Четвер 23 тижня після П’ятдесятниці
Апостол дня. 1Сол. 2, 9–14
9 Ви пам’ятаєте, брати, про наш труд та про працю: вночі і вдень ми працювали, щоб з вас когось не обтяжити, та проповідували вам Божу Євангелію. 10 Ви й Бог свідки, як свято, справедливо й бездоганно ми поводилися між вами, віруючими. 11 Самі знаєте, як ми кожного з вас, мов батько своїх дітей, 12 просили, умовляли й заклинали жити достойно перед Богом, який вас кличе до свого Царства і слави. 13 І тому ми також дякуємо Богові безперестанку за те, що ви, ледве почувши від нас слово Боже, прийняли його не як слово людське, а як воно є справді – як Боже слово, що й діє у вас, віруючих. 14 Ви бо, брати, почали наслідувати Божі Церкви, що в Юдеї у Христі Ісусі, бо й ви терпіли те саме від ваших земляків, як і вони від юдеїв,
Роздуми владики Венедикта:1Сол. 2, 9–14 «Ми кожного з вас, мов батько своїх дітей, просили, умовляли й заклинали»
Часто нам доводиться, як і апостолу, багато вмовляти і повторювати свою думку, а той, кому вона адресована, все одно до неї не прислухається. Це, звичайно, знеохочує нас, але дуже важливо не боятися знову і знову свідчити, говорити. Ніколи не зупинятися, коли сказали один раз, другий, а результату нема.
Саме на це звертає сьогодні увагу апостол, коли каже, що як батько для своїх дітей, він солунян просив, умовляв, заклинав в різні способи. Так, як ми перед Богом в Богослужінні знову і знову повторюємо ті самі молитви, знову і знову кажемо: Господи помилуй. Так не біймося, але в різний спосіб, знову і знову, пригадуймо іншим людям ті речі, які є цінними і важливими, та потрібні для спасіння.
Євангеліє дня. Лк. 11, 14–23
14 Ісус виганяв біса, що німий був. І як біс вийшов, німий заговорив, і дивувались люди. 15 Та деякі з них говорили: “Він Велзевулом, князем бісівським, виганяє бісів.” 16 Інші ж, щоб його випробувати, домагалися від нього знаку з неба. 17 А він, знаючи думки їх, сказав їм: “Кожне царство, розділене проти себе самого, запустіє, і дім на дім упаде. 18 Коли, отже, і Сатана проти себе самого розділився, – як устоїться його царство? Бож кажете, що Велзевулом виганяю бісів. 19 Коли ж Велзевулом виганяю бісів, ким виганяють ваші сини? Ось чому вони будуть вашими суддями. 20 Коли ж я Божим перстом виганяю бісів, то, значить, прийшло до вас Боже Царство. 21 Коли хтось сильний та озброєний пильнує свого двору, його майно в безпеці. 22 Коли ж надійде хтось сильніший від нього й його подолає, то забере у нього всю його зброю, на яку він покладався, і роздасть його здобич. 23 Хто не зо мною, той проти мене; і хто зо мною не збирає, той розсипає.
Роздуми Венедикта: Лк. 11, 14–23 «Кожне царство, розділене проти себе самого, запустіє, і дім на дім упаде»
Коли поглянемо на свої думки і вчинки, то бачимо, як часто ми є поділені. Одні ситуації нашого життя показують наші позитивні якості. Інші – що дозволяємо собі на негідні вчинки. І така подвоєність в нас існує.
Бачимо, що і святі не позбулися до кінця тої роздвоєності, бо грішна природа давала про себе знати. Але святі завжди бути тими, що цілковито горіли пізнавати і шукали Бога. Вони прагнули Бога і Божої волі понад усе!
Можемо побачити, що від цього в них та роздвоєність щораз більше зникала. Вони ставали цілісні. Тому, і для кожного з нас покликанням є все більше шукати Бога, бо самі ми цілісності не осягнемо і не станемо досконалі. Але, шукаючи Бога і Його Небесного Царства,побачимо, як все у нас стане на свої місця! Господь каже: «Шукайте перше Царства Небесного, а все інше вам додасться»!