15 (2) лютого, Неділя м’ясопусна, про Страшний суд. Глас 3.
+ СТРІТЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА.
Літ.: Ряд.: Ап. – 1 Кор. 140 зач.; 8, 8-9, 2.
8 Адже страва не зближує нас до Бога: коли не їмо, не втрачаємо нічого, ані коли їмо, не набуваємо нічого. 9 Але глядіть, щоб оця ваша свобода не стала причиною падіння для слабких. 10 Бо коли хтось побачить тебе, що маєш знання, як ти у капищі сів за стіл, то чи ж його сумління, бувши слабке, не буде заохочене їсти ідольські жертви? 11 Таким то чином твоє знання погубить немічного брата, за якого Христос помер. 12 Грішивши так проти братів і ранивши їх слабовите сумління, ви грішите проти Христа. 13 Тому, якщо страва призводить брата мого до гріха, повік не буду їсти м’яса, щоб не спокушувати мого брата.
1 Хіба я не вільний? Хіба я не апостол? Хіба я Ісуса, Господа нашого, не бачив? Хіба ви не моє діло у Господі? 2 Коли іншим я не апостол, то бодай вам, бо ви, у Господі, є достовірним доказом мого апостольства.
Єв. – Мт. 106 зач.; 25, 31-46.
31 Якже прийде Син Чоловічий у своїй славі, й ангели всі з ним, тоді він сяде на престолі своєї слави. 32 І зберуться перед ним усі народи, і він відлучить їх одних від одних, як пастух відлучує овець від козлів; 33 і поставить овець праворуч себе, а козлів ліворуч. 34 Тоді цар скаже тим, що праворуч нього: Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу. 35 Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; 36 нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене. 37 Тоді озвуться праведні до нього: Господи, коли ми бачили тебе голодним і нагодували, спрагненим і напоїли? 38 Коли ми бачили тебе чужинцем і прийняли, або нагим і одягнули? 39 Коли ми бачили тебе недужим чи в тюрмі й прийшли до тебе? 40 А цар, відповідаючи їм, скаже: Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили. 41 Тоді скаже й тим, що ліворуч: Ідіть від мене геть, прокляті, в вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його; 42 бо голодував я, і ви не дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене не напоїли; 43 був чужинцем, і ви мене не прийняли; нагим, і ви мене не одягнули; недужим і в тюрмі, і не навідались до мене. 44 Тоді озвуться і ті, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодним або спраглим, чужинцем або нагим, недужим або в тюрмі, і тобі не послужили? 45 А він відповість їм: Істинно кажу вам: те, чого ви не зробили одному з моїх братів найменших – мені також ви того не зробили. 46 І підуть ті на вічну кару, а праведники – на життя вічне.”
Свята: Ап. – Євр. 316 зач.; 7, 7 – 17.
7 Тим часом і сумніву не може бути, що нижчий благословляється вищим. 8 Ба більше, тут беруть десятину люди, що вмирають; а там – той, про кого свідчать, що живе. 9 І, так би мовити, і Леві, який тепер збирає десятини, дав був десятину через Авраама, 10 бо він ще був у бедрах свого прабатька, коли Мелхиседек вийшов йому назустріч. 11 Якби, отже, досконалість була через левітське священство, під яким народ одержав закон, то яка була б іще потреба з’являтись іншому священикові, за чином Мелхиседека, священикові, що не звався б за чином Арона? 12 Бо як міняється священство, конче міняється і закон. 13 Бо той, про кого це говориться, був з іншого коліна, з якого ніхто не служив при жертовнику. 14 Відомо бо, що наш Господь походить від Юди, про покоління якого Мойсей нічого не згадав як про священиків. 15 Це стає ще яснішим, коли на подобу Мелхиседека постає інший священик; 16 він став ним не за законом тілесної заповіді, а за силою життя нетлінного, 17 бо він прийняв таке свідоцтво: «Ти – священик повіки за чином Мелхиседека.»
Єв. – Лк. 7 зач.; 2, 22 – 40.
