6 (24) квітня, понеділок., Страсний тиждень. Великий понеділок.

Прп. Захарії. Св. Артемона, єп. Селевкії Пісідійської. 

Читання Вих. 1, 1-20

1 Ось імена синів Ізраїля, що поприходили в Єгипет з Яковом, кожен з родиною своєю: 2 Рувим, Симеон, Леві, Юда; 3 Іссахар, Завулон та Веніямин; 4 Дан та Нефталі, Гад та Ашер. 5 А всіх осіб, що були народились від Якова, було душ сімдесят, коли Йосиф був уже в Єгипті. 6 І вмер Йосиф і всі брати його, і ввесь рід той. 7 Ізраїльтяни розплодилися й розрослися та намножилися й окріпли так сильно понад міру, що край був наповнився ними. 8 А настав тоді новий цар над Єгиптом, що не знав Йосифа. 9 І каже своєму народові: Бачте! Ізраїльтяни, – вони численніші, вони сильніші від нас. 10 Нумо ж візьмімся до них мудро, щоб не намножились та щоб, як вибухне війна, не пристали до ворогів наших та не стали воювати на нас і не пішли собі геть з краю. 11 І поставлено над ними доглядачів при роботах, щоб допікати їм новими тягарами; і будували вони фараонові міста-зерносховища Пітон і Рамсес. 12 Але що більш їх гнітили, то дедалі більш намножувалися вони та розросталися, отож єгиптяни занепокоїлись з приводу синів Ізраїля ще більше. 13 І нещадно запрягали вони синів Ізраїля до тяжких робіт; 14 І отруїли їхнє життя тяжкою працею на глинищах та цегельнях та всякою польовою роботою, та всілякою іншою примусовою роботою, що нею їх обкладали. 15 І каже цар єгипетський єврейським повитухам, – одній з них на ім’я Шіфра, а другій Пуа: 16 Як помагатимете єврейкам, то придивляйтеся, коли родять: як син – убивайте, а як дочка – нехай живе. 17 Побоялися ж повитухи Бога і не чинили так, як велів їм єгипетський цар, але залишали при житті хлоп’яток. 18 Тоді прикликав єгипетський цар повитух та й каже до них: Чому ви чините таке й лишаєте хлоп’яток при житті? 19 А повитухи фараонові: Бо єврейки не такі, як єгиптянки: молодиці вони повні життя, і поки прийде до них повитуха, а вони вже й вродили. 20 І було повитухам добре від Бога, а народ множився й вельми спотужнів.

Йова 1, 1-12.

1 Був чоловік у землі Уц на ім’я Іов. Чоловік той був щирий і праведний, богобоязливий і цурався зла. 2 І народилось у нього семеро синів і три дочки. 3 А статку було в нього 7000 овець, 3000 верблюдів, 500 пар волів, 500 ослиць і пребагато челяді, так що чоловік той був найбагатший з усіх мешканців Сходу. 4 Сини його звичайно сходилися собі у призначений день та бенкетували в кожного по черзі. Кликали вони й трьох сестер своїх їсти й пити з собою. 5 І як дні гостин завершували круг свій, посилав Іов по них і наказував їм очищуватись. Другого дня вставав він рано-вранці й приносив за кожного з них всепалення, бо говорив сам до себе: «Може мої діти согрішили і лихословили Бога в своєму серці» Так чинив Іов увесь час. 6 Та ось одного дня прийшли сини Божі, щоб стати перед Господом. Прийшов і Сатана між ними. 7 Господь спитав Сатану: «Звідкіль ти прийшов?» Відповів Сатана Господеві й мовив: «Кружляв я по землі й ходив довкола неї.» 8 Господь сказав Сатані: «А чи звернув ти увагу на слугу мого Іова? Нема бо на землі нікого, як він, щирого й праведного, богобоязливого й такого, що цурався б зла.» 9 Сатана відказав Господеві й промовив: «Хіба даремно Іов боїться Бога? 10 Хіба ти не огородив його та його дім і все його майно навколо? Ти благословив працю рук його, і стада його ширяться по країні. 11 Та простягни лиш руку твою і діткнися всього його майна: побачиш, чи не лихословитиме тебе увічі!» 12 Господь сказав Сатані: «Гаразд! Усе, що він має, – у твоїй руці. Тільки на нього самого не простягай руки твоєї.» І пішов Сатана геть з-перед лиця Господнього.

