22 (9) березня, неділя., Неділя 4-та Великого посту. Глас 8. Єв. 8.

+ Свв. сорок мчч., замучених у Севастійськім озері.

Апостол Євр. 314 зач.; 6, 13-20.

13 І справді, коли Бог учиняв Авраамові обітницю, не маючи поклястися ніким вищим, то поклявся самим собою, 14 кажучи: «Справді поблагословлю тебе щедро й розмножу тебе вельми.» 15 І він, завдяки довгій терпеливості, осягнув обітницю: 16 люди клянуться більшим від себе, і всякі їхні суперечки кінчаються клятвою на ствердження. 17 Тому й Бог, бажаючи дати спадкоємцям обітниці якнайсильніший доказ, що його рішення непорушне, вжив клятви, 18 щоб двома незмінними речами, в яких неможливо, щоб Бог казав неправду, ми мали сильну заохоту – ми, що прибігли прийняти надію, призначену нам. 19 В ньому маємо, неначе якір душі, безпечний та міцний, що входить аж до середини за завісу, 20 куди ввійшов за нас, як предтеча, Ісус, ставши архиєреєм повіки, на зразок Мелхиседека.

Євангеліє Мр. 40 зач.; 9, 17-31.

17 І відказав йому один з народу: Учителю, привів я до тебе сина мого, що має німого духа, 18 і де тільки його вхопить, кидає його об землю так, що піниться, скрегоче зубами, дерев’яніє. Просив я учнів твоїх, щоб його вигнали, та не змогли. 19 Він же у відповідь каже їм: О роде невірний! Доки я буду з вами? Доки вас терпітиму? Приведіть но його до мене. 20 І привели його до нього. Скоро дух угледів його, притьмом того затряс, і повалившись той на землю, запінившися, почав качатися. 21 Спитав же його батька: Скільки часу, як це йому сталося? – З дитинства, – відповів той. 22 І часто він кидає його у вогонь і в воду, щоб його погубити. Та якщо можеш, поможи нам, змилосердившись над ним. 23 Ісус же каже йому: Щодо того – якщо можеш – то все можливо тому, хто вірує. 24 І вмить батько хлопчини викрикнув крізь сльози: Вірю, поможи моєму невірству! 25 Ісус же, бачивши, що збігається народ, погрозив нечистому духові, кажучи: Німий та глухий душе! Наказую тобі: Вийди з нього й не входь більше в нього. 26 І, закричавши та сильно його стрясши, вийшов з нього. І наче змертвів той, тож многі казали: Вмер він. 27 Але Ісус, узявши його за руку, підвів його, і той устав. 28 Коли ж увійшов у дім, то учні його питали його насамоті: Чому ми не могли його вигнати? 29. Він відповів їм: Цей рід нічим не можна вигнати, тільки молитвою та постом. 30 Вийшовши звідти, проходили крізь Галилею, і він не хотів, щоб будь-хто знав. 31 Навчав бо своїх учнів і казав їм: Син Чоловічий буде виданий у руки людям, і вб’ють його, і, вбитий, по трьох днях, воскресне.

Апостол Євр. 331 зач.; 12, 1-10.

1 Тому і ми, маючи навколо себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всякий тягар і гріх, що так легко обмотує, і біжімо витривало до змагання, що призначене нам, 2 вдивляючися пильно в Ісуса, засновника й завершителя віри, який, замість радости, що перед ним була, витерпів хрест, на сором не звертаючи уваги, і який возсів праворуч Божого престолу. 3 Тож думайте про того, хто витерпів від грішників таке велике проти себе противенство, щоб ви, ізнемігшись, не впали духом. 4 Ви ще не протиставились до крови в боротьбі проти гріха. 5 І ви забули попередження, що вам, як синам, говорить: «Мій сину, не легковаж Господнім каранням і не падай духом, коли він тебе картає, 6 бо кого Господь любить, того карає, і б’є кожного сина, якого приймає.» 7 На вашу науку ви терпите. Бог поводиться з вами, як із синами. Хіба є такий син, що його батько не карає? 8 Коли ж вас виховано без картання, – якого всі зазнають, – то ви незаконновроджені, а не сини. 9 А втім, коли ми мали батьків тілесних як виховників і їх поважали, то чи ж не багато більш ми маємо коритися Отцеві духів, і будем жити? 10 Ті бо на короткий час, як знали, нас карали; він же – нам на користь, щоб нас зробити учасниками святости своєї.

Євангеліє Мт. 80 зач.; 20, 1-16.

