27 (14) Серпня, четвер. Предпразденство Успення Богородиці. Св. пор. Міхея.

+ Перенесення чесних мощів прп. Теодсія, ігумена Печерського.

Ряд.: Апостол. – 2 Кор.; 190 зач.; 10, 7-18.

7 Ви дивитеся на зовнішній вигляд. Коли хтось певний, що він Христовий, нехай розміркує ще раз у самім собі, що так, як він Христовий, так само й ми. 8 Бо якби я хвалився занадто нашою владою, що її нам Господь дав на збудування, а не на руїну вашу, я б не соромився, 9 – щоб не здавалося, що намагаюся листами вас налякати. 10 Листи його, мовляв, важкі та повні сили, але виглядом тіла він недолугий, і мова його – жалюгідна. 11 Такий нехай знає: які ми словом у листах неприсутніми, такі й будемо ділом присутніми. 12 Ми не відважуємося рівняти себе чи прирівнювати до деяких із тих, які самі себе поручають; та їм, які міряють самих себе на собі самих та прирівнюють самих себе до себе самих, бракує глузду. 13 Ми ж не будемо хвалитися надмірно, але за мірою правила, що його Бог призначив як мірку, щоб аж до вас прибути. 14 Ми бо не розтягаємося над міру, а воно було б так, якби ми до вас не прибули; ми ж таки й справді до вас прибули з Євангелією Христовою. 15 Не хвалимося також і чужими трудами над міру, але маємо надію, що й ми, коли ростиме ваша віра, звеличимося між вами за нашим правилом над міру; 16 і звіщатимемо Євангелію ген поза вами, не хвалившися готовим на чужому полі. 17 А хто хвалиться, нехай у Господі хвалиться. 18 Бо не той випробуваний, хто себе самого поручає, а той кого Бог поручає.

Євангеліє. – Мр. 14 зач.; 3, 28-35.

28 Істинно кажу вам: Усе буде відпущене синам людським, гріхи та богохульства, скільки б вони не хулили. 29. Але хто хулу вирече супроти Святого Духа, – тому повіки не проститься: той підпаде під гріх довічний. 30 Вони бо мовили: Він має нечистого духа. 31 Приходять мати його та брати його і, стоявши надворі, посилають по нього, щоб його прикликати. 32 Народ же сидів круг нього. Ті йому й кажуть: Ось твоя мати і брати твої надворі тебе шукають. 33 А він у відповідь їм: Хто моя мати та брати мої? 34 І, поглянувши навкруги на тих, які сиділи довкола нього, каже: Ось моя мати та мої брати. 35 Бо хто чинить волю Божу, той – мені брат, сестра і мати.

Прп.: Апостол. – Євр. 334 зач.; 13, 7-16.

7 Пам’ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру. 8 Ісус Христос учора й сьогодні – той самий навіки. 9 Не піддавайтеся різним та чужим наукам: воно бо добре укріпити серце благодаттю, не стравами, які не принесли ніякої користи тим, що віддавалися їм. 10 Є у нас жертовник, з якого не мають права їсти ті, що при наметі служать. 11 Бо котрих звірят кров архиєрей заносить у святиню за гріхи, тих м’ясо палиться за табором. 12 Тому й Ісус, щоб освятити народ власною своєю кров’ю, страждав поза містом. 13 Тож виходьмо до нього за табір, несучи наругу його, 14 бо ми не маємо тут постійного міста, а майбутнього шукаєм. 15 Через нього принесім завжди Богові жертву хвали, тобто плід уст, які визнають його ім’я. 16 Добродійства та взаємної допомоги не забувайте: такі бо жертви Богові приємні.

Євангеліє.– Мт. 43 зач.; 11, 27-30.

27 Все передане Мені моїм Отцем, і ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити. 28 Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. 29. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. 30 Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий.”

