15 (2) Вересня, вівторок
Св. мч. Маманта. Прп. Йоана Посника, патр. Царгородського.
Апостол. – Гал. 212 зач.; 5, 11-21.
11 Я ж, брати, коли ще проповідую обрізання, то чого мене ще гонять? Отже, кінець отій соблазні, що від хреста! 12 Коли б то вже зовсім покалічили себе ті, що заколот у вас зчиняють! 13 Ви бо, брати, покликані до свободи; аби тільки свобода ваша не стала приводом до тілесности; але любов’ю служіть один одному. 14 Увесь бо закон міститься у цій одній заповіді: “Люби ближнього твого, як себе самого.” 15 Коли ж ви між собою гризетеся та їсте один одного, вважайте, щоб один одного не знищили! 16 Знову кажу: Духом ходіте, і тіла пожадливостей не будете чинити; 17 бо тіло пожадає проти духа, і дух пожадає проти тіла. Вони суперечать одне одному, так що ви не можете робити того, що хотіли б. 18 А коли дух вас водить, то ви не під законом. 19 Учинки ж тіла явні: розпуста, нечистота, розгнузданість, 20 ідолослужба, чари, ворогування, свари, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, 21 зависті, пияцтво, гульня і таке інше, про що я вас попереджаю, – як я вже й раніше казав, що ті, що таке чинять, царства Божого не успадкують.
Євангеліє. – Мр. 28 зач.; 7, 5-16.
5 отож питали його книжники та фарисеї: Чом твої учні не поводяться за переданнями старших, а їдять немитими руками? 6 Він же відповів їм: Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як ото написано: Народ цей устами мене почитає, серце ж їхнє далеко від мене; 7 та вони марно мене почитають, навчаючи наук – наказів людських. 8 Заповідь Божу занедбавши, притримуєтеся ви передання людського: обмиваєте глеки та кухлі й ще багато в тому роді. 9 І сказав їм: Красненько відкидаєте заповідь Божу, щоб зберегти ваше передання. 10 Мойсей бо наказав: Шануй батька твого й матір твою, і – хто проклинає батька або матір – смерть такому! 11 А ви твердите: Коли хтось батькові скаже чи матері – корван, мовляв, священний дар є те, чим я мав би тобі допомагати, – 12 тим то й не даєте більше змоги зробити щось для батька чи матері. 13 Тож ви якраз касуєте слово Боже тим вашим переданням, яке ви самі собі передали, – та й чимало іншого такого чините! 14 І прикликавши знову народ, промовляв до нього: Слухайте мене всі й розумійте! 15 Нема нічого зовнішнього для людини, що, входивши в неї, могло б її осквернити; лише те, що виходить з людини, те осквернює людину. 16 Хто має вуха слухати, хай слухає!
Утреня: по “Бог Господь”: тропар мч. (2), Сл. прп., І нині: богород. відпустовий за гласом тропаря прп. Катизми чергові, сідальні Октоїха. Канон Октоїха, мч. та прп. По 9-ій пісні – світильний Октоїха, мч. Сл.: світил. прп., І нині: богородичний. Стиховня Октоїха. По “Отче наш”: тропар мч., Сл. прп., І нині: богород. за гласом тропаря прп. і за днем тижня.
Часи: на 1-му – тропар дня; на 6-му – храму; на 3-му – мч. та 9-му – прп.
Літургія: вся служба дня. Ап. – Гал. 212 зач.; 5, 11-21. Єв. – Мр. 28 зач.; 7, 5-16.
Вечірня: катизма чергова. На “Господи, візвав я” 6 стихир: 3 свщмч.; 3 прп., Сл.: прп., І нині: хрестобогород. за гласом «Слава». Прокімен дня. Стиховня Октоїха. По “Отче наш”: тропар свщмч., Сл. прп., І нині: богород. відпустовий за гласом тропаря прп. і за днем тижня.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Мр.7,5-16 «Нема нічого зовнішнього для людини, що, входивши в неї, могло б її осквернити»
Люди часто бувають невдоволені, гадаючи, що коли були б інші обставини, інші друзі, інший священик, єпископ, дружина чи чоловік – вони були б іншими.
Проте Господь каже дуже просто: «Ніщо, що ззовні входить, не осквернює людину». Отже, ніщо ззовні не може нас зробити поганими, гріховними, віддалити нас від Бога.
Дуже важливо бути свідомими цього. Бо як будь-яка темрява, якою б темною вона не була, не може затемнити полум’я свічки, так і будь-які зовнішні обставини, несприятливі на наш погляд, ніколи не бувають сильнішими за нас.
Ніщо не робить нас святими чи грішними саме по собі. І отже, які б обставини не були, завжди пам’ятаймо, що Господь є завжди з нами і дає нам силу і можливість пройти через них.
Гал. 5, 11–21 «Увесь бо закон міститься у цій одній заповіді: “Люби ближнього твого, як себе самого”»
Христос зводить виконання закону, правил життя до виконання лише двох Заповідей Любові: любити Бога і ближнього, як себе самого! З одного боку, це просто, з іншого – треба любити Бога і себе, щоб полюбити свого ближнього. І якщо нам тяжко полюбити іншу людину, то мусимо, найперше, переглянути свої стосунки з Богом, але також задуматись над тим, чи ми любимо себе. Поки не зрозуміємо, ким є Бог, як Він любить нас, ким ми для Нього є, не зможемо зрозуміти, що той ближній так само дорогий для Творця і вартий любові.
Часто ми очікуємо, щоб інші нас обдаровували любов’ю, прощали нам, розуміли нашу ситуацію. Але того, чого прагнемо ми, прагнуть й інші. Щоб ми їх любили, входили в їхню ситуацію, прощали їм, з розумінням ставились. Спробуймо найперше самі чинити все для інших. І тоді інші неминуче це будуть чинити для нас.
+Венедикт