23 (10) травня, п’ятниця. + Св. ап. Симона Зилота.

Ряд.: Апостол. – Ді. 43 зач.; 20, 7-12.

7 А першого дня тижня, як ми зібралися, щоб хліб ламати, Павло, що мав вибратися в дорогу наступного дня, розмовляв з ними і затягнув бесіду до півночі. 8 Було ж у горниці, де ми зібралися, світичів досить. 9 Один юнак, Євтих на ім’я, сів на вікні, і коли Павло говорив задовго, його огорнув глибокий сон, і він зо сну схилився додолу, упав наниз із третього поверху, і його підняли мертвим. 10 Павло зійшов додолу, припав до нього, обнявши, і мовив: «Не тривожтесь, бо його душа в ньому.» 11 Потім зійшов на гору, ламав хліб і їв. Довго вів він бесіду, аж до світанку, і лиш тоді пустився у дорогу. 12 А хлопця привели живого і втішились безмірно.

Євангеліє. – Йо. 48 зач.; 14, 10-21.

10 Невже не віруєш, що я в Отці, а Отець у мені? Слова, які проказую до вас, не від себе проказую. Отець, який перебуває в мені, – він творить діла. 11 Тож вірте мені, що я в Отці, й Отець у мені. А коли ні, то з-за самих діл вірте. 12 Істинно, істинно говорю вам: Хто в мене вірує, той так само діла робитиме, що їх я роблю. А й більші від них робитиме, – бо я вже йду до Отця мого. 13 І все, що попросите в моє ім’я, те вчиню, щоб Отець у Сині прославився. 14 Вчиню, коли будь-що проситимете в моє ім’я. 15 Якщо любите ви мене, то мої заповіді берегтимете. 16 І проситиму я Отця, і дасть він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки, 17 Духа істини, якого світ не може сприйняти, бо не бачить його і не знає. Ви ж його знаєте; бо перебуває він з вами, і буде в вас. 18 Не полишу вас сиротами; я прийду до вас. 19 Ще трохи, і світ мене вже не побачить. Ви ж мене побачите, бо я живу, і ви будете жити. 20 І взнаєте того дня, що я в моєму Отці, і що ви в мені, а я в вас. 21 Той, у кого мої заповіді, і хто їх береже, той мене любить. Хто ж мене любить, того мій Отець полюбить, і я того полюблю і йому об’явлю себе.»

Ап. – Апостол. – 1 Кор. 131 зач.; 4, 9-16.

9 Мені бо так здається, що Бог поставив нас, апостолів, останніми, немов призначених на страту; ми бо стали видовищем і світові, й ангелам, і людям. 10 Ми нерозумні Христа ради, ви ж у Христі розумні; ми немічні, ви ж – міцні; ви славні, ми ж без чести. 11 До сього часу ми голодуємо і спраглі і нагі; нас б’ють, і ми скитаємось. 12 Ми трудимося, працюючи власними руками; нас ображають, а ми благословляємо; нас гонять, а ми терпимо; 13 нас ганьблять, а ми з любов’ю відзиваємося; ми мов те сміття світу стали, покидьки всіх аж досі. 14 Не щоб осоромити вас я це пишу, але щоб як дітей моїх улюблених навести на розум. 15 Бо хоч би ви мали тисячі учителів у Христі, та батьків не багато; бо я вас породив через Євангелію в Христі Ісусі. 16 Отож благаю вас: Будьте моїми послідовниками.

Євангеліє. – Мт. 56 зач.; 13, 54-58.

54 Прибувши в свою батьківщину, він навчав їх у їхній синагозі, так що вони дивувалися і говорили: “Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна? 55 Хіба він не син теслі? Хіба не його мати зветься Марія, а його брати: Яків, Йосиф, Симон та Юда? 56І його сестри хіба не всі між нами? Звідки ж воно йому це все?” 57 І вони брали йому це за зле. Ісус же сказав їм: “Пророк не має пошани лише в своїй батьківщині та в себе вдома.” 58 І не зробив там багато чуд з-за їхньої невіри.

