15 (2) травня, четвер. + Св. Атанасія Великого, архиєп. Олександрійського.
Апостол. – Ді. 36 зач.; 15, 5-34.
5 Та деякі з секти фарисеїв, що були увірували, встали, кажучи, що треба їх обрізати та наказати, щоб берегли закон Мойсея. 6 От і зібралися апостоли та старші, щоб розглянути цю справу. 7 По довгій суперечці встав Петро і до них промовив: «Мужі брати! Ви знаєте, що вже віддавна Бог вибрав був мене між вами, щоб погани з уст моїх чули слово Євангелії й увірували. 8 І серцевідець Бог засвідчив їм, давши їм Святого Духа, як і нам, 9 і не вчинив ніякої різниці між нами та між ними, очистивши вірою серця їхні. 10 Чого ж ото тепер спокушаєте Бога, бажаючи накинути учням на шию ярмо, якого ні батьки наші, ані ми не здоліли нести? 11 А втім, ми благодаттю Господа Ісуса віруємо, що спасемося так само, як ті.» 12 Затихла вся громада й почала слухати Варнаву та Павла, як вони розповідали про ті знаки та чуда, що їх Бог учинив був через них між поганами. 13 А як вони замовкли, озвався Яків і мовив: «Мужі брати, вислухайте мене! 14 Симон розповів, як Бог спершу навідався до поган, щоб узяти з-поміж них народ для імени його. 15 З тим згоджуються і слова пророків, як написано: 16 А після цього я повернуся і відбудую намет Давида занепалий; я його руїну відбудую і знов його поставлю, 17 щоб решта людей Господа шукала, і всі народи, на яких призване ім’я моє, – каже Господь, що чинить це, 18 йому відоме споконвіку. 19 Тому я думаю, що не треба турбувати тих із поган, що навертаються до Бога, 20 але їм приписати, щоб стримувалися від нечистот ідольських, від розпусти, від задушеного та від крови. 21 Мойсей бо з давен-давна має по містах своїх проповідників, що його читають у синагогах щосуботи.» 22 Тоді апостоли і старші разом з усією Церквою схвалили вибрати кількох з-між себе і послати в Антіохію з Павлом та Варнавою: Юду, званого Варсавою, і Силу, мужів-проводирів поміж братами. 23 Вони написали і доручили через них ось що: «Апостоли і старші, брати ваші, братам з поган в Антіохії, Сирії та Кілікії, привіт! 24 Через те, що ми чули, як деякі з нас, вийшовши без нашого доручення, потурбували вас словами та схвилювали ваші душі, 25 то ми й постановили однодушно вибрати мужів і їх до вас послати разом з любим нам Варнавою та Павлом, 26 людьми, що душі свої віддали за ім’я Господа нашого Ісуса Христа. 27 Отож, ми вислали вам Юду й Силу, і вони усно викладуть те саме. 28. Подобалось бо Святому Духові й нам ніякого більше не складати на вас тягару, крім цього необхідного: 29. стримуватися від ідоложертвенного м’яса, крови, душенини та розпусти. Ви добре зробите, коли будете берегтися цього. Будьте здорові.» 30 Висланці ж прийшли в Антіохію і, скликавши громаду, доручили листа, 31 а вони, прочитавши його, зраділи тією втіхою. 32 Юда та Сила, які й самі були пророки, втішили і скріпили братів частим словом. 33 По деякім часі брати відпустили їх у мирі до тих, що їх вислали. 34 Сила задумав зостатися там.
Євангеліє. – Йо. 37 зач.; 10, 17-28.
