21 (8) червня, Неділя 3-тя по Зісланні Святого Духа. Глас 2. Єв. 3.
Перенесення мощів св. влкмч. Теодора Тирона.
Апостол. – Рим. 88 зач.; 5, 1-10.
1 Оправдані ж вірою, ми маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа, 2 через якого ми вірою одержали доступ до тієї ласки, що в ній стоїмо і хвалимося надією на славу Божу. 3 Та й не тільки це, але ми хвалимось і в утисках, знаючи, що утиск виробляє терпеливість, 4 терпеливість – досвід, а досвід – надію. 5 Надія ж не засоромить, бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний. 6 Христос бо, тоді як ми були ще безсилі, у свою пору, помер за безбожних. 7 Воно навряд чи хто за праведника вмирає; бо за доброго, може, хтось і відважився б умерти. 8 Бог же показує свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками. 9 Отож, тим більш тепер, оправдані його кров’ю, ми спасемося ним від гніву. 10 Бо коли, бувши ворогами, ми примирилися з Богом смертю його Сина, то тим більше тепер, примирившися, спасемося його життям.
Євангеліє. – Мт. 18 зач.; 6, 22-33.
22 Світло тіла – око. Як, отже, твоє око здорове, все тіло твоє буде світле. 23 А коли твоє око лихе, все тіло твоє буде в темряві. Коли ж те світло, що в тобі, темрява, то темрява – якою ж великою буде! 24 Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує. Не можете Богові служити – і мамоні. 25 Ось чому кажу вам: Не турбуйтеся вашим життям, що вам їсти та що пити; ні тілом вашим, у що одягнутись. Хіба життя не більш – їжі, тіло – не більш одежі 26 Гляньте на птиць небесних: не сіють і не жнуть, ані не збирають у засіки, а Отець ваш небесний їх годує! Хіба ви від них не вартісніші? 27 Хто з вас, журячись, спроможен добавити до свого віку хоч один лікоть? 28 І про одежу чого ж вам клопотатись? Гляньте на польові лілеї, як ростуть вони: не працюють і не прядуть. 29. Та я кажу вам, що й Соломон у всій своїй славі не вдягався так, як одна з них. 30 І коли зілля польове, яке сьогодні є, а завтра вкидають його до печі, Бог так одягає, то чи не багато більше вас, маловірні? 31 Отож не турбуйтеся, промовлявши: Що будемо їсти, що пити й у що зодягнемося? 32 Про все те побиваються погани. Отець же ваш небесний знає, що вам усе це потрібне. 33 Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться.
Утреня: по “Бог Господь” тропар воскресний, Сл.: влкмч., І нині: богородичний з неділ. за гласом Сл. Катизми черг., сідал. неділ., “Ангельський собор”, іпакой, степенна та прокімен 2-го гласу. Єв. Мр. 71 зач.; 16, 9-20. “Воскресіння Христове”. Пс. 50. Стихира неділ. Канон воскресний і влкмч. На 9-ій пісні – “Чеснішу від херувимів”. По 9-ій – «Свят Господь Бог наш» і світильний воскресний, Сл.: влкмч., І нині: богородичний воскресного світильного. Хвалитних стихир – 8 воскресних, Сл.: стихира євангельська, І нині: “Преблагословенна”. Відпуст великий з поминанням служби воскресної і влкмч.
Часи: на всіх тропар воскресний, Слава: на 3-му і 9-му – тропар влкмч., на 6-му – храму. Кондаки: на 1-му – воскресний, на 3-му і 9-му – влкмч., на 6-му храму.
Літургія: антифони воскресні. Тропар воскресний, Сл.: кондак воскресний, І нині: богородичний з неділ. за гласом Сл. Прокімен воскресний. Ряд.: Ап. – Рим. 88 зач.; 5, 1-10. Єв. – Мт. 18 зач.; 6, 22-33. Причасний «Хваліте».
Вечірня: катизми нема. На “Господи, візвав я” 6 стихир: 3 Октоїха; 3 свят., Сл.: свят., І нині: богород. за гласом «Слава». Прокімен дня. Стиховня Октоїха. По “Отче наш”: тропар свят., Сл., І нині: богород. відпустовий за гласом тропаря свят. і за днем тижня.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Неділя 3-тя після Зіслання Св. Духа
Мт. 6, 22–34: «Світло тіла – око. Як, отже, твоє око здорове, все тіло твоє буде світле».
Яким дивним нам це не здавалось би, але те, як ми сприймаємо обставини, завжди є суб’єктивним. До прикладу, якщо кілька художників будуть змальовувати, скажімо, одну і ту ж церкву, то кожен з них зобразить її в інший спосіб. Якщо попросити трьох осіб, котрі були учасниками однієї події, розповісти про неї, кожен з них подасть її в інакший спосіб.
Знаючи нашу схильність до суб’єктивізму, Господь вказує нам на наше око. Наскільки ми стаємо чистіші від наших гріхів, настільки ми вміємо бачити все довкола чистішим і прозорішим, більш обєктивнішим. Наскільки ми самі занечищені, забруднені нашими гріхами, настільки в спотвореному, у викривленому вигляді бачимо все довкола.
Що більше ми преображаємось і перемінюємось, стаємо ближчі до Бога, то більше в Бозі, правильніше і по-Божому, все бачимо і на все вірно вміємо реагувати!
Рим. 5, 1–10 «Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками»
Коли ми робимо гріхи, то відчуваємо внутрішньо протест проти гріха, дискомфорт і бажання якнайшвидше стати перед Богом з покаянням, прийти до Св. Тайни Сповіді, позбутися того тягаря. Після Сповіді нам стає легше, миліше, приємніше, так ніби той тягар спав з плечей, але це, знову ж таки, наші відчуття.
Бо перед Богом ми однаково вартісні, і коли «грішні», і коли «праведні». Як каже в цьому посланні апостол, Бог відкупив людину і помер за людину, коли вона ще була грішною. Це важливо пам’ятати тоді, коли зневірюємось у власних можливостях жити в святості, коли падаємо під тим тягарем гріха. Божу любов і вірність ніщо не може похитнути. Бог є сталий і незмінний у своїй поставі до нас, Богові ми важливі. І то тільки ми зневірюємось у собі, а Бог ніколи не зневірюється нас!
+Венедикт