Утреня: по “Бог Господь”: тр. свята. (2), Сл: ап., І нині: свята. Сідал. ап., Сл., І нині: свята. Полієлей з Величанням, сідал. ап. Сл., І нині: свята. Степенна 4-го гл. Єв. – Йо. 67 зач.; 21, 15-25. “Воскресіння Христове”.Пс. 50. Канонів: свята і ап. По 3-ій – конд.-ікос свята, сідал. ап., Сл., І нині: свята. по 6-ій – конд.-ікос м., по 9-ій – світил. ап., Сл, І нині: світил. свята. На Хвалитних 6 стихир: 3 свята і 3 ап., Сл.: ап., І нині: свята. Після великого Славословя тр. ап., Сл.: І нині: свята. Відпуст великий з поминанням ап.

Часи: на всіх часах: тр. свята, Сл: тр. ап.. Кондаки: на 1-му та 6-му – свята; на 3-му та 9-му – ап.

Літургія: Тр. свята. і ап., Сл.: конд. ап., І нині: конд. свята; Прокімен, алилуя і причасний свята і ап. Ряд.: Ап. – Ді. 43 зач.; 20, 7-12. Єв. – Йо. 48 зач.; 14, 10-21. Ап. – Ап. – 1 Кор. 131 зач.; 4, 9-16. Єв. – Мт. 56 зач.; 13, 54-58.

Вечірня: „Блажен муж”. На „Господи, візвав я” – 10 стихир: 3 недільних, 4 Отців і 3 рівноап.; Слава: Отців, І нині: 1-й богородичний чергового гласу. Читання Отців: Іс. 43:9-15. Муд. 3:1-10. Муд. 5:15-23. Три читання рівноап.: І Цар. 8, 22-30, Іс. 60, 1-11, Іс. 61, 10-62, 5. Стиховня недільна, Слава: рівноап., І нині: Отців. Тропар недільний, і Отців, Слава: рівноап., І нині: богородичний недільний, за гласом рівноап.

Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Субота 6-го тижня після Воскресіння

Ів. 14, 10–21: «І все, що попросите в Моє Ім’я, те вчиню».

Бачимо, що ці слова двічі повторюються у сьогоднішньому Євангелії. Господь ніби робить себе заложником нашого прохання. Ставить нас тими, котрі можуть «керувати» Богом, віддає Себе в наші руки,  говорить: все, чого б ви не попросили, дам вам. Коли б ми були свідомі цього, нас би огортав страх і великий жах, що Бог настільки нам довіряє, настільки віддається в наші руки.

Маймо усвідомлення, що Бог нам дарував, що ми можемо отримати через нашу віру, а з іншого боку – будьмо свідомі, коли щось просимо Бога, наскільки це дійсно є добром для нас.

Коли просимо, завжди вміймо казати, як сказав Христос: нехай не Моя воля буде, але Твоя. Бо дається нам за нашою вірою. Вміймо в цих пошуках віддаватись на Божу волю, бо лише Він знає, що є правдивим добром для нас!

Ді. 20, 7–12

«Хлопця привели живого і втішалися безмірно»

Бачимо незвичну ситуацію, коли Павло проповідує, а один юнак, який слухав його, задрімав і впав з третього поверху. Діяння апостолів каже, що його підняли мертвим. Звичайно, усім присутнім могло видатися, що треба шукати якісь знаки, зв’язок між проповіддю і смертю. Однак якщо ми чогось не розуміємо, то не варто відразу приписувати цьому якісь знаки.

Не стараймося одразу робити висновки, коли бачимо ситуацію лише поверхнево. Вміймо побачити найголовнішу річ, що за тою подією є Господь, що Він допустив це. Часом не знаємо чому, з якої цілі, але важливо прийняти це з рук Божих і побачити за цим Бога. І коли ми зуміємо це зробити, то буде так, як і в цьому епізоді, коли хлопця привели живого, так і в нашому житті, щоб не ставалося, ми будемо жити в Господі!

+Венедикт