П’ятниця 6 тижня після П’ятдесятниці
Апостол дня. – 1 Кор. 4, 5–8
5 Тож не судіть нічого перед часом, поки Господь не прийде й не освітить те, що скрите в темряві, та виявить задуми сердець, і тоді кожному хвала буде від Бога. 6 А те, брати, що я ото пристосував до себе й до Аполлоса – заради вас, щоб ви на нас навчилися, як сказано: «Нічого понад те, що написано»; щоб ви не неслись гордо один над одного проти іншого. 7 Хто бо тебе вирізняє? Що маєш, чого б ти не одержав? Коли ж одержав, то чому вихваляєшся, неначе б не одержав? 8 Ви вже наситилися! Вже збагатилися! Без нас зацарювали! Коли б то вже зацарювали, щоб і ми разом з вами царювали!
Роздуми владики Венедикта:1 Кор. 4, 5–8 «Тож не судіть нічого перед часом»
Знаємо, що у своєму житті ми постійно когось оцінюємо, чіпляємо етикетки, засуджуємо… А з часом, буває, відкриваємо, що наші судження були помилкові. Ми, звичайно, можемо мати свою думку і свій погляд, але маємо розуміти, що наша думка і наш погляд завжди є обмежені. Саме тому апостол вказує, щоб ми не судили передчасно.
У повноті людину і ситуацію бачить лише Бог. І в повноті лиш Він може об’єктивно когось судити. Але бачимо, що Суд Божий буде лише наприкінці життя людини і наприкінці світу. Навіть Бог, знаючи людину і ситуацію, не судить передчасно. Тому не судімо й ми!
Євангеліє дня.Мт. 13, 44–54
44 Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі, що його чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає все, що має, а купує те поле. 45 Подібне ще Царство Небесне до купця, що шукає добрих перел. 46 Знайшовши одну дорогоцінну перлину, йде, продає все, що має, і купує її. 47 Подібне також Небесне Царство до невода, що, закинутий у море, набрав усякої всячини. 48 Коли він виповниться, тягнуть його на берег і, посідавши, збирають, що добре, в посуд, а непридатне викидають. 49 Так буде при кінці світу: ангели вийдуть і вилучать злих з-поміж праведних і 50 кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів. 51 Чи ви це все зрозуміли?” – “Так!” – йому відповіли. 52 Тоді сказав їм: “Ось чому кожний книжник, навчений про Небесне Царство, подібний до господаря, який виймає із свого скарбу нове і старе.” 53 Якже Ісус скінчив ці притчі, пішов звідти. 54 Прибувши в свою батьківщину, він навчав їх у їхній синагозі, так що вони дивувалися і говорили: “Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна?
Роздуми Венедикта: Мт. 13, 44–54 «Подібне ще Царство Небесне до купця, що шукає добрих перел. Знайшовши одну дорогоцінну перлину, йде, продає все, що має, і купує її».
Знаючи право і закон, за яким жили до і за часів Ісуса, можемо зрозуміти цю притчу дуже добре. Якщо хтось знайшов би щось на землі іншого, то мусів би віддати тому чия це була земля. Тому зрозуміло, що цей купець, знайшовши перлину хоче купити усю землю, бо перлина вартує набагато більше, ніж сама земля.
Цим Господь промовляє до нас, наскільки вартісне життя з Господом, наскільки вартісне Царство Небесне. На прикладі святих ми бачимо, що вони все продавали, що мали, нічого не шукали в цьому житті. Бо добре зрозуміли, що пізнали для себе цінність вічного життя. Не якісь посади, здобутки, які будуть тривати декілька років чи декілька десятків років, можуть запевнити нам щастя, а лише те, що веде у вічне життя.
Чому ми робимо гріхи? Чому нам бракує ревності, якої не бракувало апостолам і першим християнам. Бо ми не свідомі того, яку перлину Господь нам приготував, що учасниками життя вічного ми здатні бути, що Господь нам може дати. Лиш усвідомивши, що нам Бог приготовив, чого учасниками маємо бути, лиш тоді наступить глибока і велика переміна нашого життя. Бо ні за що не будемо дуже перейматись чи дбати, але найперше будемо шукати Господа, Його Царства і життя вічного!