Неділя 8 тижня після П’ятдесятниці
Апостол дня. 1 Кр. 1, 10–18
10 Благаю вас, брати, ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі те саме говорили; щоб не було розколів поміж вами, але щоб були поєднані в однім розумінні й у одній думці. 11 Я бо довідався про вас, мої брати, від людей Хлої, що між вами є суперечки. 12 Казку ж про те, що кожен з вас говорить: «Я – Павлів, а я – Аполлосів, а я -Кифин, а я – Христів.» 13 Чи ж Христос розділився? Хіба Павло був розп’ятий за вас? Або хіба в Павлове ім’я ви христилися? 14 Дякую Богові, що я нікого з вас не охристив, крім Криспа та Ґая, 15 щоб не сказав хтось, що ви були охрищені в моє ім’я. 16 Охристив я теж дім Стефана; а більш не знаю, чи христив я когось іншого. 17 Христос же послав мене не христити, а благовістити, і то не мудрістю слова, щоб хрест Христа не став безуспішним. 18 Бо слово про хрест – глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа.
Роздуми владики Венедикта:1 Кр. 1, 10–18 «Бо слово про хрест – глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа»
Щоб зрозуміти ці слова, мусимо кілька слів сказати про те, чим для тогочасних людей було розп’яття на хресті. Бути покараним на хресті було найбільшою ганьбою для тогочасної людини, а ще більше для єврея. Тому проповідь про хрест теж була ганьбою для тогочасних людей, бо це було місце ганебної смерті.
А чим для нас є хрест? Це місце, де нам подарована вічність. Усі ми прагнемо щастя, довгих років життя, але на хресті людина отримала вічність, безсмертне життя. Тому він для нас є такий важливий і цінний.На хресті Господь виявив свою любов найбільшу до людини і обдарував її вічним життям.
Євангеліє дня. Мт. 14, 14–21:
14 А вийшовши Ісус, побачив силу народу і змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих. 15 Якже настав вечір, підійшли до нього його учні й кажуть: “Пусте це місце та й час минув уже. Відпусти людей, нехай ідуть по селах та куплять собі поживи.” 16 А Ісус сказав їм: “Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти.” 17 Вони ж мовлять до нього: “Ми маємо тут тільки п’ять хлібів і дві рибі.” 18 Тоді він каже: “Принесіть мені їх сюди.” 19 І, звелівши народові посідати на траві, взяв п’ять хлібів і дві риби, підвів очі до неба, поблагословив і розламав ті хліби, і дав учням, а учні – людям. 20 Всі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, дванадцять кошів повних. 21 Тих же, що їли, було яких п’ять тисяч чоловіків, окрім жінок та дітей.
Роздуми Венедикта: Мт. 14, 14–21: «Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти».
Люди були так захоплені проповіддю Христа, що зовсім не думали про земні потреби, вони незчулися, як знайшлися в пустинному місці, де не було поживи. Тоді апостоли, ученики Христа, просять Його, щоб щось зробити, що б можна було людей накормити. Апостоли навіть не передбачають, що Христос може дати людям їжу. А ще більше, що вони самі щось можуть дати цим людям. Самі в цій ситуації Ісус Христос каже ці знамениті слова: «Дайте ви їм їсти». Тобто: спробуйте зробити щось, що ви можете вчинити в цій ситуації.
З одного боку, ми бачимо чудо Христове, Христос помножує хліби. А з іншого ─ перед нами постає ситуація ділення, бо люди мали п’ять хлібів і дві риби і почали ділитись, давати одні одним. Як це важливо в нашому житті, вміти поділитись, дати щось комусь іншому.
Сьогодні Господь не тільки робить чудо помноження хлібів, а й вчить ділитися, давати те, що в наших силах і спроможностях, а Бог доповнить. Тож робімо все, що можемо, а Бог завжди це помножить!