14 (1) травня, четвер. Св. прор. Єремії.
Апостол. – Ді. 35 зач.; 14, 20-27.
20 Та коли учні його обступили, він устав і повернувсь у місто. Наступного дня вийшов з Варнавою в Дербу. 21 А як звістили Євангелію в тім місті й придбали чимало учнів, повернулись назад у Лістру, Іконію й Антіохію, 22 підсилюючи серця учнів і заохочуючи твердо триматись віри, бо через багато страждань нам треба ввійти в царство Боже. 23 Вони настановили їм по церквах старших, а після молитви і посту, передали їх Господові, в якого ті увірували. 24 І перейшовши Пісідію, прибули в Памфілію. 25 Звістивши слово в Пергії, спустились в Атталію, 26 а звідтіля відпливли в Антіохію, звідкіль були віддані ласці Божій на діло, яке довершили. 27 Прибувши ж і зібравши Церкву, розповідали все, що Бог учинив з ними та як він відчинив поганам двері віри.
Євангеліє. – Йо. 35 зач.; 9, 39-10, 9.
39 І мовив Ісус: «На суд у цей світ прийшов я: щоб ті, які не бачать, бачили, а ті, які бачать, – сліпими стали.» 40 Почули те деякі з фарисеїв, що були при ньому, і кажуть йому: «Невже і ми сліпі?» 41 А Ісус їм: «Були б ви сліпі – не мали б ви гріха. Але що кажете: Ми бачимо, – то і гріх ваш зостається.» 1 «Істинно, істинно говорю вам: Хто не дверима в кошару овечу входить, а деінде влізає, – злодюга той, розбійник! 2 Хто ж увіходить дверима, той вівцям – вівчар. 3 Йому одвірний відчиняє, і вівці слухаються його голосу, і кличе він своїх овець на ім’я, і виводить їх. 4 А коли виведе всіх своїх овець, то йде поперед них, і вівці слідують за ним, бо голос його знають. 5 Не підуть за чужим вони – втечуть вони від нього, бо не знають голосу чужих.» 6 Сказав ото їм Ісус цю притчу, та вони не второпали того, про що він казав їм. 7 Тож Ісус іще раз промовив до них: «Істинно, істинно говорю вам: Я – двері для овець. 8 Усі, скільки їх передо мною прийшло, – злодії, розбійники. Вівці й не слухали їх. 9 Я – двері. Хто ввійде крізь мене – спасеться. Увійде він, вийде -і знайде пасовисько!
Утреня: по “Бог Господь”: тропар свята (2), Сл.: прор., І нині: свята. Катизми черг., сідальні свята. Пс. 50. Канон свята і прор. По 9-ій пісні – світильний прор. (2), Сл., І нині: світильний свята. Стиховня свята. По “Отче наш”: тропар прор., Сл., І нині: свята. Відпуст середній з помин. прор.
Часи: на всіх тропар свята; на 3 та 9 – Сл: тропар прор. Кондаки: на 1 та 6 – свята; на 3 та 9 – прор.
Літургія: антифони неділ. Тропар свята, Сл., І нині: кондак свята; Прокімен, алилуя і причасний свята. Ап. – Ді. 35 зач.; 14, 20-27. Єв. – Йо. 35 зач.; 9, 39-10, 9. Замість “Достойно” – ірмос 9-ї пісні канону свята.
Вечірня: катизма чергова. На “Господи, візвав я” 6 стихир: 3 свята і 3 свят., Сл.: свят., І нині: свята. Прокімен дня. Стиховня свята. По “Отче наш” – тропар свят., Сл., І нині: свята. Відпуст середній з помин. свят.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Четвер 5-го тижня
Йо. 9, 39–10, 9: «А коли виведе всіх своїх овець, то йде поперед них, і вівці слідують за ним»
Ми знаємо, що добрий пастух – той, хто пасе вівці, корови, – турбується про цих тварин за будь-яких обставин, бігає довкола, зганяє докупи, щоб вони десь не розбрелись, не загубились, не втрапили до хижої тварини, старається, щоб вони разом тримались.
Коли роздумувати над іншим окресленням цієї функції – не пастуха, а пастиря, то Євангеліє вказує, що Пастир – це Той, хто веде за собою, а всі інші тягнуться за ним. Він іде і вказує дорогу, а всі інші, потягнуті його прикладом, його життям, стараються наслідувати його.
Тому й наше покликання бути для інших більше пастирями, аніж пастухами, тобто не підганяти, примушувати когось жити по-християнськи, а своїми вчинками і поведінкою вказувати напрямок, показувати приклад, який би старалися наслідувати. Тож будьмо кожен з нас добрими пастирями, які вказують шлях для інших людей своїм власним життям!
Ді. 14, 20–27
«Через багато страждань нам треба ввійти в Царство Боже»
Коли у наше життя приходять різні випробування, труднощі, страждання, проблеми, клопоти, то найчастіше ми якомога швидше хочемо їх позбутись, уникнути, хочемо, щоб того чи іншого, що заважає нам у спокої жити не було. Але часто ці страждання і труднощі Бог посилає, бо вони є частиною нашого спасіння, частиною нашого духовного життя, через яке нас Господь провадить до спасіння, провадить через ці труднощі і обставини, де нас освячує і перемінює.
Не спішімо лиш уникати випробувань, проблем і труднощів, але найперше зуміймо їх побачити не як випадковість, але як дані нам Богом, дані, щоб через них освятитися, наблизитися до Бога і спастися!
+Венедикт