20 (7) червня, субота. Сострадання Пресвятої Богородиці.
Св. свщмч. Теодота, єп. Анкирського.
Апостол. Флп. зач. 240; 2, 5-11;
5 Плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі. 6 Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом, 7 а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина, 8 він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж – хресної. 9 Тому і Бог його вивищив і дав йому ім’я, що понад усяке ім’я, 10 щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі й під землею, 11 і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця.
Євангеліє. Ів. зач. 61; 19, 25-27.
25 А при хресті Ісусовім стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина. 26 Бачивши Ісус матір і біля неї учня, що стояв, – а його ж любив він, – мовить до матері: «Жінко, ось син твій.» 27 А тоді й до учня мовить: «Ось матір твоя.» І від тієї хвилі учень узяв її до себе.
Утреня: по “Бог Господь” тр. Сострадання (2), Сл., І нині: тр. той самий. Катизми черг., сідал. Сострадання. Полієлей, Величання, пополієлейний сідал. Степенна “Від юності моєї”, прокімен. Єв. Ів. зач. 61; 19, 25-27. Пс. 50, стихира Сострадання та канон. Канон “Як по суші пройшов Ізраїль”. Катавасія “Відкрию уста мої”. По 3-ій – сідал. Сострадання, Сл., І нині: сідал. той самий. По 6-ій – конд.-ікос Сострадання. Замість “Величай, душе моя, Господа” – приспів свята. По 9-ій – світил. Сострадання, Сл., І нині: світил. той самий. Хвалитні Сострадання. По вел. славослов’ї – тр. Сострадання.
Часи: на всіх тр. і конд. свята.
Літургія: антифони повсякденні. Тр. свята, Сл., І нині: конд. свята. Ап. Флп. зач. 240; 2, 5-11; Єв. Ів. зач. 61; 19, 25-27. Все інше – Сострадання.)
Вечірня: “Блажен муж”. На “Господи, візвав я” 10 стихир: 7 неділ., 3 влкмч., Сл.: влкмч., І нині: догмат 2-го гласу. Прокімен дня. Стиховня неділ. По “Отче наш” тропар воскресний, Сл.: влкмч., І нині: богородичний з неділ. за гласом тропаря влкмч. Великий відпуст з помин. неділі і влкмч.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Субота третього тижня після П’ятидесятниці
Мт. 7, 24–8, 4: «Кожний, хто слухає ці Мої слова й виконує їх, подібний до розумного чоловіка, який збудував свій дім на скелі»
Як часто у своєму житті ми знаємо, як би мало бути, але живемо інакше. Ми свідомі того, як би мали поводитись, але поводимось по-іншому, розуміємо, як треба відповісти, а так не говоримо, знаємо, що віра без діл мертва, але залишаємо на рівні «слухачів закону», далеких від виконання.
Мусимо усвідомити, що бути християнином – це не однохвилинна процедура, це не самі тайни Хрещення і Миропомазання, а також на Першому Святому Причасті християнство не закінчується, це постійне зростання в Христі.
Важливо, щоб не лише здобували знання про Бога і правду про себе, але застосовували усе в нашому житті. Бо слово, яке Бог нам промовив в молитві, в читанні Святого Письма, живе і діяльне, його потрібно одразу втілювати у своє життя. Бог може промовити Своє слово через сучасні засоби комунікації, через Інтернет, через газету, радіо. Вслухаймось в ці слова, які Бог сіє, і робімо усе, щоб вони оживали в нашому житті. Бо лише коли так будемо діяти, збудуємо добру основу, збудуємо свій дім на скелі. І коли прийдуть життєві клопоти, ми зможемо встояти на скелі, якою є Бог!
Рим. 3, 28–4, 3 «Повірив Авраам Богові, і це йому було пораховано за оправдання»
На перший погляд нас може здивувати, як самої віри було достатньо для того, щоб Авраам виправдався. Однак, бачимо, те свідчення і доказ віри, які дав Богові Авраам, визначальне у всій історії спасіння, бо Авраам не мав прикладів інших осіб, не мав спільноти, яка б його підтримувала, лише слухав Бога і вірив Йому. І доказами віри були якраз його вчинки.
Наше життя показує, якою є наша віра. Якщо наша віра в Бога є глибокою і ми уповаємо на Господа, покладаємося на Нього, це неминуче виявляється в нашому житті. Якщо наша віра слабенька, то таким є і наше життя. Тому будуймо фундамент свого життя на вірі. Якщо він буде міцним, то і вся будівля, яку збудуємо згодом у випробуваннях і клопотах, вистоїть!
+Венедикт