Субота 6 тижня після П’ятдесятниці
Апостол дня. – Рим. 9, 1 – 5
1 Я кажу в Христі правду, не обманюю, як свідчить мені моя совість у Святім Дусі. 2 Смуток мені великий і безнастанний біль у моїм серці. 3 Бо я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені тілом; 4 вони – ізраїльтяни, їм належить усиновлення і слава, і завіти, і законодавство, і богослужба, й обітниці; 5 їхні отці, з них і Христос тілом, який над усім – Бог, благословенний повіки. Амінь.
Роздуми владики Венедикта:Рим. 9, 1 – 5«Я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх»
Бачимо, наскільки великою є любов апостола народів. Він так сильно вболіває за свій народ, що готовий сам бути відлучений від Христа, аби тільки вони пізнали Господа і Його спасіння. Це важлива посвята в житті кожного з нас – цінувати нарід, в якому живемо, любити його, дякувати Богові, що дав нам народитись саме серед цього народу, молитись за свій нарід, співтерпіти з ним, почуватись частиною його.
Мусимо розуміти ту тяглість, якою живе народ. Багато поколінь жило перед нами, багато після нас буде жити, і ми є частинкою цієї історії, яка має відповідальність за майбутнє, але яка відчуває наслідки минулого і має обов’язок дбати і про прощення гріхів минулих поколінь. Тож молімося, щоб весь наш народ пізнавав Господа, чинив Божу волю, жив праведно і свято. А Бог милосердно прощав усі гріхи нашого народу і зцілював нас, робив повністю Своїм народом святим!
Євангеліє дня.Мт. 9, 18–26
18 Коли він їм казав це, приступив один начальник і, вклонившися, мовить йому: “Дочка моя тількищо померла. Прийди но, поклади на неї свою руку, і вона оживе.” 19 Підвівсь Ісус і пішов за ним, а й учні його. 20 І от одна жінка, що дванадцять років нездужала на кровотечу, приступила ззаду й доторкнулась до краю його одежі. 21 Казала бо сама до себе: “Як тільки доторкнуся до краю його одежі, видужаю.” 22 Ісус же, обернувшись, побачив її і каже: “Бадьорися, дочко! Віра твоя спасла тебе.” І видужала жінка від тієї ж години. 23 А коли Ісус прибув до дому начальника й побачив там сопільників і юрбу схвильовану, 24 сказав: “Уступіться, бо дівча не вмерло, а спить.” І насміхалися з нього. 25 Якже випроваджено людей, він увійшов, узяв її за руку, і дівча встало. 26 Чутка про це розійшлась по всій тій країні.
Роздуми Венедикта: Мт. 9, 18–26 «Віра твоя спасла тебе»
Можемо лиш собі уявити скільки людей було завжди навколо Христа. Всіх потягала Його надзвичайна особистістю. Господь творив знаки, знамення, чуда, зцілював людей, це приваблювало. Усі бачили, що Христос не є звичайною людиною. Але бачимо, що те що людей притягало, було ще замало для того, щоб зцілитися. Ті, що отримали від Господа зцілення, мали віру. Саме через їхню віру Господь оздоровлював їх, зцілював.