П’ятниця 23 тижня після П’ятдесятниці
Апостол дня.1Сол. 2, 14–19
14 Ви бо, брати, почали наслідувати Божі Церкви, що в Юдеї у Христі Ісусі, бо й ви терпіли те саме від ваших земляків, як і вони від юдеїв, 15 які і Господа Ісуса вбили, і пророків, і нас переслідували, чим вони й Богові не подобалися, і усім людям супротивні. 16 Вони забороняють нам до поган говорити, щоб ті спаслися, тож повсякчасно доповнюють свої провини. Врешті спіткав їх. гнів. 17 А ми, брати, розлучені з вами на коротку хвилину обличчям, не серцем, старалися щоскоріш побачити ваше обличчя: така наша туга за вами. 18 Тому хотіли прийти до вас, таки я, Павло, – раз і вдруге, та сатана перешкодив нам. 19 Яка бо наша надія або радість, або вінець слави, як не ви, перед Господом нашим Ісусом, у день його приходу?
Роздуми владики Венедикта:1Сол. 2, 14–19 «Яка бо наша надія або радість, або вінець слави, як не ви, перед Господом нашим Ісусом, у день його приходу? »
Ми живемо в реальному світі, де рано чи пізно бачимо плоди своєї праці. Щось збудували, щось посадили, і воно виросло, заробили гроші на роботі. Зовсім інакше в стосунки з людьми. Навіть коли ми допомагаємо людині змінюватись і духовно зростати, то не завжди знаємо – на скільки вона зрозуміла, чи дійсно змінилась. Люди працюють роками, щоб дати добре виховання своїм дітям, але не можуть бути певні в добрих результатах своєї праці. Однак маємо продовжувати з молитвою вкладати свої зусилля в навернення людей, навіть коли не бачимо плодів.
Апостол каже, що саме навернені люди для нас будуть радістю і славою перед Господом, під час приходу Христа. Бо перед Господом всі матеріальні речі, які мають початок і кінець тут на землі закінчують своє буття. Лише те, що ми вклали в людей, що зробили одному з ближніх, то зробили для Господа. Те, що ми вкладаємо в людей лишиться у день приходу, коли станемо перед Господом. Тому, не зважаючи на все, вкладаймо в людей, що можемо і коли можемо, і це залишиться для них і для нас.
Євангеліє дня. Лк. 11, 23–26
23 Хто не зо мною, той проти мене; і хто зо мною не збирає, той розсипає. 24 Коли дух нечистий вийде з чоловіка, то блукає по місцях безводних, шукаючи спочинку, та, не знайшовши, каже: Повернуся в дім свій, звідкіля я вийшов. 25 І, прибувши, знайде його заметеним, прибраним. 26 І тоді йде й бере з собою інших сім духів, гірших від себе, і вони входять і там оселюються, і останнє того чоловіка буде гірше, ніж перше.”
Роздуми Венедикта: Лк. 11, 23–26 «Повернуся в дім свій, звідкіля я вийшов»
Є ситуації, коли ми особливо чітко відчуваємо бридоту свого гріха, свого падіння, то, може, якраз тоді й робимо переміну свого життя, навертаємось. Але часто шлях навернення, яким маємо йти аж до нашої смерті, часом не триває довго. І трапляється, що людина може знов погрузнути у ще більші гріхи.
Наше навернення і життя з Богом – це не є якийсь тільки момент, якась подія, якийсь одноразовий акт волі. Це витривалість наших зусиль і старань. Тому духовне життя – це не лише спалахи, але постійне горіння і палахкотіння, як свічка. У духовному житті щось здобуває лише той, хто витривалий у своїх зусиллях. Хто витривалий – той здобуває Бога!