Середа 25 тижня після П’ятдесятниці
+ Св. Йоана Золотустого, архиєп. Царгородського.
Апостол свята Євр. 7, 26-8, 2
26 Якраз і годилося, щоб ми мали такого первосвященика непорочного, відлученого від грішників і вищого за небеса,
27 який не має потреби, як архиереї, щодня приносити перше за власні гріхи жертви, а потім за гріхи народу, бо він зробив це раз, принісши себе самого в жертву.
28. Закон бо настановляє архиєреями людей, немочі підлеглих, а слово клятви, що було після закону, настановляє Сина, що навіки досконалий.
1 Головна ж річ нашої бесіди та, що ми маємо такого архиєрея, який возсів на небі по правиці престола Величі,
2 служителя святині й справжнього намету, що його Господь спорудив, не чоловік.
Апостол дня. 2 Сол. 2, 1–12
1 Благаємо вас, брати, щодо приходу Господа нашого Ісуса Христа -коли ми зберемось до нього:
2 не дайте легко вивести себе з рівноваги, ані щоб вас тривожили харизмом, словом, чи листом, який нібито від нас, – що день Господній уже настає.
3 Нехай ніхто жадним способом не бентежить вас! Бо спершу настане відступство й виявиться чоловік безбожний, син погибелі,
4 той супротивник, який зноситься понад усе, що зветься Богом чи святощами, так що сяде сам у храмі Божім і видаватиме себе за Бога.
5 Хіба не пам’ятаєте, що коли я був між вами, я говорив вам про це?
6 І тепер знаєте, що саме стримує його з’явитись у часі своєму.
7 Так, тайна беззаконня орудує вже тепер. Лише тепер є той, хто його стримує, аж поки не буде усунений.
8 І тоді й з’явиться беззаконний, якого Господь Ісус умертвить духом уст своїх і знищить сяйвом приходу свого.
9 Поява бо того буде під діянням сатани з усякого роду силою, із знаками і з неправдивими чудами
10 та всяким брехливим обманом для тих, які гинуть, бо вони не прийняли любови правди, щоб їм спастися.
11 І тому Бог посилає їм силу, яка зводить їх вірити неправді, –
12 щоб засуджені були всі ті, які не увірували в правду, а милуються з неправедности.
Роздуми владики Венедикта:2 Сол. 2, 1–12 «Тайна беззаконня діє вже тепер»
Ми постійно очікуємо, що у нашому житті якось все впорядкується, стане на місце все в суспільстві, в якому ми живемо, в сім’ї, в парафії, в Церкві. Але скільки б ми не жили, не докладали старань, бачимо, що не можемо до кінця впорядкувати ні самі в собі, ні довкола себе. Що є причиною цього – наша гріховність, первородний гріх, наша зраненість. Саме тому нам у всьому бракує цілісності, будь-яка справа, яку ми робимо, буде недосконалою Саме тому ілюзії побудувати рай на землі, як бачимо з історії, багато разів увінчувалася неуспіхом і розчаруванням.
Маємо прийняти реальність нашого життя: де є людина, там існує недосконалість. Щобільше: де існує людина, там існує гріх. Ніколи не маємо очікувати, що впорядкуємо все навколо себе, що настане ідеальний порядок. Лише в Царстві небесному є досконалий порядок, бо там є Господь.
Царство Небесне, коли ми в Бозі, для нас є вже тут на землі. У Бозі впорядковуємо себе і відчуваємо присмак Царства Божого, де існує досконалість, впорядкованість та справедливість!
Євангеліє свята Йо. 10, 9-16
9 Я – двері. Хто ввійде крізь мене – спасеться. Увійде він, вийде -і знайде пасовисько!
10 Не приходить злодій, хіба щоб красти, вбивати, вигублювати. Я прийшов, щоб мали життя – щоб достоту мали.
11 Я – добрий пастир. Добрий пастир життя своє за овець покладе.
12 Наймит, що не є пастир, якому вівці не належать, – бачить вовка, що надходить, та й полишає вівці і біжить геть. А вовк хапає їх і розполохує.
13 Бо він – наймит і не турбується вівцями.
14 Я ж – добрий пастир і знаю своїх, а мої мене знають.
15 Як Отець мій мене знає, і я знаю Отця, і життя своє кладу я за моїх овець.
16 Ще й інші вівці я маю, що не з цієї кошари. Я і їх мушу привести, і вчують вони мій голос, – і буде одне стадо й один пастир!
Євангеліє дня. Лк.12, 48–59
48 А той, що її не знав і зробив каригідне, буде мало битий. Від усякого, кому дано багато, багато від нього й вимагатимуть; а кому повірено багато, від того більше зажадають.
49 Вогонь прийшов я кинути на землю – і як я прагну, щоб він вже розгорівся!
50 Хрищення маю я прийняти й як мені важко, докіль воно не здійсниться.
51 Гадаєте, що я прийшов мир дати на землі? Ні бо, кажу вам, – але розділ.
52 Віднині бо в одній хаті, де п’ятеро, і ті будуть розділені: троє проти двох і двоє проти трьох.
53 Будуть розділені: батько проти сина й син проти батька; мати проти дочки й дочка проти матері, свекруха проти невістки й невістка проти свекрухи.”
54 А промовив він ще до народу: “Коли ви бачите хмару, що виступає на заході, ви зараз кажете: Дощ буде, – і так воно буває.
55 І коли дме південний вітер, ви кажете: Спека буде, – і так буває.
56 Лицеміри, вигляд землі й неба ви вмієте розпізнавати; як же воно, що не розпізнаєте часу цього?
57 Чому самі з себе ви не судите, що справедливе?
58 Бо коли, отже, йдеш з противником своїм до уряду, намагайся визволитися від нього в дорозі, щоб не потяг тебе до судді, і суддя не видав тебе возному, а возний щоб не кинув тебе до в’язниці.
59 Кажу тобі: Не вийдеш звідти, аж поки не віддаси останнього шага.”
Роздуми Венедикта:Лк.12, 48–59 «Коли, отже, йдеш з противником своїм до уряду, намагайся визволитися від нього в дорозі»
Деякі Отці Церкви вважають, що в цьому рядку супротивник, якого Ісус мав на увазі, – це наша совість, наше сумління. Остаточно, наша совість – це голос Божий, який промовляє до нас. Євангеліє, заповіді Божі – це той голос, яким Господь промовив до усіх. Але у нашій совісті Він промовляє особисто до нас. Тому завжди варто «дружити» з нашою совістю, вслухатися в неї, йти за її голосом.
Що більше ми будемо дослухатися до своєї совісті, то будемо навчатись все краще чути голос Божий і нам легше буде чинити Божу волю. Тому Господь нас закликає примиритися з нашою совістю. Жити в мирі зі своєю совістю – бути в мирі з Богом. І лише у тім мирі маємо надію, що колись зустрінемося з Богом!