Субота 15 тижня після П’ятдесятниці
Апостол дня. 1 Кор. 4, 17–5, 5
17 Власне, тому я і послав вам Тимотея, мою улюблену і вірну в Господі дитину; він нагадає вам мої в Христі дороги, як я навчаю скрізь у кожній Церкві. 18 Деякі загорділи, наче б я не мав прийти до вас уже більше. 19 Але я незабаром до вас прийду, коли Господня на те воля, і спізнаю не слова загорділих, а й силу. 20 Бо царство Боже не у слові, а в силі. 21 Що ви хочете? Щоб я прийшов до вас із палицею, – чи з любов’ю та духом лагідности?
1 Взагалі чути між вами про розпусту, і то про таку розпусту, якої і між поганами нема – що хтось має за жінку батькову жінку! 2 Ви ж наповнилися гордощами, хоч повинні б сумувати, щоб виключити з-поміж себе того, хто допустився цього вчинку! 3 Бо я, – неприявний тілом; але присутній духом, – уже засудив, немов би був присутній, того, хто таке вчинив, 4 коли в ім’я Господа нашого Ісуса зберетесь ви і дух мій, силою Господа нашого Ісуса 5 видати такого сатані на погибіль тіла, щоб спасся дух у день Господній.
Роздуми владики Венедикта: 1 Кор. 4, 17–5, 5 «Бо Царство Боже не у слові, а в силі»
Сучасний світ перевантажений інформацією. Ми постійно чуємо ті чи інші слова з телебачення, читаємо слова в газетах, Інтернеті, чуємо їх від інших людей. Напевно, ще ніколи в історії пересічна людина стільки інформації не могла отримати без зусиль, як це можемо ми сьогодні. Але бачимо, що часто ці слова нас не зачіпають, навіть коли повторюються багато разів. Той надмір інформації частіше робить нас байдужими, аніж уважними.
Тому апостол каже що не слова важливі, але вчинки. Кажучи про сьогодення, можемо сказати, що не важливо про що говорять політики, але як вони чинять. Не важливо, що говорить президент, але як він живе. Тому ідентично є і для нашого християнського життя. Не є питання в тому, про що ми говоримо. Хтось може красномовно говорити, але найбільш промовистим все одно буде його життя і вчинки.Пильнуймо, щоб наші слова і вчинки не розходились!
Євангеліє дня. Мт. 24,1–13
1 Ісус вийшов з храму, і коли він ішов, учні його приступили до нього, щоб показати йому храмові будівлі. 2 Він же у відповідь сказав їм: “Чи бачите це все? Істинно кажу вам: Не лишиться тут камінь на камені, який не був би перевернений.” 3 І коли він сів на горі Оливній, його учні приступили до нього насамоті й запитували: “Скажи нам, коли це буде і який буде знак твого приходу й кінця світу?” 4 Ісус у відповідь мовив їм: “Глядіть, щоб ніхто не звів вас. 5 Багато бо прийде в моє ім’я, що будуть казати: Я – Христос, – і зведуть багатьох. 6 Ви почуєте про війни та воєнні поголоски; глядіть же, не тривожтесь, бо треба, щоб це все сталося, але це не кінець ще. 7 Народ бо на народ повстане й царство на царство. Голод, чума та землетруси будуть по різних місцях, 8 та все це – початок страждання. 9 Тоді видадуть вас на муки й уб’ють вас; вас будуть ненавидіти всі народи імени мого ради. 10 Багато тоді спокусяться і видаватимуть один одного й будуть ненавидіти один одного. 11 Чимало лжепророків устане і зведуть багато людей. 12 Через те, що розбуяє беззаконня, любов багатьох охолоне. 13 Але хто витримає до останку, той спасеться.
Роздуми Венедикта: Мт. 24,1–13 «Хто витримає до останку, той спасеться»
Сьогоднішнє Євангеліє говорить нам про останні часи, коли народ повстане на народ, будуть землетруси, різні страхіття… Кожен з нас мав би пам’ятати, що ці часи точно настануть, бо ж так промовив Господь. Але водночас бути свідомим того, що вже й тепер кожна хвилина нашого життя, яка минає, є остатньою і вже не повториться в майбутньому.
Важливо усе наше життя сприймати в такому вимірі – що це є хвиля, дарована нам Богом. І чи ситуація нам приємна, чи ні – приймати її, як ту, що є від Бога. Хоч як бачимо з свого життєвого досвіду, що радісні хвилини ми хочемо затримати, то сумні – швидше перейти і забути про них.
Але ж коли хворий йде до лікаря, то не питає, чи ліки, які той призначив, гіркі чи солодкі, а якнайшвидше купує їх в аптеці та приймає, щоб бути здоровим.
Так само і Бог: посилає в цьому житті усе, щоб нас вилікувати, зцілити, перемінити, освятити і наблизити до Царства Небесного. Інколи, як і у затяжній хворобі, потрібен час, щоб остаточно видужати або, мовою сьогоднішнього Євангелія, перетерпіти.
Господь не каже: «Коли хто буде молитись, постити, робити добрі діла, то спасеться». Це все є потрібно і важливо, тільки каже нам: «Хто перетерпить». Значить, треба терпеливо молитись, терпеливо постити, терпеливо робити добрі діла. Бо можна це успішно робити, але якогось часу зупинитись. Будьмо витривалі в своєму подвизі, і так ми спасемося!