Бт. 28, 10-17

10 Тоді вийшов Яків із Версавії і пішов у Харан. 11 Дійшов він на місце й заночував там, бо зайшло сонце. Він узяв камінь з-поміж каміння, яке було на місці, поклав собі під голову та й ліг (спати) на цьому місці. 12 І сниться йому, що ось драбина спирається об землю, а вершком сягає неба, і оце ангели ступають по ній вгору й сходять наниз. 13 А над нею стояв Господь і мовив: Я – Господь, Бог Авраама, твого батька, і Бог Ісаака. Землю, що на ній ти лежиш, я дам тобі й твоєму потомству. 14 Твоє ж потомство буде численне, як земний порох. Ти поширишся на захід і на схід, на північ і на південь. Усі народи землі будуть благословенні через тебе і твоє потомство. 15 Оце я з тобою, і берегтиму тебе скрізь, куди підеш, і поверну тебе назад у цю землю, бо не покину тебе, поки не виконаю того, що я тобі обіцяв. 16 Коли ж Яків прокинувся зо сну свого, то промовив: Направду, Господь є на цьому місці, а я не знав. 17 І злякався він і каже: Яке страшне це місце! Це ніщо інше, як дім Божий, і це ворота небесні!

Єз. 43, 27; 44, 1-4

27 А як мине цей час, на восьмий день, і далі, священики будуть приносити на жертовнику ваші всепалення й ваші мирні жертви, і я буду до вас прихильним» – слово Владики Господа.

1 Тоді привів мене назад до зовнішньої брами святині, що звернена на схід; вона була зачинена. 2 Господь сказав до мене: «Брама ця буде зачинена, не буде відчинятися, ніхто не ввійде нею, бо Господь, Бог Ізраїля, увійшов нею; вона буде зачинена. 3 Лише князь – як князь – у ній сяде, щоб їсти хліб перед Господом; він увійде сіньми тієї брами і нею ж вийде.» 4 Потім привів мене північною брамою навпроти храму. Глянув я -аж ось слава Господня сповнила Господній храм, і я упав лицем до землі.

Прип. 9, 1-11

1 Мудрість собі будинок збудувала | і витесала сім стовпів до нього. 2 Забила свої жертви, вина свого налила | і стіл свій теж приготувала. 3 Послала своїх служниць, щоб оповістити, | по щонайвищих закутках у місті: 4 Хто простодушний, нехай сюди заверне, | безумному ж вона сказала: 5 “Ходіте, мій хліб їжте, | і вино, що я приготувала, пийте; 6 киньте безумство – й житимете, | ходіть дорогою розуму.” 7 Хто хоче кепкуна наставляти, напитає собі неславу, | а сором – хто докоряє грішникові. 8 Не докоряй кепкунові, а то він тебе зненавидить; | докоряй мудрому, – він тебе полюбить. 9 Дай мудрому пораду, він стане ще мудрішим; | навчи праведника, і він знання побільшить. 10 Початок мудрости – острах Господній; | спізнання Всесвятого – розум. 11 Бо мною продовжиться вік твій, | роки життя твого причиняться.

