23 (10) червня, віторок.
Св. свщмч. Тимотея, єп. Пруського.
Апостол. – Рим. 104 зач.; 10, 11-11, 2.
11 Письмо бо каже: «Кожний, хто вірує в нього, не осоромиться.» 12 Немає бо різниці між юдеєм і між греком; бо той самий Господь усіх, багатий для всіх, хто його призиває; 13 бо «Кожний, хто призове ім’я Господнє, спасеться.» 14 Як же призиватимуть того, в кого не увірували? Як увірують у того, що його не чули? А як почують без проповідника? 15 І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Написано ж: «Які гарні ноги тих, що благовістять добро!» 16 Та не всі послухали Євангелії. Бо Ісая каже: «Господи, хто повірив тому, що ми чули?» 17 Тож віра із слухання, а слухання через слово Христове. 18 Та я питаю: Хіба вони не чули? Таж – «по всій землі рознісся їхній голос, їхні слова в кінці світу.» 19 І ще кажу: Може не зрозумів Ізраїль? Але ж перший Мойсей мовить: «Я викличу у вас заздрість не народом, збуджу ваш гнів народом нерозумним.» 20 А Ісая насмілюється і мовить: «Знайшли мене ті, що мене не шукали. Я об’явився тим, що про мене не питали.» 21 До Ізраїля ж каже: «Увесь день я простягав свої руки до неслухняного й упертого народу.» 1 Отож питаю: Чи не відкинув Бог народ свій? Ніколи в світі! Бо і я ізраїльтянин, з роду Авраама, з коліна Веніямина. 2 Бог не відкинув свого народу, що його наперед вибрав. Чи ж ви не знаєте, що Письмо про Іллю говорить, коли він скаржиться до Бога на Ізраїля?
Євангеліє. – Мт. 41 зач.; 11, 16-20
16 До кого б мені прирівняти рід цей? Він подібний до дитинчат, які сидять на майданах та вигукують до інших, 17 кажучи: Ми вам на сопілці грали, та ви не танцювали; ми жалобної вам співали, та ви не били себе в груди. – 18 Прийшов бо був Йоан, що не їв, не пив, і вони кажуть: Він біса має. 19 Прийшов Син Чоловічий, що їсть і п’є, і вони кажуть: Оцей чоловік ненажера й винопивець, приятель митарів і грішників! І виправдалась мудрість власними ділами.” 20 Тоді Ісус почав докоряти тим містам, у яких відбулося найбільше його чуд, за те, що не покаялися.
Утреня: по “Бог Господь”: тропар свщмч. (2), Сл., І нині: богород. відпустовий за гласом тропаря свщмч. Катизми черг., сідальні Октоїха. Пс. 50. Канон Октоїха та свщмч. По 9-ій пісні – світильний Октоїха, Сл.: світильний свщмч., І нині: його богород. Стиховня Октоїха. По “Отче наш”: тропар свщмч., Сл., І нині: богород. за гласом тропаря свщмч. і за днем тижня.
Часи: на 1-му – дня; на 6-му – храму; на 3-му та 9-му – свщмч.
Літургія: вся Служба дня. Ап. – Рим. 104 зач.; 10, 11-11, 2. Єв. – 41 зач.; 11, 16-20.
Вечірня: “Блажен муж”. На “Господи, візвав я” 6 стихир апп., Сл.: апп., І нині: богородичний-догмат за гласом “Слава”. Прокімен дня, три читання: І Пет, 1, 3-9; І Пет. 1, 13-18; І Пет. 2, 11-24. Стиховня апп., Сл.: апп., І нині: богород. з воскресної стиховні за гласом “Слава”. По “Отче наш” тр. апп., Сл., І нині: богород. воскресний за гласом тр. апп. Відпуст великий з помин. апп.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Вівторок 4 тижня після П’ятдесятниці
Мт. 11, 16–20 «Тоді Ісус почав докоряти тим містам, у яких відбулося найбільше Його чуд, за те, що не покаялись».
На прикладі багатьох людей, які не прийняли Ісуса, можемо побачити, що не усі і не завжди можуть розпізнати Божу присутність, Божі знаки, Божі чуда. Хоча Господь намагається об’явити Себе людям різними способами. Він посилає перед собою Івана Хрестителя, котрий був пустельником, аскетом, не їв, не пив, вдягався не як усі, але люди його його не прийняли. Прийшов Христос, котрий мав інший стиль життя, перебував з людьми, їв, пив, і вони також його не сприймали.
Господь постійно посилає різні події в нашому житті, дає тих чи інших людей, але ми не завжди розпізнаємо Його присутність. Бог промовляє через позитивні ситуації і через негативні, Він завжди нам говорить, завжди промовляє, лише ми могли б почути Його.
Рим. 10, 11–11, 2 «Тож віра із слухання»
Бачимо, як горстка учеників Христових, Його апостолів, через свою проповідь розповсюдили Євангеліє так, що за 2000 років збереглось Слово Боже. Звичайно не всі це слово приймали, не всі, як читаємо у Святому Євангелії, хотіли слухати апостолів, але до багатьох це слово падало, як зерно і проростало.
Напевно, як тоді, так і тепер, нікого і ніколи не можемо насильно привести до Бога, примусити перемінитись і покаятись. Але якщо ми мало свідчимо, то теж не робимо того, що очікує від нас Господь і потребують люди. Тому наше завдання свідчити про Бога в будь-яких обставинах, говорити про Бога залишається актуальним повсякчас, не залежно від того, чи всі з нами погоджуються!