Неділя 6-та після П’ятдесятниці
Апостол дня. – Рим. 12, 6–14
6 Маючи ж, згідно з даною нам благодаттю, різні дари: коли то дар пророцтва, виконуймо його мірою віри; 7 хто має дар служіння, нехай служить; хто навчання, нехай навчає; 8 хто напоумлення, нехай напоумляє. Хто дає – у простоті; хто головує – дбайливо; хто милосердиться – то з радістю. 9 Любов нехай буде нелицемірна; ненавидівши зло, приставайте до добра. 10 Любіть один одного братньою любов’ю. Пошаною один одного випереджайте. 11 В ревності не будьте ліниві, духом горіть, Господеві служіть; 12 веселі в надії, в горі терпеливі, в молитві витривалі; 13 святих у потребах спомагайте і дбайте про гостинність. 14 Благословляйте тих, що вас гонять; благословляйте, не проклинайте.
Роздуми владики Венедикта: Рим. 12, 6–14 «Маючи ж, згідно з даною нам благодаттю, різні дари»
У нашій Вселенній живуть мільярди людей, але ніколи не знайдемо людей досконало подібних. Навіть дуже подібні близнята і то різняться в своєму характері, вподобаннях, здібностях. Те, що ми різні, свідчить, що Бог кожного дуже цінує і любить, тому творячи кожну особу дає їй унікальний набір рис і дарів.
Ми, як правило, не зауважуємо цього усього в собі, а замість того, щоб знати свої таланти і ними служити ближнім, заздримо іншим або нарікаємо, що вони мають, а ми не маємо. Вміймо бути уважні, користуймося дарами, якими нагородив нас Господь, і не забуваймо Йому дякувати!
Євангеліє дня. Мт. 9, 1–8
1 Сівши у човен, він переплив назад і прибув у своє місто. 2 І от принесено до нього розслабленого, що лежав на ношах. Побачивши їхню віру, Ісус сказав розслабленому: “Бадьорися сину, твої гріхи відпускаються.” 3 Та тут деякі з книжників заговорили між собою: “Він хулить.” 4 Ісус, знавши їхні думки, каже: “Чого лукаве думаєте в серцях ваших? 5 Що легше сказати: Твої гріхи відпущені, – чи сказати: Встань і ходи! 6 Та щоб знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати”, – каже розслабленому: “Встань, візьми твої ноші та й іди до свого дому.” 7 Встав той і пішов до свого дому. 8 Народ же, бачивши це, настрахався і славив Бога, що дав таку владу людям.
Роздуми Венедикта: Мт. 9, 1–8: «Побачивши їхню віру, Ісус сказав розслабленому: “Бадьорися сину, твої гріхи відпускаються”».
Унікальний випадок, який нам ще раз показує важливість віри, подає сьогоднішнє Євангеліє. Бачимо, що не через віру людини, яка потребує зцілення, Бог її дає оздоровлення, але через віру інших людей. Євангеліє навіть не вказує, ким був цей розслаблений, нічого не пояснює про його віру, але показує віру інших людей.
Саме відповідно до нашої вірі, відповідно до того, наскільки настирливо і наполегливо ми взиваємо до Бога, за нашою молитвою Господь може творити багато різних чудес для інших людей.
Ніколи не знеохочуймось коли бачимо навколо щось, що, здавалося б, не можемо змінити. Молімося, просімо, взиваймо до Господа. І за нашою молитвою, за нашою вірою Він може змінити. Як за вірою інших Господь зцілив розслабленого, так і за нашою вірою Господь зможе багато зробити в житті інших людей!