14 (1) лютого, субота. Субота заупокійна.
+ Передсвяття Стрітення. Св. мч. Трифона.
Апостол 1 Кор. 146 зач.; 10, 23-28.
23 Усе дозволене, але не все корисне; усе дозволене, але не все будує. 24 Ніхто хай не шукає для себе користи, лише – для другого. 25 Їжте все, що на торговиці продається, нічого не розпитуючися заради сумління; 26 Господня бо земля та її повнота. 27 Як хтось із невіруючих вас запросить і ви згодилися піти, їжте все, що покладуть перед вами, нічого не розпитуючися заради сумління. 28. Але як хтось вам скаже: «Це було жертвоване ідолам!» – не їжте з-за того, хто попередив вас і сумління;
Апостол 1 Сол. 270 зач.; 4, 13-17.
13 Не хочемо, брати, залишати вас у незнанні щодо померлих, – щоб ви не сумували, як інші, що не мають надії. 14 Бо коли ми віруємо, що Ісус умер і воскрес, тож так і тих, які поснули в Ісусі, Бог приведе з ним. 15 Бо це ми вам кажемо словом Господнім: Ми, що живемо, що залишимося до приходу Господа, – не випередимо тих, що поснули. 16 Бо сам Господь на даний знак, на голос архангела та при сурмі Божій, зійде з неба, і найперше воскреснуть ті, що вмерли в Христі. 17 Потім же ми, що живемо, що лишимось, будемо разом з ними вхоплені на хмарах у повітря назустріч Господеві і так будемо з Господом завжди.
Євангеліє Лк. 105 зач.; 21, 8-9; 25-27; 33-36.
8 Він же відповів: “Глядіть, щоб вас не звели: багато бо прийде в моє ім’я і буде казати: Це я, – і: Час наблизився. Не йдіть слідами за ними. 9 Коли почуєте про війни та розрухи, не страхайтеся, бо треба, щоб це сталося спершу, але кінець не зараз.”
5 І будуть знаки на сонці, місяці й на зорях, а на землі переполох народів, стривоження шумом моря та його хвилями. 26 Люди змертвіють від страху, очікуючи те, що на світ надійде, бо захитаються небесні сили. 27 Тоді побачать Сина Чоловічого, що йтиме у хмарі з силою і славою великою.
33 Небо й земля проминуть, слова ж мої не пройдуть. 34 Зважайте на самих себе, щоб часом серця ваші не обтяжилися обжирством, пияцтвом та життєвими клопотами, і щоб той день не впав на вас зненацька, 35 немов сітка, бо він прийде на всіх, які живуть на поверхні всієї землі. 36 Будьте чуйні, отже, і кожного часу моліться, щоб мати змогу уникнути всього того, що має збутися, і стати перед Чоловічим Сином.”
Євангеліє Йо. 16 зач.; 5, 24 – 30.
24 Істинно, істинно говорю вам: Хто слухає моє слово й у того вірує, хто послав мене, – живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя. 25 Істинно, істинно говорю вам: Надходить час, – ба, вже й тепер він, – коли померлі вчують Сина Божого голос, а вчувши – оживуть. 26 Бо як Отець має життя у собі, так і Синові дав, щоб мав життя у собі. 27 І владу йому дав суд чинити, він бо – Син Чоловічий. 28 І не дивуйтеся з того, бо надходить час, коли всі, хто у гробах, голос його вчують, 29. і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, – воскреснуть на суд. 30 Не спроможен я нічого діяти від себе самого. Суджу я так, як чую, і суд мій справедливий, бо шукаю я не своєї волі, лише волі того, хто послав мене.
(Службу передсвяття переносимо на п’ятницю)
Утреня: Мирна єктенія за усопших. Замість “Бог Господь” співаємо Алилуя на 8-й глас зі стихами. Тропар «Глибиною мудрості» (2), Сл., І нині: «Тебе і стіну і пристанище маємо». Катизма чергова, мала єктенія і сідал. Октоїха. Все інше до канону, як на парастасі, тобто 17-та катизма (“Непорочні”) із своїми приспівами, поділена на дві статії, з яких перша закінчується єктенією за померлих, а друга – тропарями за померлих. Відтак співаємо єктенію за померлих, сідал. за померлих і Пс. 50. Канонів 2: храму і Тріоді. Катавасія – ірмос тріодного канону. По 3-ій – звичайна єктенія і сідал. Тріоді. По 6-ій – звич. єктенія і конд.-ікос Тріоді; по 9-ій – звич. єктенія і світил. Тріоді. Хвалитні Тріоді – 4, Сл., І нині: Тріоді. Мале славослов’я. Стиховня Октоїха, Сл, І нині: Тріоді. По “Отче наш”: тропар за померлих, Сл., І нині: богород. за померлих і “У блаженному успінні”, як на Вечірні.