Мт. зач. 98; 24, 3-35

3 І коли він сів на горі Оливній, його учні приступили до нього насамоті й запитували: “Скажи нам, коли це буде і який буде знак твого приходу й кінця світу?” 4 Ісус у відповідь мовив їм: “Глядіть, щоб ніхто не звів вас. 5 Багато бо прийде в моє ім’я, що будуть казати: Я – Христос, – і зведуть багатьох. 6 Ви почуєте про війни та воєнні поголоски; глядіть же, не тривожтесь, бо треба, щоб це все сталося, але це не кінець ще. 7 Народ бо на народ повстане й царство на царство. Голод, чума та землетруси будуть по різних місцях, 8 та все це – початок страждання. 9 Тоді видадуть вас на муки й уб’ють вас; вас будуть ненавидіти всі народи імени мого ради. 10 Багато тоді спокусяться і видаватимуть один одного й будуть ненавидіти один одного. 11 Чимало лжепророків устане і зведуть багато людей. 12 Через те, що розбуяє беззаконня, любов багатьох охолоне. 13 Але хто витримає до останку, той спасеться. 14 І ця Євангелія Царства буде проповідуватись по всьому світі, на свідоцтво всім народам. І тоді прийде кінець. 15 Отож, коли побачите “мерзоту запустіння”, провіщену пророком Даниїлом, поставлену на святім місці – хто читає, нехай розуміє! – 16 тоді ті, що в Юдеї, нехай втікають у гори; 17 а хто на покрівлі, хай не сходить узяти речі з своєї хати, 18 і хто в полі, хай не повертається назад узяти свою одіж! 19 Горе вагітним і годуючим за тих днів! 20 Моліться, щоб ваша втеча не сталася зимою, ані в суботу. 21 Скорбота ж: тоді велика буде, якої не було від початку світу аж понині, та й не буде. 22 І коли б ті дні не були вкорочені, ніхто б не врятувався; але заради вибраних будуть вкорочені дні тії. 23 І коли хто скаже тоді вам: Глянь, ось Христос, чи онде, – не вірте, 24 бо встануть лжехристи та ложні пророки, які чинитимуть великі знаки й чуда, щоб, коли можна, звести навіть і вибраних. 25 Ось я попередив вас. 26 Коли вам, отже, скажуть: Ось він у пустині, – не виходьте; ось він,.у криївках, – не вірте! 27 Як блискавка, що на сході блисне й вмить аж на самім заході сяє, так буде й прихід Чоловічого Сина. 28 Де бо є мрець, там і орли зберуться. 29. Негайно по тих днях скорботних сонце затьмиться, місяць не дасть більше свого відблиску, зорі падатимуть з неба і захитаються небесні сили. 30 Тоді на небі з’явиться знак Сина Чоловічого, і тоді заридають усі племена землі й побачать Чоловічого Сина, що надходитиме на небесних хмарах з потугою та славою великою. 31 Він пошле своїх ангелів із сурмою вельми голосною, і ті зберуть вибраних його з чотирьох вітрів, від одного аж до другого кінця неба. 32 Від смоковниці навчіться притчі. Коли віття її стає м’яке й вона листя виганяє, ви знаєте, що близько літо. 33 Отак і ви: коли це все побачите, знайте, що він уже близько під дверима. 34 Істинно кажу вам: Цей рід не промине, поки не збудеться все це. 35 Небо й земля перейдуть, але слова мої не перейдуть.

Апостол Єв. 2,2-10

2 Бо коли слово, оголошене ангелами, було таке зобов’язуюче, що всякий його переступ і непослух приймав справедливу кару, 3 то як утечемо ми, коли занедбаємо таке велике спасіння? Воно, спочатку проповідане Господом, було підтверджене нам тими, що його чули, 4 коли Бог засвідчив знаками, дивами й різними потугами, ще й дарами Святого Духа, що їх він розділює за своєю волею. 5 Не ангелам бо підкорив він світ майбутній, про який ми говоримо. 6 Бо десь хтось засвідчив, кажучи: «Що таке людина, що ти про неї пам’ятаєш? Або син чоловічий, що ти навідуєшся до нього? 7 Ти вчинив його малощо меншим від ангелів. Увінчав його славою і честю. 8 Усе підкорив йому під ноги.» А коли все підкорив під нього, то не лишив нічого, що було б йому непідкореним. Та нині ще не бачимо, щоб йому все було підкорене, 9 а бачимо Ісуса, який за те, що перетерпів смерть, увінчаний славою і честю, який на малу хвилину був нижче ангелів, щоб благодаттю Божою зазнати за всіх смерти. 10 Годилось бо йому, – заради якого все і через якого все, що ввів багато синів у славу, – вдосконалити стражданням того, хто дав почин їхньому спасінню.

Євангеліє Мт. 13,24-30, 36-43

24 Ще одну притчу подав він їм, промовляючи: “Царство Небесне подібне до чоловіка, що був посіяв добре зерно на своїм полі. 25 Та коли люди спали, прийшов його ворог і посіяв кукіль поміж пшеницю та й пішов. 26 Коли виросло збіжжя і вигнало колосся, тоді й кукіль появився. 27 Прийшли слуги господаря і кажуть до нього: Пане, хіба не добре зерно ти посіяв на твоїм полі? Звідки ж узявся кукіль? 28 Він і відповів їм: Ворог-чоловік зробив це. А слуги йому кажуть: Хочеш, ми підемо, його виполемо? 29. Ні! -каже, щоб, виполюючи кукіль, ви часом не повиривали разом з ним пшениці. 30 Лишіть, нехай росте до жнив одне й друге разом. А під час жнив я женцям скажу: Зберіть перше кукіль та зв’яжіть його в снопи, щоб його спалити; пшеницю ж складіть у мою клуню.”

