28 (15) травня, четвер. Прп. Пахомія Великого.
Апостол. – Ді. 48 зач.; 25, 13-19.
13 Минуло кілька днів, і цар Агриппа з Вернікою прийшли в Кесарію вітати Феста. 14 А що вони пробули там чимало днів, Фест виклав цареві справу Павла: «Є тут -сказав він – один чоловік, якого Фелікс лишив в’язнем. 15 На нього, як я був в Єрусалимі, первосвященики й старші юдейські зробили скаргу, домагаючись його засуду. 16 Я відповів їм, що римляни не мають звичаю когось видавати, поки обвинувачений не матимете обвинуватців перед собою і можливости оборонятися від обвинувачення. 17 Отож, вони прийшли сюди зо мною, а я без жадної проволоки, на другий же день, сівши на судилище. звелів привести того чоловіка. 18 Обвинуватці, що виступили проти нього, нічим не оскаржили його щодо того, в чому я підозрівав зло. 19 Вони ж з ним мали якісь суперечки про їхнє власне суєвір’я та про якогось Ісуса померлого, – а Павло казав, що він живе.
Євангеліє. – Йо. 55 зач.; 16, 23-33.
23 І того дня ви не будете питати мене нічого. Істинно, істинно кажу вам: Чого б ви тільки попросили в Отця, – він дасть вам у моє ім’я. 24 В ім’я моє досі ви не просили нічого. Просіте ж – і ви одержите, щоб радощів ваших було вщерть. 25 Оповідав я вам про те притчами. Надходить година, коли вже і притчами не промовлятиму до вас, лише – одверто про Отця звістую вам. 26 Ось того дня проситимете ви в моє ім’я, – і я вже не кажу, що за вас Отця буду благати: 27 Отець бо й сам любить вас, бо ви мене полюбили і повірили, що я від Бога вийшов. 28 Я вийшов від Отця і прийшов на світ – і знову полишаю світ і до Отця повертаюсь.» 29. Мовлять до нього учні: «Ось заговорив ти одверто, і ніякої не оповідаєш притчі. 30 І спізнали ми тепер, що ти всевідущий, тож не потрібно тобі, щоб хтось тебе запитував. Ось тим і віруємо, що від Бога єси вийшов.» 31 Відповів їм Ісус: «Віруєте нині? 32 Ось надходить година – і тепер вона, – коли то ви розсієтеся кожен у свій бік, а мене самого полишите. Та я не сам, бо зо мною – Отець. 33 Сказав я вам це, щоб ви мали в мені мир. У світі страждатимете. Та бадьортеся! Я бо подолав світ.»
Утреня: по “Бог Господь”: тропар свята (2), Сл.: прп., І нині: свята. Катизми черг., сідальні свята. Пс. 50. Канон свята і прп. По 9-ій – світильний прп. (2), Сл., І нині: світил. свята. Стиховня свята. По “Отче наш”: тропар прп., Сл. І нині: тропар свята.
Часи: на всіх тропар свята; на 3 та 9 – ще Сл.: тропар прп. Кондаки: на 1 та 6 – свята; на 3 та 9 – прп.
Літургія: антифони: перші два – свята, третій – загальний з приспівом свята, також і “Прийдіте, поклонімся”. Тропар свята, Сл., І нині: кондак свята; Прокімен, алилуя і причасний свята. Ап. – Ді. 48 зач.; 25, 13-19. Єв. – Йо. 55 зач.; 16, 23-33. Замість “Достойно” – ірмос 9-ї пісні канону свята з його приспівом. Відпуст з помин свята і прп.
Вечірня: катизма чергова. На “Господи, візвав я” 6 стихир свята, Сл., І нині: свята. Прокімен дня. Стиховня свята. По “Отче наш”: тропар свята (1).
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Четвер 7- го тижня після Воскресіння
Мт. 15, 12–21: «Лишіть їх: це сліпі проводарі сліпих!»
Маленькі діти навіть у своїх іграх, у своїй поведінці часто копіюють батьків. Так як зовні можемо зауважити в дітей риси, які вони перейняли від своїх мами і тата, так і поведінка дітей дуже добре відображає поведінку тих, з кого вони беруть приклад.
Ми, як християни, покликані завжди показувати добрий приклад, впливати добре, вказувати іншим правильний шлях. Тому, якщо ми хочемо називатись християнами, маємо завжди бути такими проводирями, які іншим показують Бога і те, яким би мало бути християнське життя.
Через це християнин має завжди знати, куди він йде і для чого, а тоді буде добрим проводирем для інших. Бо люди завжди шукають когось, хто був би для них взірцем, і дуже часто йдуть за тими, хто сам не свідомий того, куди йде. Будьмо зрячими проводирями, тими, що ведуть до Ісуса, бо самі йдуть за Ним!
Ді. 25, 13–19
«Первосвященики й старші юдейські зробили скаргу, домагаючись його засуду»
Дивно, здавалося б, Павло, який не мав ні впливу в середовищі, не мав ні кадрів, ні структури, виявляв таку загрозу для первосвящеників, для старших юдейських. Чому ж вони так боялись його? Якщо б первосвященики мали віру і довіру до Господа, вони не мали б страхатися, бо зрозуміли б, якщо Павло щось проповідує недобре, воно і так пройде.
Так і в нашому житті бува. А іноді ми можемо боятись когось чи чогось, бо забуваємо: Боже буде завжди тривати, воно незнищенне! Бачимо, як через всю історію Церкви багато разів Церква була переслідувана, нищена, але знову воскресала. Чому? Бо люди боролися з Богом, а Бога не можемо перемогти. Як людина не могла знищити Бога, коли розпинала Його на хресті, так і людина не може знищити Бога тепер, який перебуває в Церкві. Тому, коли ми є з Богом, ніколи не біймося!
+Венедикт