Середа 11 тижня після П’ятдесятниці
Апостол дня. 2 Кор. 3, 4–11
4 А таке довір’я до Бога ми маємо через Христа, 5 – не щоб ми були самі здібні помислити щось із самих себе, здібність бо наша від Бога. 6 Він нас зробив здібними слугами Нового Завіту, не з букви, але з духу, бо буква убиває, дух же оживлює. 7 Коли ж служіння смерті, вирізане буквами на каміннях, було в (такій) славі, що сини Ізраїля не могли дивитися на обличчя Мойсея з-за блиску слави його обличчя, що мала зникнути, 8 то скільки більше служіння духа буде в славі? 9 Бо коли служіння осуду – славне, то служіння виправдання багато більш перевищує у славі. 10 І таким чином, те, що частинне було славне, не має більше слави ради переважаючої слави. 11 Бо коли те, що минуло, славне, то багато більше те, що перебуває, славне.
Роздуми владики Венедикта:2 Кор. 3, 4–11 «Здібність бо наша від Бога»
Через наші невдачі, помилки і гріхи ми все більше відкриваємо для себе негативні сторони нашої особистості. Це дуже важливо, щоб знати себе і працювати над собою, змінювати себе. Разом з тим ми дуже мало пізнаємо, якими позитивними здібностями і талантами ми обдаровані.
Вміймо побачити і відкрити багато талантів і дарів, які Бог нам дав, і головне, що це все є від Нього.Також вміймо розуміти, що те чи інше добро, яке чинимо, це також завдяки Божій благодаті.
Євангеліє дня.Мт. 23,29-39
29. Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що будуєте гроби пророків та оздоблюєте нагробники праведних, 30 і виговорюєте: Якби ми жили за батьків наших, ми не були б причетні з ними крови пророчої. 31 Ви, таким чином, самі признаєтесь, що ви сини тих, які пророків убивали. 32 Доповнюйте й ви мірку батьків ваших! 33 Змії, гадюче поріддя! Як можете ви уникнути пекельного засуду? 34 Тому то посилаю до вас пророків, мудреців і книжників. Ви деяких з них уб’єте й розіпнете, а деяких бичуватимете в ваших синагогах і гонитимете з міста в місто, 35 щоб таким чином упала на вас уся кров праведна, пролита на землі, від крови праведного Авеля до крови Захарії, сина Варахії, якого ви вбили між святинею і жертовником. 36 Істинно кажу вам: Усе це впаде на цей рід! 37 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! Скільки разів хотів я зібрати дітей твоїх, як квочка збирає курчат своїх під крила, – але ви не бажали! 38 Ось дім ваш лишиться вам порожній. 39 Кажу бо вам: Ви не побачите мене віднині, доки не скажете: Благословен той, що йде в ім’я Господнє!”
Роздуми Венедикта: Мт. 23,29-39 «Тому-то посилаю до вас пророків, мудреців і книжників»
Ми часто окреслюємо певних осіб нашими друзями, приятелями, інших же – недругами, неприятелями. Ті чи інші обставини сприймаємо як приємлимі чи неприємлимі для нас, яких би хотіли швидше позбутися, інших же обставин очікуємо і прикладаємо неймовірні зусилля, щоб вони відбулися.
Нам тяжко повірити і побачити, що ті чи інші особи – це посланці Божі, ті чи інші ситуації – це дар від Господа, бо ж Господь, подібно як промовляв у Старому Завіті через пророків, а в особі Ісуса Христа промовляв коли Він жив на землі, так Господь і далі промовляє до нас через людей, через обставини.
Цей Бог не перестає цікавитися нами, цей Бог не перестає любити нас, цей Бог не перестає промовляти до нас.Тому вміймо вдивлятися в події, які стаються в нашому житті, вміймо вслухатися в те, що до нас промовляють люди, будучи свідомими, що через те чи інше промовляє до нас Сам Господь.