Утреня: по „Бог Господь”: тропар передсвяття двічі, Слава: прп., І нині: ще раз передсвяття. Катизми чергові з сідальними прп., Слава, І нині: передсвяття. Полієлей з величаннями, також сідальний прп., Слава, І нині: передсвяття. Степенна 4-го гласу, 1-й антифон. Все інше до канону – прп. Єв. – Мт. 43 зач.;11,25-30. Канонів 2: передсвяття, другий прп. По 3-ій пісні – кондак-ікос передсвяття і сідальний прп., Слава, І нині: сідальний передсвяття, по 6-ій – кондак-ікос прп., по 9-ій – світильний прп. Слава, І нині: світильний передсвяття. Хвалитних стихир 6 – 3 передсвяття і 3 прп., Слава: прп., І нині: передсвяття. По великому славослов’ї – тропар прп., Слава, І нині: передсвяття. Відпуст великий з поминанням прп.

Часи: тропар передсвяття, Слава: прп.; кондаки – поперемінно, тобто на 1-му і 6-му – передсвяття, на 3-му і 9-му прп.

Літургія: тропар передсвяття і прп., Слава: кондак прп., І нині: кондак передсвяття. Прокімен, алилуя і причасний – прп.; апостол і євангелія – дня і прп.: Ряд.: Ап. – 2 Кор.; 190 зач.; 10, 7-18. Єв. – Мр. 14 зач.; 3, 28-35. Прп.: Ап. – Євр. 334 зач.; 13, 7-16. Єв. – Мт. 43 зач.; 11, 27-30.

Вечірня: „Блажен муж”. На „Господи, взиваю” – 8 стихир свята. Слава, І нині: свята. Прокімен дня. Три читання свята: Бут. 28:10-17, Єзекиїла 43:27-44:4, Прип. 9: 1-11. На литії всі стихири – свята. На стиховні: стихири свята. На благословенні хлібів: тропар свята тричі. Відпуст великий з поминанням свята.

Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Мр.3, 28–35 «Хто чинить волю Божу, той мені брат, сестра і мати»

На перший погляд може видатися, що Христос дуже холодно ставиться до своєї матері та до своєї родини. Це не є так. В цій ситуації Христос свідомо хоче через таку поставу загострити нашу увагу, тому показує, в чому полягає те правдиве родинне життя, і ким Він для нас є.

У сьогоднішньому Євангелії Господь дає нам великий привілей, коли каже, що той, хто чинить волю Божу, Йому брат, сестра і мати. І кожен з нас може належати до цієї родини Божої, мати Бога за Отця. У нашому світі діти впливових та знаних батьків цінують і користуються тим, що їхні батьки займають важливе місце у суспільстві. А ми дуже часто забуваємо, Хто наш Отець, чиї ми діти, хто є нашою  родиною.

Коли ми будемо усвідомлювати, Хто є наш Отець, то ми будемо свідомі того, які маємо права. А позаяк Бог Отець – власник всього що є в світі, ми маємо право на все це. Найперше Бог Отець є володарем Царства Небесного, то й ми маємо на нього право.

У Бозі все – можливе! Наше розуміння цього буде змінюватися, якщо ми будемо усвідомлювати, Хто є наш Отець і чиї ми діти.

2 Кр. 10, 7 – 18 «Коли хтось певний, що він Христовий, нехай розмірковує ще раз у самім собі»

Ми є певні в своїх поглядах, в своїх переконаннях, в своєму підході і розумінні, яким має бути наше християнське життя. Як ми, як християни, маємо жити, поступати, чинити. Часто живемо в такому переконанні, поки труднощі, проблеми, кризи не показують наскільки ми не є тверді та не є певні в своєму християнстві.

Дуже важливо вдивлятися в самого себе в трудних ситуаціях, бо такі хвилини показують, ким ми є насправді. Дуже важливо вслухатися в думку інших людей, що вони кажуть про нас, бо це є погляд з боку.Завжди важливо критично дивитися на себе, звіряти свій шлях з Божим словом, щоб переконуватись ще раз і ще раз, наскільки я правильно я іду.

+Венедикт