17 За те Отець мій мене й любить, бо я кладу моє життя, щоб знову його взяти. 18 Ніхто його в мене не забирає, бо я сам кладу його від себе. Владу бо маю його покласти і владу маю назад його забрати; від Отця мого прийняв я цю заповідь.» 19 Тож знову точилися суперечки між юдеями з-за тих слів. 20 Численні з них мовили: «Навіжений він і з глузду з’їхав. Навіщо його слухаєте?» 21 Інші ж: «То не навіженого слова. Чи навіжений спроможен очі сліпим зрячими робити?» 22 Відбували тоді Обновлення в Єрусалимі. Зима була. 23 Ісус проходжувався у храмі Соломоновим присінком. 24 Обступили його юдеї і йому кажуть: «Докіль же нас отак триматимеш у ваганні? Коли Христос ти, то відверто скажи нам!» 25 Ісус же їм: «Казав я вам, та ви не віруєте. Дії, що чиню їх в ім’я Отця мого, – вони свідчать за мене. 26 Та ви не віруєте, бо не з моїх ви овець. 27 Вівці мої голосу мого слухаються і я їх знаю: вони за мною слідують, 28 і даю я їм життя вічне, і не пропадуть вони повіки, і ніхто не вирве їх із рук моїх.
Утреня: по “Бог Господь”: тропар свята (2), Сл.: свят., І нині: свята. Катизми черг., сідальні свята. Пс. 50. Канон свята і свят. По 9-ій пісні – світильний свят. (2), Сл., І нині: світильний свята. Стиховня свята. По “Отче наш”: тропар свят., Сл., І нині: свята. Відпуст середній з помин. свят.
Часи: на всіх тропар свята; на 3 та 9 – Сл: тропар свят. Кондаки: на 1 та 6 – свята; на 3 та 9 – свят.
Літургія: антифони неділ. Тропар свята, Сл., І нині: кондак свята; Прокімен, алилуя і причасний свята. Ап. – Ді. 36 зач.; 15, 5-34. Єв. – Йо. 37 зач.; 10, 17-28. Замість “Достойно” – ірмос 9-ї пісні канону свята.
Вечірня: “Блажен муж”. На “Господи, візвав я” 8 стихир: 3 свята, 5 прп., Сл: прп., І нині: догмат, що віддається. Прокімен дня і три читання прп.: Муд. 3, 1-9; Муд. 5, 15 – 6, 3; Прип. 2, 1- 9. Стиховня прп., Сл.: прп., І нині: свята. По “Отче наш”: тр. прп., Сл., І нині: богород. воскрес. за гл. тр. прп. Відпуст великий з поминанням прп.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
П’ятниця 5 тижня
Йо. 10, 17–28: «Дії, що чиню їх в ім’я Отця Мого, – вони свідчать за Мене».
У християнському житті якось так виходить, що ми мало уваги звертаємо на діла. Так, ми говоримо, що треба знати Євангеліє, Катехизм, молитви. І це дуже важливо, щоб пізнати правду про Бога, про Боже Об’явлення. Але наша віра завжди і неминуче реалізується в нашому житті.
Бо навіть, якщо все знаємо, а згідно з тим не живемо, не робимо діл віри, то не даємо плодів. Саме наше життя, поведінка у критичних ситуаціях, діла – це саме те, що виявляє, показує, в що ми віримо і якою є наша віра.
Апостол Яків пише, що віра без діл мертва, як тіло без духа. Отже, за нашими ділами пізнають хто є нашим Богом.
Ді. 15, 5–34
«І серцевідець Бог засвідчив їм»
У наших стосунках з іншими для нас найчастіше найважливішим є добре виглядати для людей, щоби люди про нас добре думали, добре говорили. Ми часто дуже багато на це звертаємо увагу. Як також не маємо завдавати один одному ран чи болів, відноситись до інших з повагою і пошаною, звичайно така позиція важлива. Але ми часто забуваємо про важливість чистоти серця, не думаємо, що Бог знає наші серця.
Бог знає до чого схиляються наші серця, як ми поводимось з цією людиною, а як ставимось до неї, які думки, які стремління носимо. Тому дбаймо не лише про зовнішнє, але й про чистоту наших думок і про чистоту наших сердець.
+Венедикт