22 І як сповнилися дні очищення їхнього, за законом Мойсея, вони привели його в Єрусалим поставити його перед Господом, 23 як то написано в Господньому законі: “Кожний хлопець, первородний, буде посвячений Господеві”,- 24 і принести жертву, як то написано в Господньому законі: “Пару горлиць або двоє голубенят.” 25 А був в Єрусалимі чоловік на ім’я Симеон; чоловік той, праведний та побожний, очікував утіхи Ізраїля, і Дух Святий був на ньому. 26 Йому було відкрито Святим Духом, що не бачитиме смерти перш, ніж побачить Христа Господа. 27 Він прийшов Духом у храм. І як батьки вносили дитя-Ісуса, щоб учинити над ним за законним звичаєм, 28 він узяв його на руки, благословив Бога й мовив: 29. “Нині, Владико, можеш відпустити слугу твого за твоїм словом у мирі, 30 бо мої очі бачили твоє спасіння, 31 що ти приготував перед усіма народами; 32 світло на просвіту поганам, і славу твого люду – Ізраїля.” 33 Батько його і мати дивувалися тому, що говорилося про нього. 34 Симеон же благословив їх і сказав до його матері Марії: “Ось цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі; він буде знаком протиріччя, 35 та й тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець.” 36 Була також і Анна, пророчиця, дочка Фануїла з покоління Асера; вона була вельми похила віком і жила сім років з чоловіком від дівування свого; 37 зоставшися вдовою аж до вісімдесят четвертого року, вона не відходила від храму, служачи (Богові) вночі і вдень постом та молитвою. 38 І надійшла вона тієї самої години й почала прославляти Бога та говорити про нього всім, що чекали визволення Єрусалиму. 39 І як вони виконали все згідно з законом Господнім, повернулися в Галилею, до Назарету, свого міста. 40 Хлоп’я ж; росло й міцніло, сповнюючися мудрістю, і Божа благодать була на ньому
Утреня: по „Бог Господь”: тропар недільний двічі, Слава, І нині: свята. Катизми зі звичайними їхніми недільними сідальними октоїха, також полієлей з величаннями, «На ріках вавилонських», «Ангельський собор», й іпакой 3-го гласу. Всі три сідальні свята. Степенна гласу. Єв. – Лк. 8 зач.; 2, 25 – 32. «Воскресіння Христове…», пс 50 і «Покаяння відчини мені двері…». Все інше до канону – свята. Канонів 3: недільний, тріоді і свята. Під час канону відбувається мирування. По 3-ій пісні – кондак-ікос, сідальний тріоді. Сл., І нині: свята. По 6-ій – кондак-ікос свята. На 9-ій – „Чеснішу”, по 9-ій – світильний недільний; Слава: тріоді, І нині: свята. Хвалитних стихир – 8: 4 недільні октоїха і 4 свята (з двома приспівами свята: «Слухай, дочко, і споглянь, і прихили вухо твоє» і «Лицю твоєму помоляться багаті народи»); Слава: тріоді, І нині: „Преблагословенна”. По вел. славослов’ї – тр. «Сьогодні спасіння світу». Відпуст великий з поминанням недільним і свята. По відпусті євангельська стихира.
Часи: на всіх: тропар недільний, Слава: свята; кондаки – на 1-му і 6-му – свята, на 3-му і 9-му – тріоді.
Літургія: антифони воскресні. Окремий вхідний стих. Тропар недільний і свята, Слава: кондак тріоді, І нині: кондак свята. Прокімен і алилуя – неділі, а відтак свята. Ряд.: Ап. – 1 Кор. 140 зач.; 8, 8-9, 2. Єв. – Мт. 106 зач.; 25, 31-46. Свята:Ап. – Євр. 316 зач.; 7, 7 – 17. Єв. – Лк. 7 зач.; 2, 22 – 40. Замість „Достойно” – ірмос 9-ої пісні канону свята з його приспівом. Причасний „Хваліте” і свята.
Вечірня: катизми нема. На “Господи, візвав я” 6 стихир: 3 свята, 3 св., Сл.: св., І нині: свята. Стиховня тріоді. Сл.: І нині: свята. По “Отче наш”: тропар св., Сл., І нині: свята. Відпуст середній з помин. свята і св.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Неділя м ‘ясопусна
Євангеліє
Мт. 25, 31–46
«Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших, – ви мені зробили».
Те, що Бог себе порівнює з найменшими, зазвичай для людини незбагненна тайна, складна для розуміння і усвідомлення. І ми часто можемо про це багато розказувати іншим, проповідувати, а от усвідомити собі, що Бог принизив себе до людського буття, що Господь є присутній в кожній людині – це для нас справді велика тайна. Адже коли ми побачимо Божу присутність в іншій особі – це справді велике чудо.
Позаяк інша особа створена за образом Божим, то для нас надважливо розуміти, що наше ставлення до Бога, наша віра в Нього виявляється в тому, як ми ставимося до людей. Якщо ми благоговіємо перед Богом, то це благоговіння виявляється і перед людьми, які носять цей образ Божий. Якщо ж не маємо любові до людей, яких бачимо, то цілковито так само ми ставимося і до Бога. Бо саме в щоденних ситуаціях і стосунках з людьми виявляється те, ким ми насправді є, і те, чи дійсно ми маємо страх перед Богом – тобто, чи боїмося образити Його навіть найменшим гріхом і непослухом.
Апостол
1 Кор. 8, 8–9, 2
«Страва не зближує нас до Бога».
Через первородний гріх людини, гріх непослуху Адама і Єви ввійшов і у людство, у кожну людину. Коли придивитися до буття нашої вселенної, то цей гріх увійшов лише в людину, він не ввійшов у природу, не ввійшов у речі, вони є нейтральні. Все залежить від того, як людина своєю волею, своїми вчинками, поступками з цими речами поведеться.
Свобідна воля людини призводить до того, що одна і та ж сама річ може бути використана як для гріха, так і для добра. Знаємо, що ножем можна вбити, а можна нарізати хліб і нагодувати голодного. Так само і страви, які ми вживаємо, можуть сприяти нашому фізичному скріпленню, а можуть робити з нас розманіжених черевоугодників.
Стараймося ставитися і до страв, і до всіх речей в нашому житі з позиції, що до Бога наближає, приймати, все, що віддаляє, відкидати. Тоді істинно до Нього наблизимось!
+Венедикт