1 “Царство Небесне подібне до чоловіка-господаря, який рано-вранці вийшов найняти робітників у свій виноградник. 2 Домовившись із робітниками по динарію денно, послав їх у свій виноградник. 3 А коли вийшов, близько третьої години побачив інших, що бездільно стояли на ринку. 4 Він же їм сказав: Ідіть і ви в мій виноградник, що буде по справедливості, дам вам. 5 І ті пішли. Коли ж знову вийшов, близько шостої та дев’ятої години, зробив так само. 6 Близько одинадцятої вийшовши, стрінув інших, що стояли, і сказав їм: Чого тут увесь день бездільно стоїте? 7 Кажуть йому: Бо ніхто не найняв нас. Сказав їм: Ідіть і ви в виноградник. 8 Коли ж настав вечір, власник виноградника наказав своєму управителеві: Поклич но робітників та роздай їм заплату, почавши від останніх аж: до перших. 9 Ті, що прийшли близько одинадцятої години, взяли по динарію. 10 Коли приступили перші, думали, що більше дістануть. І вони взяли по динарію. 11 А взявши, стали ремствувати на господаря, 12 кажучи: Оті останні одну годину попрацювали, а ти зрівняв їх з нами, що зносили тягар і спекоту днини. 13 Той, відповідаючи одному з них, сказав: Друже, не кривджу тебе; чи не за динарія погодився зо мною? 14 Бери своє та йди! Хочу бо й цьому останньому дати, що й тобі. 15 Хіба не дозволено мені робити зо своїм, що захочу? Чи око ж твоє лукаве з того, що я добрий?! 16 Так то останні будуть перші, а перші – останні!”

Утреня: на “Бог Господь”:  тропар недільний (2);  Слава: мчч.; І нині: богородичний. Катизми – дві перших чергових зі звичайними їхніми недільними сідальними Октоїха. Полієлей з величаннями мчч.;  «Ангельський собор…»; мала єктенія і іпакой гласу; 1-ий і 2-ий сідальний святого по разу без богородичних; Слава: 3-ий сідальний святого;  І нині: його богородичний. Степенна і прокімен 8-го гласу. Єв. Йо. зач. 64; 20, 11-18. По 50-му псалміспівається “Покаяння відкрий мені двері…”, “На стежки спасіння…” і після приспіву “Помилуй мене, Боже…” стихира “Роздумуючи над безліччю…”. Канонів 3 на 14: недільний з ірмосом, мчч. і Тріоді.  Катавасія Тріоді.  По 3-ій пісні – кондак-ікос і сідальний мчч.; Слава: І нині: сідальний Тріоді;  по 6-ій – кондак-ікос Тріоді;  на 9-ій пісні – “Чеснішу…”; по 9-ій – «Свят Господь Бог наш…» і світильний недільний, Слава: мчч., І нині: Тріоді. Хвалитних стихир – 9: 4 недільних гласу; 4 Тріоді з двома їхніми приспівами, а також самогласна стихира Тріоді  з приспівом «Воскресни Господи…»;  Слава: Тріоді, І нині:  “Преблагословенна”. По вел. славослов’ї – тр. «Воскресши із гробу». Після відпусту Утрені:  Слава: І нині:  стихира євангельська.

Часи: на всіх: тропар недільний; Слава: на 1-му і 6-му – тріоді;  на 3-му і 9-му – мчч.; кондаки: на 1-му і 6-му – тріоді; на 3-му і 9-му – мчч.

Літургія св. Василія Великого: Тропар недільний і мчч., Слава: кондак мчч., І нині: кондак Тріоді. Прокімен, Апостол, Алилуя, Євангеліє і причасний—спочатку неділі, а відтак – мчч. Ряд.: Ап. – Євр. 314 зач.; 6, 13-20. Єв. – Мр. 40 зач.; 9, 17-31. Мчч.: Ап. – Євр. 331 зач.; 12, 1-10. Єв. – Мт. 80 зач.; 20, 1-16.

Вечірня: катизми нема. На “Господи, візвав я” – 10 стихир: 4 покаянні Октоїха: (2 із стиховні Вечірні і 2 із стиховні Утрені), 3 Тріоді, та 3 мч., Сл: мч., І нині: богород. за гласом «Слава». Вхід, великий прокімен, глас 8 “Не відверни лиця Твого”. “Сподоби, Господи”. Стиховня Тріоді. По “Нині відпускаєш” співаємо 3 тропарі з поклонами, а “Під Твою милість” без поклону. “Господи, помилуй” (40) й інше, як у часослові аж до кінця 3-го великого поклону молитви св. Єфрема і відразу “Слава Тобі, Христе Боже” та відпуст дня з помин. св.

Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом