30 (17) червня, віторок.
Свв. мчч. Мануїла, Савела й Ісмаїла. Прп. Іпатія, ігумена Руфеніянського.
Апостол.: Рим. 114 зач.; 14, 9-18.
9 На це бо Христос умер і воскрес, щоб і над мертвими, і над живими панувати. 10 Ти ж чого судиш брата твого? Чого погорджуєш твоїм братом? Усі ми станемо перед судилищем Божим, 11 бо написано: «Як живу я, – каже Господь, – кожне коліно схилиться передо мною, і кожний язик визнає Бога.» 12 Так ото, кожний з нас сам за себе дасть відповідь Богові. 13 Тож не судімо більш один одного, а радше вважайте на те, щоб не класти нічого перед братом, об що він спотикнувся б або й упав. 14 Я знаю, я переконаний в Господі Ісусі, що нема нічого нечистого в самому собі; тільки коли хто думає, що щось нечисте, тому воно нечисте. 15 Коли твій брат сумує з-за їжі, то ти поводишся не за любов’ю. Не губи твоєю їжею того, за якого вмер Христос. 16 Не виставляйте вашого добра на зневагу. 17 Бо царство Боже не їжа і не пиття, а праведність, мир і радість у Святому Дусі. 18 Хто так служить Христові, той Богові вгодний і людям довподоби.
Євангеліє.: Мт. 46 зач.; 12, 14-16. 22-30.
14 А фарисеї вийшли звідти й радили на нього раду, щоб його погубити. 15 Довідавшись про це, Ісус пішов геть звідси. Слідом за ним пішла сила народу: він оздоровив їх усіх, 16 але суворо наказав їм його не виявляти, 22 Тоді приведено до нього біснуватого, сліпого та німого, і він зцілив його, так що німий і розмовляв і бачив. 23 І здивувалися всі люди й говорили: “Чи не є часом цей син Давида?” 24 А фарисеї, почувши це сказали: “Отой не інакше виганяє бісів, як тільки Велзевулом, князем бісівським.” 25 Знаючи думки їхні, Ісус сказав їм: “Кожне царство, розділене в собі, запустіє, і кожне місто чи дім, розділені в собі самому, не встояться. 26 І коли сатана сатану виганяє, то він розділений у собі самому; як же тоді вдержиться його царство? 27 І коли я Велзевулом виганяю бісів, то сини ваші ким виганяють? Тому то вони будуть вашими суддями. 28 Коли ж я Духом Божим виганяю бісів, то прибуло до вас Царство Боже. 29. Або як може хтось увійти в дім сильного й пограбувати його майно, якщо він перше не зв’яже сильного й аж тоді дім його розграбує? 30 Хто не зо мною, той проти мене, і. хто зо мною не збирає, той розкидає.
Утреня: по “Бог Господь”: тропар мчч. (2), Сл. прп., І нині: богород. відпустовий за гласом тропаря прп. Катизми чергові, сідальні Октоїха. Канони Октоїха, мчч. та прп. По 3-ій пісні – кондак прп. і сідальні мчч. і прп. По 6-ій – кондак-ікос мчч. По 9-ій пісні – світильний Октоїха. Сл.: мчч., І нині: богородичний. Стиховня Октоїха. По “Отче наш”: тропар мчч., Сл. прп., І нині: богород. за гласом тропаря прп. і за днем тижня.
Часи: на 1-му – тропар і кондак дня; на 6-му – храму; на 3-му – мчч. на 9-му – прп.
Літургія: вся служба дня. Ап.: Рим. 114 зач.; 14, 9-18. Єв.: Мт. 46 зач.; 12, 14-16. 22-30.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Вівторок 5 тижня після П’ятдесятниці
Мт. 12, 14–16; 22–30 «Кожне царство, розділене в собі, запустіє»
Дуже часто ми є розділеними самі в собі: в одних випадках чинимо добро, а в інших ми здатні до зла. Одні люди знають нас з доброї сторони, а інші можуть за нашою поведінкою не розгледіти, що ми Христові учні.
Ми називаємо себе християнами і часто дозволяємо злу існувати в нас. Ми ж маємо бути в цьому принципові, не дозволяти собі бути внутрішньо розділеним, бо ж ми храм Святого Духа, а не місце злих думок і намірів. Бо все це зле, на що ми дозволяємо перебування в нас, віддаляє нас до Бога, наближає ж до диявола.
Якщо навіть ми не можемо дати раду слабостям, немочам в дану хвилю, то завжди маймо бажання їх позбутися. Просімо Божої помочі і ніколи не погоджуймось з думкою, що ми маємо право мати деякі гріхи, що з цим можна жити. Завжди мусимо прагнути до святості, тоді неминуче нас щораз більше буде сповнювати світло і цілісність, щораз будемо жити нероздільним внутрішнім царством небесним.
Рим. 14, 9–18 «Вважайте на те, щоб не класти нічого перед братом, об що він спотикнувся б або й упав»
Апостол вказує на дуже важливу річ, щоб ми не створювали для іншої людини якихось випробувань, які є понад її силу. Погляньмо на Бога. Бог ніколи не дає трудності, обставин, ситуацій, які б були понад нашу людську силу і понад наші спроможності. Бог завжди дивиться, що ми можемо, і поволі, в міру наших спроможностей накладає на нас тягарі.
Будьмо обережні, коли ми є з іншими людьми, щоб і ми не завдавали їм випробувань, труднощів, клопотів, понад їхню силу. Ми маємо дбати про ближнього, тобто вести його до Божого Царства, а не віддаляти.
+Венедикт