16 (3)  травня, субота, 

+ Переставлення прп. Теодосія, ігумена монастиря Печерського. Свв. мчч. Тимотея й Маври.

Ряд.: Апостол. – Ді. 37 зач.; 15, 35-41.

35 Павло ж з Варнавою лишилися в Антіохії, де вони з багатьма іншими навчали та звіщали слово Господнє. 36 По кількох днях Павло промовив до Варнави: «Повернімось і відвідаймо братів у кожному місті в яких ми були звіщали Господнє слово, щоб довідатися, як маються.» 37 А Варнава хотів узяти з собою і Йоана, прозваного Марком. 38 Та Павло вважав ліпше не брати з собою того, хто відлучився від них у Памфілії і не пішов був з ними на роботу. 39 І виникла гостра суперечка, так, що вони розстались. Варнава взяв із собою Марка й відплив до Кіпру. 40 А Павло, вибравши Силу, рушив у дорогу, переданий братами Господній благодаті. 41 І проходив він через Сирію та Кілікію, зміцняючи Церкви.

Євангеліє. – Йо. 38 зач.; 10, 27-38.

27 Вівці мої голосу мого слухаються і я їх знаю: вони за мною слідують, 28 і даю я їм життя вічне, і не пропадуть вони повіки, і ніхто не вирве їх із рук моїх. 29. Отець мій, який мені їх дав, більший від усіх, і ніхто не вирве їх з рук Отця мого! 30 Я і Отець – одно.» 31 Юдеї знов ухопили за каміння, щоб каменувати його. 32 Тоді мовив до них Ісус: «Багато добрих діл появив я вам від Отця мого. За котре з тих діл каменуєте ви мене?» 33 А юдеї відповіли йому: «За добре діло ми тебе не каменуємо, але – за богохульство! За те, що, людиною бувши, Бога з себе робиш!» 34 Озвався до них Ісус: «Хіба не написано в законі вашім: Я сказав: ви – боги? 35 Коли закон, отже, богами тих зве, до кого слово Боже було, – а Писання годі усунути! – 36 то до того, кого Отець освятив і у світ послав, говорите ви: Ти богохульство вирікаєш, – бо я сказав, що я – Син Божий? 37 Не вірте мені, якщо я не роблю діл Отця мого! 38 Коли ж роблю, то, мені не віривши, ділам бодай вірте, щоб спізнали ви й увірували, що Отець у мені, і я в Отці.»

Прп.: Апостол. – Євр. 334 зач.; 13, 7-16.

7 Пам’ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру. 8 Ісус Христос учора й сьогодні – той самий навіки. 9 Не піддавайтеся різним та чужим наукам: воно бо добре укріпити серце благодаттю, не стравами, які не принесли ніякої користи тим, що віддавалися їм. 10 Є у нас жертовник, з якого не мають права їсти ті, що при наметі служать. 11 Бо котрих звірят кров архиєрей заносить у святиню за гріхи, тих м’ясо палиться за табором. 12 Тому й Ісус, щоб освятити народ власною своєю кров’ю, страждав поза містом. 13 Тож виходьмо до нього за табір, несучи наругу його, 14 бо ми не маємо тут постійного міста, а майбутнього шукаєм. 15 Через нього принесім завжди Богові жертву хвали, тобто плід уст, які визнають його ім’я. 16 Добродійства та взаємної допомоги не забувайте: такі бо жертви Богові приємні.

Євангеліє. – Мт. 43 зач.; 11, 27-30

27 Все передане Мені моїм Отцем, і ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити. 28 Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. 29. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. 30 Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий.”

Утреня: по “Бог Господь” тр. свята. (2), Сл.: тр. прп., І нині: богород. воскрес. за гл. тр. прп. Сідальні прп. Полієлей, величанням, і сідальний прп. Степенна 4-го гласу: «Від юності моєї». Прокімен прп. Єв. – Лк. 24 зач.; 6, 17-23. «Воскресіння Христове» (1). Пс. 50. Канон неділі і прп. Катавасія – ірмоси канону Пасхи. По 3-ій – конд.-ікос свята і сідальний прп., Сл., І нині: свята; по 6-ій – конд.-ікос прп., по 9-ій – світильний прп., Сл., І нині: світильний свята. На Хвалитних 6 стихир: 3 свята і 3 прп., Сл.: свв., І нині: свята. Після великого славослов’я тропар прп., Сл., І нині: богород. воскрес. за гл. тр. прп.

Часи: на всіх часах: тр. неділ., Сл.: тр. прп. Кондаки: на 1-му та 6-му – неділ.; на 3-му та 9-му – прп.

Літургія: тр. неділ і прп., конд. прп., Сл.: конд. неділ., І нині: конд. Пасхи. Прокімен, алилуя і причасний – свята і прп. Ряд.: Ап. – Ді. 37 зач.; 15, 35-41. Єв. – Йо. 38 зач.; 10, 27-38. Прп.: Ап. – Євр. 334 зач.; 13, 7-16. Єв. – Мт. 43 зач.; 11, 27-30.

Вечірня: “Блажен муж”. На “Господи, візвав я” 10 стихир: 7 воскрес. 5-го гласу і 3 Сліпородженого (далі – свята)., Сл.: свята., І нині: догмат 5-го гласу. Вхід. Прокімен дня. На Стиховні: одна воскресна стихира 5-го гласу, відтак стихири Пасхи, Сл.: свята, І нині: “Воскресіння  день”. По “Отче наш”: тропар воскрес., Сл., І нині: богород. воскрес. Відпуст Пасхи (без хреста).

Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Субота 5-го тижня

Йо. 10, 17–28: «Дії, що чиню їх в ім’я Отця Мого, – вони свідчать за Мене»

У християнському житті якось так виходить, що ми мало уваги звертаємо на діла. Так, ми говоримо, що треба знати Євангеліє, Катехизм, молитви. І це дуже важливо, щоб пізнати правду про Бога, про Боже Об’явлення. Але наша віра завжди і неминуче реалізується в нашому житті.

Бо навіть, якщо все знаємо, а згідно з тим не живемо, не робимо діл віри, то не даємо плодів. Саме наше життя, поведінка у критичних ситуаціях, діла – це саме те, що виявляє, показує, в що ми віримо і якою є наша віра.

Апостол Яків пише, що віра без  діл мертва, як тіло без духа. Отже, за нашими ділами пізнають хто є нашим Богом.

Ді. 15, 35–41

«І виникла гостра суперечка, так, що вони розстались»

Бачимо непорозуміння між Павлом та Варнавою. Кожен бачить по-своєму, куди він мав би йти проповідувати, кого мав би брати з собою, і так доходить до незгоди. Навіть серед апостолів не все було ідеально, хоч Бог їх покликав нести Добру Новину, але поза тим вони лишались грішними людьми, тому часом виражались їхня людська обмеженість. Але не зважаючи на те, бачимо, що Бог діяв.

Сьогодні Бог той самий, і Він діє, незважаючи на обмеженість членів Церкви, на обмеженість кожного з нас. Не зважаймо на нашу обмеженість, слабкість, а то й гріховність, дозволяймо Духові Святому діяти. Ніколи не знеохочуймось у часі своїх падінь чи невдач, але стараймося далі служити Господові.Незважаючи на різні непорозуміння чи труднощі, які можуть виникати навіть в Церкві, ніколи не переставаймо свідчити про Бога, свідчити Добру новину, свідчити Євангеліє.

+Венедикт