1 (18) липня, середа. Св. мч. Леонтія.
Апостол. – Рим. 117 зач.; 15, 7-16.
7 Тому приймайте один одного, як і Христос прийняв вас у Божу славу. 8 Кажу бо, що Христос став слугою обрізання ради Божої правди, щоб здійснити обітниці, які було дано отцям; 9 а погани щоб прославили Бога за його милосердя, як написано: «Тож прославлятиму тебе серед народів, співатиму імені твоєму!» 10 І знову каже: «Возрадуйтеся, погани, з його народом!» 11 І знову: «Хваліте Господа, всі народи! Нехай його виславляють усі люди!» 12 І ще каже Ісая: «Буде – паросток Єссея, що встане панувати над народами. На нього будуть надіятись народи.» 13 Нехай же Бог надії сповнить вас усякою радістю та миром у вірі, щоб ви збагатились у надії, силою Духа Святого. 14 А й я сам, мої брати, переконаний щодо вас, що ви й самі повні доброти, наповнені усяким знанням і можете один одного напоумляти. 15 А коли я, подекуди, трохи сміливіше був написав вам, то я зробив це, щоб пригадати вам завдяки благодаті, яка дана мені Богом 16 на те, щоб я був служителем Христа Ісуса між поганами і виконував священицьку службу Божої Євангелії, щоб жертва поган була милою і освяченою у Святім Дусі.
Євангеліє. – Мт. 48 зач.; 12, 38-45.
38 Тоді деякі з книжників та фарисеїв озвались до нього: “Учителю, ми хочемо побачити якийсь знак від тебе.” 39 А він у відповідь сказав їм: “Лукаве поріддя і перелюбне вимагає знаку, та знаку не буде йому дано, як тільки знак пророка Йони. 40 Як Йона був у нутрі кита три дні й три ночі, так буде Син Чоловічий у лоні землі три дні й три ночі. 41 Люди ніневійські стануть на суді з цим родом і його засудять, бо вони покаялися на проповідь Йони, а тут є – більше, ніж Йона! 42 Цариця півдня стане на суді з цим поріддям і його засудить, бо вона прибула з кінця світу, щоб побачити мудрість Соломона, а тут є – більше від Соломона! 43 А коли дух нечистий вийде з чоловіка, то блукає по місцях безводних, шукаючи спочинку, та не знаходить. 44 Тоді промовляє: Повернусь у дім свій, звідки я вийшов. Приходить і знаходить його порожнім, заметеним та прибраним. 45 Тоді він іде, бере з собою сім інших духів, гірших від себе, і вони входять і оселюються там, і останнє того чоловіка буде гірше, ніж перше. Так буде й з цим лукавим поріддям.”
Утреня: по “Бог Господь”: тропар мч. (2), Сл., І нині: богород. відпустовий за гласом тропаря мч. Катизми черг., сідальні Октоїха. Пс. 50. Канон Октоїха та мч. По 9-ій пісні – світильний Октоїха, Сл.: світильний мч., І нині: хрестобогород. Стиховня Октоїха. По “Отче наш”: тропар мч., Сл., І нині: богород. за гласом тропаря мч. і за днем тижня.
Часи: на 1-му – дня; на 6-му – храму; на 3-му та 9-му – мч.
Літургія: вся Служба дня. Ап. – Рим. 117 зач.; 15, 7-16. Єв. – Мт. 48 зач.; 12, 38-45.
Вечірня: “Блажен муж”. На “ Господи, візвав я” 6 стихир ап., Сл.: ап., І нині: догмат за гл. Сл. Прокімен дня. Три читання: Юди. 1, 1-10, Юди 1, 11-16, Юди, 1, 17-25. Стиховня ап., Сл.: ап., І нині: богород. з воскрес. стиховні за гл. Сл. По “Отче наш”: тр. ап., Сл., І нині: богород. воскрес. за гласом тр. ап.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Середа 5 тижня після П’ятдесятниці
Мт. 12, 38–45 «Тоді він іде, бере з собою сім інших духів, гірших від себе, і вони входять і оселюються там, і останнє того чоловіка буде гірше, ніж перше»
Знаємо, що гріхи, які ми чинимо, навіть коли про них ніхто не знає, нас непокоять, забирають мир і спокій. Тому ми стараємось їх позбутись, прагнемо змінитися. І нам це може вдаватися, більше чи менше.
Однак коли ми лише позбуваємось цих гріхів, все одно «місце», яке вони займали, залишається пусте. Коли ми на це «місце» не набуваємо чеснот, то є небезпека, що кожен гріх може повернутись, до того ж, тягнути за собою ще й інші гріхи, тяжчі.
Позбуваючись наших недоліків, наших вад і пристрастей, стараймося розвивати в собі добрі, гарні позитивні риси, євангельські чесноти. А це, направду, неможливе без постійного перебування в Бозі, бо лише Його силою можемо статися сильними і відбити натиск зла!
Рим. 15, 7–16 «Тому приймайте один одного, як і Христос прийняв вас у Божу славу»
Наше життя є таким, що ми, всі люди вражені первородним гріхом,завдаємо болю, кривди, терпінь, страждань одні одним. Але маємо завжди, щоб не ставалось і хто б нам не завдавав болю, з відкритістю, доброзичливістю, з приязністю ставитись до кожної людини. Кожен з нас шукає цієї приязні та любові від інших.
Будьмо певні, що так як ми робимо іншим прикрості, однак самі очікуємо любові, так і ті, що кривдять нас, шукають того самого і на те сподіваються. Часто, коли подивитись на наше життя, то в наших стосунках бракує просто людськості, щоб ми були людьми до кожної людини. Почнімо з себе, навіть якщо нам не будуть відповідати взаємністю, то як будемо поводитись, як Божі діти, то будемо мати ще більшу втіху – від нашого Отця.
+Венедикт