Понеділок 7 тижня після П’ятдесятниці

Апостол дня. – 1 Кор. 5, 9–6, 11

9. Я писав вам у посланні, – не спілкуватися з перелюбниками;
10. А втім, не взагалі з перелюбниками світу цього чи з користолюбцями, чи з хижаками, або ж зі служниками ідолів, бо інакше належало б вам вийти зі світу цього;
11. Але я писав вам не спілкуватися з тим, хто зветься братом і залишається перелюбником, чи користолюбцем, чи служником ідола, чи обмовником, чи п’яницею, або ж хижаком, – з подібним братом навіть не їсти разом.
12. Бо нащо мені судити ще й зовнішніх? Чи не внутрішніх ви судите?
13. А зовнішніх судить Бог. Тож вилучіть лихого з-поміж себе. 

1. Як сміє хтось у вас, маючи справу з іншим, судитися в нечестивих, а не у святих?
2. Хіба не відаєте, що святі будуть судити світ? А якщо вами буде осуджений світ, то невже ви недостойні судити незначні справи?
3. Хіба не знаєте, що ми будемо судити ангелів, а тим паче справи житейські?
4. А ви, коли маєте житейські позови, то настановляєте своїми суддями тих, хто нічогісінько не важить у церкві.
5. На сором вам кажу: Невже немає поміж вами жодного розумного, котрий міг би розсудити між братами своїми?
6. Але брат із братом судиться, і причому – перед невірними.
7. І те вже вельми принизливо для вас, що ви маєте позови між собою. Чому б вам краще не залишитися скривдженими? Чому б вам краще не потерпати від неправди?
8. Але ви самі кривдите і відбираєте, і причому у братів.
9. Чи ви не знаєте, що неправедні Царства Божого не успадковують? Не обманюйте себе! Ні розпусники, ні ідолослужники, ні перелюбники, ні малакії, ні мужеложники,
10. Ні злодії, ні користолюбці, ні п’яниці, ні злодії, ні злоріки, ні розбійникі Царства Божого не успадковують. 

11. І такими були деякі з-поміж вас; але обмилися, але освятилися, але виправдалися йменням Господа нашого Ісуса Христа і Духом Бога нашого. 

Роздуми владики Венедикта:1 Кор. 5, 9–6, 11«Хіба не знаєте, що неправедні царства Божого не успадкують?»

Апостол чітко перераховує прогрішення і гріхи, які нас віддаляють від Царства Небесного. Часто в нашому житті ми легко себе оправдовуємо, коли допускаємось гріхів, заспокоюємо, що мій один гріх не такий страшний. Погляньмо, скільки всякого зла твориться в світі, в будь-якому куточку нашої країни. І напевно, кожен, хто чинить зло, в той момент себе оправдовує, має певні причини, чому він так робить.

Спробуймо не шукати оправдань, але поглянути правді в лице. Є в нашому житті наші вчинки і поступування негідні та недостойні звання християнина. І їх треба уникати і сповідати. Бо тільки в праведності зможемо увійти в Царство Отця!

Євангеліє дня.Мт. 13, 54–58

54. І прийшов Він на Свою батьківщину, навчав їх у синагозі їхній, аж так, що вони вражалися і казали: Звідки в Нього така премудрість і сила?
55. Чи не теслі Він син? Чи не Його Матір називається Марія, і брати його Яків, і Йосип, і Симон, і Юда?
56. І сестри Його – чи не всі поміж нами? Звідки ж це в Нього?
57. І спокушалися Ним. А Ісус сказав їм: Не буває пророка без честі, хіба що у вітчизні своїй, і в домі своїм!
58. І не звершив там багато див через їхню невіру.

Роздуми Венедикта: Мт. 13, 54–58:  «І не зробив там багато чуд з-за їхньої невіри».

Землякам Ісуса Христа не просто було прийняти Його як Бога. Бо ж вони бачили, як він зростав як звичайний хлопчина, як один із них. І бачимо, що саме це не сприйняття Христа, як Сина Божого, їхня невіра, не давали змоги чинити Богові багато чудес в їхньому житті. Щось подібне відбувається в житті кожного з нас.

Скільки через нашу невіру, Господь не може перемінити, зцілити нас. Скільки наша невіра немовби «блокує», не дає Богові діяти в житті кожного з нас.

Лиш задумаймось, скільки ми зупиняємо Господа через нашу невіру. Скільки Бог міг би зробити, якби цієї невіри ставало все менше в нашому житті. Зростаймо у вірі, і лише тоді Бог зможе діяти в нашому житті!