Часи: на всіх тропар дня, Сл: тропар “Пом’яни, Господи”; кондак “Зо святими упокой”.
Літургія: тропар “Апостоли, пророки” і “Пом’яни, Господи”, Сл: кондак “Зі святими упокой”, І нині: богород. “Тебе і стіну, і пристанище”. Ап. і Єв. спочатку дня, а потім померлим. Дня: Ап. – 1 Кор. 146 зач.; 10, 23-38. Єв. – Лк. 105 зач.; 21, 8-9; 25-27; 33-36. За упокій: Ап. – 1 Сол. 270 зач.; 4, 13-17. Єв. – Йо. 16 зач.; 5, 24 – 30. Все інше – дня і усопшим.
Вечірня: „Блажен муж”. На „Господи, візвав я” – 10 стихир: 4 воскресних, 4 Тріоді і 3 свята, Слава: І нині: свята. Прокімен дня. Три читання свята: Вих. 12, 51-13, 3, 11-12, 14-16; Іс. 12, 2-3, 6, 8; Іс. 6, 1-12. На литії всі стихири – свята. На стиховні: стихири воскресні, Слава: І нині: свята. На благословенні хлібів: тропар свята тричі. Відпуст великий з поминанням недільним і свята.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Субота м’ясопусного тижня
Євангеліє
Лк. 21, 8-9; 25–27; 33–36
«Зважайте на самих себе, щоб часом серця ваші не обтяжилися обжерством, пияцтвом та життєвими клопотами».
Дуже часто обставини, в яких ми живемо, події, а навіть несподівані ситуації, для нас є дуже важливими, бо в них ми можемо побачити, ким ми є насправді і яке місце в нашому житті займає Бог. Господь вказує, щоб ми не обважніли від обжерства, пияцтва та життєвих клопотів, щоб не перейнялися буденністю, бо все це може зайняти Його місце в нашому серці.
Звичайно, людина, поки живе тут, на землі, не може зовсім віддалитися від щоденних справ, бо мусить ходити на роботу, їсти, одягатися, дбати про здоров’я, але коли все це стає метою її життя, а не засобами, тоді людина втрачає глибину свого буття – життя в Бозі.
Тому не має значення, які обставини є навколо нас, вони завжди є тільки тлом, лише наші особисті рішення можуть нас віддаляти або наближати до Бога. Не даймо собі перейнятися будь-чим на стільки, щоб воно заволоділо нашим серцем, нашими думками, завжди стараймося понад усе жити в Бозі!
Апостол
1 Кор. 10, 23–28
«Усе дозволене, але не все корисне»
Людський світ має різні закони, одна держава – одні, друга – інші. Невиконання законів у кожній державі карають різними покараннями, можуть позбавити волі, а в деяких країнах і життя. Будь-яка людська система завжди обмежує свободу людини, людина завжди є в певних рамках. Але ми рідко про це говоримо, сприймаємо як належне. Хоча обмеження, які нам встановив Бог, значно частіше викликають незадоволення.
Однак у стосунках з Богом якраз все відбувається навпаки: хоч Господь дав нам Заповіді, дав нам Святе Письмо, але ми завжди лишаємось вільні. Вільні приймати рішення, вільні жити чи не жити за Євангелієм. Бачимо, в тій свободі Бог завжди любить людину, як би вона не жила, як би не чинила.
Задумаймось над тим, що Бог все мені дозволяє, я маю свободу, але, як каже сьогодні апостол: «Чи це мені корисно?» Погляньмо на своє життя, придивімося до тих проблем, які маємо. Дуже часто вони виникають тому, що в своїй свободі ми робимо неправильні вчинки, яких ніколи б не зробили, слухаючи Бога!
+Венедикт