П’ятниця 15 тижня після П’ятдесятниці
Апостол дня. Гл.4, 3–21
3 Отак і ми, як були малолітками, були підневолені первням світу. 4 Якже сповнився час, Бог послав свого Сина, що народився від жінки, народився під законом, 5 щоб викупити тих, які під законом, щоб ми прийняли усиновлення. 6 А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина свого, який взиває “Авва, Отче!” 7 Тому ти вже не раб, а син; а коли син, то спадкоємець завдяки Богові. 8 Колись то ви, не знавши Бога, служили богам, що не були справді богами. 9 Тепер же, коли ви спізнали Бога, чи радше, коли Бог спізнав вас, -як можете ви повертатися знову до немічних та вбогих первнів, яким, як і колись, хочете знову служити? 10 Вважаєте пильно на дні, на місяці, на пори та на роки! 11 Побоююся за вас, чи не трудивсь я коло вас даремно! 12 Благаю вас, брати, будьте як я, бо й я такий, як ви. Ви мене нічим не образили. 13 Ви ж знаєте, як я з-за недуги тіла звістував вам перший раз Євангелію, 14 і, не зважаючи на мою недугу, яка була вам спокусою, ви не погордували мною, ані відіпхнули, але, як ангела Божого, прийняли, як Христа Ісуса. 15 Де ж воно, те ваше щастя? Свідкую вам, що, якби можна було, ви вирвали були б свої очі й мені віддали б! 16 Невже я ворогом став вашим, говоривши вам правду? 17 Вони нещиро за вас побиваються; вони вас хочуть від нас відсторонити, щоб ви про них дбали. 18 Воно добре – ревнувати, але у добрім; завжди, а не лиш тоді, коли я між вами. 19 О мої дітоньки, яких я знову народжую в муках, доки Христос вообразиться у вас! 20 А я хотів би бути серед вас тепер і змінити свій голос, бо й сам не знаю, що з вами робити! 21 Скажіть мені, ви, що хочете бути під законом, чи ж ви не розумієте закону?
Роздуми владики Венедикта: Гл.4, 3–21 «О мої дітоньки, яких я знову народжую в муках, доки Христос виобразиться у вас!»
Апостол Павло називає своїх учнів-галатів дітоньками, бо відчуває відповідальність за їхнє витривання у правдивій вірі, як їхній духовний батько. Знаємо як батько та мама клопочуться за своїх дітей, щоб вони були добре виховані, пильновані, навчені. Так і Павло турбується, щоб вони вповні відображали Христову науку. Це, очевидно, нелегко, тому й каже, що народжує в муках: значить знов і знов вказує на Христа.
Так само і ми маємо робити: народжувати інших знов і знов. Без останку, без знеохоти, без покладання рук, – знов і знов свідчити іншим людям про Бога, приводити до Бога, вказувати на Господа. І нехай ніщо нас не зупинить, навіть гріхи і помилки тих чи інших осіб. Вчімося цього в апостола Павла. Він радів з того, що стало і повсякчас міг народжувати інших, хоча й в муках, щоб Христос все більше відображався в них і їхньому житті.
Євангеліє дня. Мр.6, 45-53
45 І відразу ж спонукав своїх учнів сідати в човен і плисти поперед нього на той бік до Витсаїди, – поки він відпустить народ. 46 Відпустивши ж їх, пішов на гору помолитись. 47 Як настав вечір, човен був посеред моря, а він сам один на землі. 48 Коли ж побачив, як вони, веслувавши, втомились, – вітер бо їм був противний, – то близько четвертої сторожі ночі подався до них, простуючи морем, – хотів обминути їх. 49 Вони ж, побачивши, як він ступає морем, гадали, що то примара, та й закричали. 50 Усі бо уздріли його й занепокоїлись. Він же вмить заговорив до них, мовивши: Будьте ж мужні: це я, не бійтесь! 51 І ввійшов до них у човен, – й ущух вітер. І вони в собі вельми здумілись, – понад міру, 52 бо не розуміли чуда з хлібами – серце їхнє було нечуйне. 53 І, перепливши, прибули вони в землю Генезаретську й причалили.
Роздуми Венедикта: Мр.6, 45-53 «Будьте ж мужні: це – я, не бійтесь!»
У своєму серці ми носимо чимало страхів, які найчастіше виходять на гору у наших життєвих труднощах.
Щоб їх позбутися, маємо бути свідомі, що життєві бурі, як і бурі на морі, з часом вщухають. До того ж, в цьому житті нема нічого випадкового – за кожною бурею є Господь, за всім, що стається, є його свята воля. Тому дуже важливо усвідомити, що нічого не стається припадково і що за кожною нашою життєвою ситуацією є Бог.
Побачити Бога, коли ми маємо мир, радість і благодать, якими Він сповнює нас, є значно легше, аніж за скорботами, труднощами, навіть за падіннями. Вміймо навіть в найскладніші і найтрудніші хвилини свого життя побачити, чого Бог хоче чогось нас навчити, а в найбільшій бурі почути голос Господа Бога, який говорить: «Будьте ж мужні: це – я, не бійтесь!»