Неділя 29 тижня після П’ятдесятниці

Апостол дня. Кол. 3, 4–11

 4 Коли ж Христос, ваше життя, з’явиться, тоді й ви з ним з’явитесь у славі.
5 Умертвлюйте, отже, ваші земні члени: розпусту, нечистоту, пристрасті, лиху пожадливість, зажерливість – що є ідолопоклонство.
6 За все це падає гнів Божий на неслухняних.
7 Ви самі нещодавно поводилися так само, коли жили в тому.
8 Тепер же відкиньте й ви все те геть від себе: гнів, лютість, злобу, наклеп, сороміцькі слова з ваших уст!
9 Не говоріть неправди одне одному, бо ви з себе скинули стару людину з її ділами
10 й одягнулися в нову, що відновлюється до досконалого спізнання, відповідно до образу свого Творця.
11 Тим то немає грека, ні юдея, ні обрізання, ні необрізання, ні варвара, ні скита, ні невольника, ні вільного, а все й у всьому – Христос. 

Роздуми владики Венедикта:Кол. 3, 4–11 «Умертвляйте, отже, ваші земні члени: розпусту, нечистоту, пристрасті, лиху пожадливість, зажерливість – що є ідолопоклонство»

Знаємо, що кожна земна радість, якою б вона не була, є дочасною. Ніщо і ніхто не може нам дати її , бо лише Господь є Джерелом вічної радості. Але цієї втіхи, яка лине від Господа, не зможемо відчути, коли не почнемо умертвляти свої гріховні схильності, в яких ми шукали радості до свого навернення.

Апостол сьогодні називає такі гріхи як розпуста, нечистота, пристрасті, лиха пожадливість, зажерливість ідолопоклонством. Тобто тим, що часто в нашому серці займає місце Господа, а отже – місце Його радості!

Вчімось поборювати ці гріхи у своєму серці та наповнюймось Господом. Бо лише з Ним зможемо пізнати правдиву радість, яка не переминає, лише в Нім зможемо знайти захист від спокус і витривати в чистоті до зустрічі з Господом!

Євангеліє дня. Лк. 17, 12–19

12 Коли він входив в одне село, вийшло йому назустріч десять прокажених, що стояли здалека.
13 Вони піднесли голос і казали: “Ісусе, Наставнику, змилуйся над нами!”
14 Побачивши їх, він промовив: “Ідіть та покажіться священикам.” І сталось, як вони йшли, очистилися.
15 Один же з них, побачивши, що видужав, повернувся, славлячи великим голосом Бога.
16 І припав лицем до ніг Ісуса, почав йому дякувати. Він був самарянин.
17 Озвавсь Ісус і каже: “Хіба не десять очистилось? Де ж дев’ять?
18 І не знайшовся між ними, щоб повернутись, Богові хвалу воздати, ніхто інший, окрім цього чужинця?”
19 І він сказав до нього: “Встань, іди: віра твоя спасла тебе.”

Роздуми Венедикта:Лк. 17, 12–19 «Хіба не десять очистилось? Де ж дев’ять?»

 Бачимо, що Ісус зцілив десятьох прокажених, але повернувся зі словами вдячності лише один! Більше того, за отримане зцілення від прокази до Господа приходить дякувати не дев’ять осіб з вибраного народу, але один самарянин, тобто поганин. І це віддзеркалює ту дійсність, в якій часто і ми перебуваємо, коли в своєму житті згадуємо про Бога лише тоді, як нам дуже скрутно, і ніхто інший нам вже не може допомогти. І коли Бог дасть нам, то дуже часто дякуємо Йому. Скоро забуваємо, шо отримали.

 Коли ми робимо іспит сумління, то так є навчені, що найперше пригадуємо собі якісь свої вади, недоліки. Але маємо вчитись найперше дякувати Богу молитвою благодарення за все, що Він робить у нашому житті. І саме під час щоденного іспиту сумління можемо побачити багато всього доброго, що ми отримали від Бога. Тому починаймо саме з того, що пригадуймо собі, що наш Господь вчинив нам.

 Придивімося до доброти і величі нашого Бога, і ми побачимо скільки Він всього для нас зробив, робить і буде робити. А на фоні цього краще побачимо свої невірності і падіння.