Четвер 6 тижня після П’ятдесятниці
Апостол дня. – 1 Кор. 3, 18–23
18 Нехай ніхто себе не обманює! Як комусь із вас здається, що він мудрий у цьому віці, хай дурним стане, щоб зробитися мудрим; 19 бо мудрість цього світу – глупота в Бога. Написано бо: «Він ловить мудрих їхніми хитрощами»; 20 і ще: «Господь знає думки мудрих, що вони марні.» 21 Тому нехай ніхто не хвалиться людьми; усе бо ваше: 22 чи то Павло, чи Аполлос, чи Кифа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи теперішнє, чи майбутнє – усе ваше, 23 ви ж Христові, а Христос – Божий.
Роздуми владики Венедикта: 1 Кор. 3, 18–23«Мудрість цього світу – глупота в Бога»
Коли поглянути на цей світ, то багато людей хочуть почуватися і виглядати мудрими. Також зустрічаємо багато дійсно мудрих і досвідчених людей, які нам допомагають чи порадами, чи своїми знаннями. Але однаково, кого б ми не взяли на землі бачимо, що їхнє знання чи їхня мудрість є обмежена. І не тільки обмежена, а й суб’єктивна, бо часто дуже мудрі люди не можуть знайти між собою порозуміння, тому що бачать ту чи іншу проблему зі свого боку.
Саме тому апостол каже, що саме ця мудрість є глупота в Бога, бо ми бачимо по-своєму, дивимось на світ з свого вікна, зі своєї перспективи. І лише коли ми наближаємось до Бога, живемо молитовним життям, церковним життям, духовним життям, все більше здобуваємо ту мудрість, яка може бачити світ з різних боків, тобто Божими очима.
Євангеліє дня. Мт. 13, 36–43
36 Тоді він відіслав народ і прийшов додому. І підійшли до нього його учні та й кажуть: “Виясни нам притчу про кукіль, що на полі.” 37 А він у відповідь сказав їм: “Той, хто сіє добре зерно – це Син Чоловічий; 38 поле – це світ; добре зерно – це сини Царства; а кукіль – це сини лукавого; 39 ворог, що його посіяв – це диявол; жнива – це кінець світу; женці – це ангели. 40 Так, як збирають кукіль і в вогні палять, так само буде при кінці світу: 41 Син Чоловічий пошле своїх ангелів, які зберуть із його Царства всі спокуси й тих, що чинять беззаконня, 42 і кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів. 43 І тоді праведні засяють, як сонце, в Царстві Отця свого. Хто має вуха, нехай слухає!
Роздуми Венедикта: Мт. 13, 31–36 «Хто має вуха, нехай слухає!»
Ми в своєму житті багато чули і багато знаємо. Але чи це, що ми чули, ми дійсно почули? У народі часто кажуть, що в одне вухо влітає, а в друге вилітає. Скільки інформації ми чули за своє життя? Для прикладу, як багато було проповідей, наук, реколекцій? Але одна річ слухати, а інша річ почути. Тому Господь говорить:” Хто має вуха, нехай слухає!”
Потрібно завжди вслухатися, «вчуватися», або як кажемо на богослужінні – «Будьмо уважні». Господь постійно нам промовляє і навчає, як Він промовляв до своїх учеників, апостолів. Навколо Ісуса ходили тисячі, але лише одиниці вслухалися, послухали і пішли за Ним.
І до тепер Господь промовляє не тільки до тисяч, а до мільйонів, мільярдів людей, але не всі йдуть за Ним. Йдуть ті, хто не тільки слухають Його, але вслухаються і чують, що Господь промовляє до них. Тож вслухаймося, як через події в нашому житті Господь промовляє до кожного з нас!