27 (14) квітня, понеділок., Тиждень 3-ій після Пасхи.

Св. Мартина Ісповідника, папи Римського.

Апостол. – Ді. 17 зач.; 6, 8-7, 7; 47-60.

7 І росло слово Боже та множилось число учнів у Єрусалимі вельми, і велика сила священиків були слухняні вірі. 8 Стефан же, повний благодаті й сили, творив чуда й великі знаки в народі.

47 А Соломон збудував йому дім. 48 Та не в рукотворених проживає Всевишній як пророк говорить: 49 Небо – престол мій, земля ж -підніжок ніг моїх. Який дім ви мені збудуєте, каже Господь, або яке місце мого відпочинку? 50 Хіба то не моя рука створила те все? 51 Ви, твердошиї та необрізані серцем і вухом! Ви завжди противитеся Духові Святому! Які батьки ваші, такі й ви. 52 Кого з пророків не гонили батьки ваші? Вони вбили тих, що наперед звіщали прихід Праведного, якого ви тепер стали зрадниками й убивцями; 53 ви, що одержали закон через звістування ангелів, але не зберігали його.» 54 Почувши це, вони розлютилися своїм серцем і скреготали зубами на нього. 55 (Стефан же), повний Духа Святого, дивлячись у небо, побачив славу Божу й Ісуса, який стояв по правиці Бога, 56 і мовив: «Ось бачу відкрите небо і Сина Чоловічого, який стоїть по правиці Бога.» 57 Вони ж закричали голосом великим і, затуливши вуха свої, кинулись на нього разом 58 та вивели за місто, і почали каменувати. Свідки ж поклали свою одежу у ногах хлопця, що звався Савло. 59 І каменували Стефана, який взивав, мовивши: «Господи Ісусе, прийми дух мій!» 60 А впавши на коліна, закликав сильним голосом: «Господи, не постав їм цього за гріх!» І промовивши це, смертю заснув.

Євангеліє. – Йо. 13 зач.; 4, 46-54.

46 Він же подався знов у Кану Галилейську, де ото був перетворив воду на вино. А був один царський урядовець, син якого слабував у Капернаумі. 47 Зачувши, що Ісус прибув з Юдеї в Галилею, прийшов він до нього та й заходився просити, аби прибув і оздоровив його сина, той бо мав уже вмирати. 48 Ісус і каже до нього: «Не увіруєте, якщо не побачите чудес та див!» 49 А царський урядовець йому: «Господи, зійди, заки вмре моя дитина!» 50 Промовив Ісус до нього: «Іди, син твій живий.» Повірив чоловік слову, що вирік йому Ісус, та й пішов собі. 51 А коли був уже в дорозі, слуги, що йому назустріч вийшли, сказали йому, що син його живий-здоровий. 52 Він же спитав їх, о котрій годині йому полегшало. «Учора ввечері о сьомій годині пропасниця його полишила», – сказали вони йому. 53 І зрозумів батько, що о тій самій годині сталося те, коли ото Ісус йому сказав: «Син твій живий.» І увірував сам, та й увесь дім його. 54 Це ж друге чудо вчинив Ісус, повернувшися з Юдеї у Галилею.

Утреня: по “Бог Господь”: тропар “Благообразний” та “Коли зійшов Ти”, Сл.: тр. прп., І нині: «Мироносицям-жінкам», катизми черг., 1-й сідал. Октоїха; 2-й сідал. свята. “Воскресіння Христове” (1). Пс. 50. Канонів 2: свята і прп. Катавасія по 3-ій, 6-ій, 8-ій та 9-ій – ірмос канону прп. По 3-ій – конд.-ікос і сідал. прп., по 6-ій – конд.-ікос свята, по 9-ій – світил. прп. (2), Сл., І нині: світил. свята. Хвалитні і Стиховня свята. По “Отче наш”: тропарі співаються так, як по “Бог Господь”.

Часи: на 1-му: тропар “Благообразний”, кондак свята; на 3-му: тропар “Коли зійшов Ти” і  Сл.: тропар прп., кондак прп.; на 6-му: тропар і кондак свята; на 9-му: тропар “Благообразний” і Сл.: тропар прп., кондак прп. Замість «Достойно» – «Ангел сповіщав».

Літургія: антифони воскресні. Тропар “Благообразний”, “Коли зійшов Ти” та “Ангел при гробі”, Сл.: кондак свята, І нині: кондак Пасхи. Прокімен, алилуя свята. Ап. – Ді. 17 зач.; 6, 8-7, 5; 47-60. Єв. – Йо. 13 зач.; 4, 46-54. Замість «Достойно» – «Ангел сповіщав». Причасний «Тіло Христове прийміть».

Вечірня: катизма чергова. На “Господи, візвав я” 6 стихир: 3 свята і  3 апп., Сл.: апп., І нині: свята. Прокімен дня. Стиховня Октоїха, Сл., І нині: свята. По “Отче наш”: тропар “Благообразний”, Сл.: тропар апп., І нині: «Мироносицям-жінкам». Відпуст середній з помин. свята і апп.

Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Понеділок 3-го тижня після Воскресіння

Йо. 4, 46–54: «І увірував сам та й увесь дім його»

Євангеліє розповідає нам, як до Ісуса Христа приходить царський урядовець просити  про зцілення свого сина. Його син був не просто хворий, а вже мав вмирати. І бачимо, що Господь відсилає його додому, стверджуючи, що його син живий-здоровий. Цей чоловік, повертаючись у свій дім, дійсно бачить зцілення свого сина. Бачимо, що його довір’я до Ісуса, як і кожного, хто покладає свої надії на Нього, було виправданим.

Кожен із нас отримує якісь Божі знаки в нашому житті, зцілення, очевидну Божу допомогу. Бог постійно діє в нашому житті. І це дуже важливо для нас, коли ми бачимо цю дію Божу, зростати у вірі. Бо, як каже Євангеліє, «вони увірували в Нього». Бог посилає нам ті чи інші знаки для того, щоб ми зростали у вірі. Однак часто часто, коли Бог вислуховує наші молитви, ми швидко забуваємо.

Бог дає нам знаки, зцілення, мудрість у складних ситуаціях, вирішення наших проблем, щоб ми зростали у вірі.

Ді. 6, 8–7, 7, 47–60

«Вони ж закричали голосом великим і, затуливши вуха свої, кинулись на нього разом»

В цьому місці згадуємо первомученика Стефана, якого схопили за те, що він проповідував слово Боже. Бачимо, що його проповідь була натхненна Святим Духом – він споглядає Господа і свідчить про це людям, але ті не хочуть чути: «затуливши вуха, кинулись на нього». Звучить страшно!

Однак і в нашому житті часто буває щось подібне. Тоді коли обставини промовляють про щось, вказують на те, що нам треба слухати і прийняти, коли хтось говорить щось важливе для нас. Однак дуже часто ми затуляємо вуха, не хочемо слухати, не хочемо змінюватись, не хочемо каятись. Намагаймося щораз більше зауважувати присутність Божу в нашому житті і чути Господа, який повсякчас промовляє через людей, через обставини, через кожну події, і наближатися до Нього!

+Венедикт