П’ятниця 11 тижня після П’ятдесятниці
Апостол дня. 2Кор. 4, 13–18
13 Та мавши той самий дух віри, про який написано: «Я вірував, тому й говорив», – то й ми віримо, тому й говоримо; 14 бо знаємо, що той, хто воскресив Господа Ісуса, – воскресить і нас з Ісусом і поставить з вами. 15 Бо все це ради вас, щоб розмножена благодать через багатьох збагатила подяку на славу Божу. 16 Ось чому ми не втрачаємо відваги: хоч наша зовнішня людина занепадає, однак наша внутрішня обновлюється день-у-день. 17 Бо те, що одну мить триває, – наше легке горе – готує нам понад усяку міру вічну ваготу слави, 18 нам, що дивимося не на видиме, а на невидиме. Видиме бо – дочасне, а невидиме – вічне.
Роздуми владики Венедикта:2Кор. 4, 13–18 «Ось чому ми не втрачаємо відваги:хоч наша зовнішня людина занепадає, однак наша внутрішня обновлюється день у день»
Ми часто собі ідеалізуємо християнське минуле, але і там були свої плюси, і мінуси, і в середовищі апостолів, і зовні. Але християни ніколи не втрачали відваги, вони ніколи не опускали рук. Вони розуміли про, що будь-які обставини є сприятливі для духовного зросту. Можна сказати, коли йде хтось за Христом і проповідує Христа, то для нього супротивний вітер завжди буває попутним вітром, як для мучеників їхня смерть була спасінням, а потім ця кров мучеників стала насінням Церкви.
Намагаймося менше звертати увагу на зовнішні обставини, що б не діялось і не відбувалось, будьмо певні того, що в кожних обставинах можемо зростати духовно, перемінюватись і свідчити про Бога. І без сумніву, Бог передбачив все, що відбувається, і знає, що все вийде на добро для Його Церкви і кожної християнської душі!
Євангеліє дня. Мт. 24, 27-33,42-51
27 Як блискавка, що на сході блисне й вмить аж на самім заході сяє, так буде й прихід Чоловічого Сина. 28 Де бо є мрець, там і орли зберуться. 29. Негайно по тих днях скорботних сонце затьмиться, місяць не дасть більше свого відблиску, зорі падатимуть з неба і захитаються небесні сили. 30 Тоді на небі з’явиться знак Сина Чоловічого, і тоді заридають усі племена землі й побачать Чоловічого Сина, що надходитиме на небесних хмарах з потугою та славою великою. 31 Він пошле своїх ангелів із сурмою вельми голосною, і ті зберуть вибраних його з чотирьох вітрів, від одного аж до другого кінця неба. 32 Від смоковниці навчіться притчі. Коли віття її стає м’яке й вона листя виганяє, ви знаєте, що близько літо. 33 Отак і ви: коли це все побачите, знайте, що він уже близько під дверима.
42 Чувайте отже, бо не знаєте, якого дня Господь ваш прийде. 43 Знайте те, що коли б господар відав, у яку сторожу прийде злодій, пильнував би він і не дав би підкопати свого дому. 44 Тому й ви будьте готові, бо Син Чоловічий прийде тієї години, що про неї ви й не думаєте. 45 Котрий є вірним та мудрим слугою, що його пан настановив над челяддю своєю давати їм поживу своєчасно? 46 Щасливий той слуга, як його пан, повернувшися, знайде його при роботі. 47 Істинно кажу вам, що він поставить його над усім своїм маєтком. 48 Коли ж той злий слуга скаже в своєму серці: Мій пан бариться, – 49 та й почне бити своїх товаришів-слуг, їсти та пити з п’яницями, – 50 то прийде пан того слуги за дня, якого він не сподівається, і за години, якої він не знає, 51 та й розітне його надвоє і долю його з лицемірами покладе. Там буде плач і скрегіт зубів.”
Роздуми Венедикта: Мт. 24, 27-33,42-51 «Чувайте, отже,бо не знаєте, якого дня Господь ваш прийде»
Знаємо, що в перших роках християнства ученики, апостоли завжди очікували цього другого приходу Господа. Тепер лише час від часу, а правду кажучи майже ніколи люди не говорять про свій відхід до вічності,ніхто практично не згадує і не чуває про другий прихід Господа нашого ІсусаХриста.
Проте Господь завжди приходить в наше життя і тому дуже важливо бути відкритим на те, щоби пізнавати цю Божу присутність. Бог є завжди. Справа в тім – наскільки ми цю Божу присутність можемо для себе відкривати і нею жити.
Наш відхід до вічності, наша смерть буде лише потвердженням того, що ми вибрали і чим жили. Якщо ми жили ціле життя без Бога, то смерть – потвердження, так буде вічно. Коли ми наше життя прожили з Богом, чували,зустрічали Його, то так буде і у вічності.