36 Тоді він відіслав народ і прийшов додому. І підійшли до нього його учні та й кажуть: “Виясни нам притчу про кукіль, що на полі.” 37 А він у відповідь сказав їм: “Той, хто сіє добре зерно – це Син Чоловічий; 38 поле – це світ; добре зерно – це сини Царства; а кукіль – це сини лукавого; 39 ворог, що його посіяв – це диявол; жнива – це кінець світу; женці – це ангели. 40 Так, як збирають кукіль і в вогні палять, так само буде при кінці світу: 41 Син Чоловічий пошле своїх ангелів, які зберуть із його Царства всі спокуси й тих, що чинять беззаконня, 42 і кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів. 43 І тоді праведні засяють, як сонце, в Царстві Отця свого. Хто має вуха, нехай слухає!

Утреня: замість “Бог Господь” співаємо “Алилуя” розлого і мелізматично на 8 глас тропар “Ось Жених” (2), Сл, І нині: той самий. Катизми три, сідальні Тріоді. Відтак, “Щоб удостоїтись нам”, Єв. Мт. зач. 84; 21, 18-43. Пс. 50. Трипіснець Тріоді. Перед конд.-ікосом співається мала єктенія; на 9-ій пісні “Чеснішу” не співається, ані “Достойно” по каноні, але одразу по катавасії – малу єктенію і світильний “Чертог Твій”(2), Сл, І нині: той самий. Хвалитних стихир – 4: Тріоді, Сл, І нині: Тріоді. Мале славослов’я і, по єктенії “Сповнім”, – стиховня Тріоді та все інше з поклонами, як у посні дні Великого посту, і якщо не приєднуємо перший час, то відпуст: «Господь, що гряде на вольну страсть спасіння нашого ради…»

Часи: все за пісним уставом святої Чотиридесятниці, лише на всіх Часах кондак Тріоді.

Літургія Передосвячених Дарів: катизми нема. На “Господи, візвав я” – 10 стихир: 5 Тріоді  5 свята; Сл., тріоді, І нині: свята. Вхід з Євангелією. Прокімен: “Благословить тебе Господь від Сіону”, читання: 2 тріоді: Вих. 1, 1-20; прокімен: “Благословляєм Вас ім’ям Господнім”, читання: Йова 1, 1-12. І 3 свята: Бт. 28, 10-17; Єз. 43, 27; 44, 1-4; Прип. 9, 1-11. Після “Нехай направиться”: ”І щоб удостоїтися нам” й ін. та читає Євангеліє Мт. зач. 98; 24, 3-35. Далі по чину Літургія Передосвячених Дарів. Відпуст: «Господь, що гряде на вольну страсть спасіння нашого ради…»

На великому повечер’ї зі всенічним: у звичайний час всенічного ієрей одягає епітрахиль, а диякони, якщо будуть, – дальматики з орарем і йдуть перед східці престолу і, вклонившись низько святим таїнам, відчиняють св. двері й диякони кадять все саме так, як на всенічному з вечірнею.

По кадженні ієрей (після того, як диякон, якщо буде, виголосить: “Благослови, владико”) починає: “Благословенний Бог наш”; хори співають “Амінь”, а священнослужителі, зачинивши св. двері, стоять перед східцями престолу. Хори продовжують: “Слава тобі, Боже наш, слава тобі”, “Царю небесний” й інше з трисвятим й “Отче наш” до “Прийдіте, поклонімся”. Тоді священнослужителі, вклонившись низько, відходять за престіл і сідають там на своїх місцях. По закінченні другого трипсалмія хори співають поперемінно “З нами Бог”, тобто вибрані стихи восьмої пісні пророцтв Ісаї. Співають так: 1-й хор: “З нами Бог, розумійте народи, … бо з нами Бог”, опісля те саме співає й другий хор. Також інші стихи хори співають поперемінно, закінчуючи кожний стих словами “Бо з нами Бог”. По закінченні всіх стихів співають “З нами Бог” тричі. По “Слава во вишніх Богу” ієрей, одягнувши фелон, відчиняє св. двері і буде литія. На литії і на стиховні – стихири свята. На благословенні хлібів – тропар свята тричі. Відпуст великий з поминанням служби свята.