Четвер 10 тижня після П’ятдесятниці
Апостол дня. 2 Кор. 1, 1–7
1 Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, і брат Тимотей, Церкві Божій, що в Корінті, з усіма святими в усій Ахаї: 2 благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа. 3 Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець усякого милосердя і Бог усякої втіхи, 4 що втішає нас у всім нашім горі, щоб ми могли втішити тих, які у всяких скорботах, тією втіхою, якою Бог самих нас утішає. 5 Бо як маємо в нас надмір Христових страждань, так є в нас через Христа й надмір утішення. 6 Отже, чи то ми терпимо скорботи, то на вашу втіху та спасіння; чи втішаємось, то теж на вашу втіху, що дає вам силу переносити терпеливо ті самі страждання, які й ми терпимо. 7 Наша на вас надія тверда, бо знаємо, що так само, як ви берете участь у стражданнях, так візьмете й у радощах.
Роздуми владики Венедикта: 2 Кор. 1, 1–7 «Бо як маємо в нас надмір Христових страждань, так є в нас через Христа й надмір утішення»
Дуже важливо бачити за всім, що діється в нашому житті, Бога. Звичайно, в нашому житті ми хочемо, щоб було якомога більше гарних миттєвостей, шукаємо тих чи інших приємних ситуацій, подій. А зворотно, коли приходять труднощі і проблеми і клопоти, ми їх уникаємо, хочемо, щоб це якомога швидше пройшло. Але одне і друге є дане Богом.
Що б не відбувалося в нашому житті, будемо бачитись і зустрічатись завжди з Богом. Що би не ставалося в житті, ми будемо розуміти, що це дає мені Господь, що через це і в цьому приходить до мене Бог. Тоді ми навчимося приймати Бога в радості та в горі!
Євангеліє дня. Мт. 21,43-46
43 Тому кажу вам: Відніметься від вас Царство Боже й дасться народові, що буде приносити плоди його. 44 Хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого він упаде, того роздушить.” – 45 Почувши ці притчі, первосвященики й фарисеї зрозуміли, що він про них говорить. 46 І намагалися схопити його, та боялися людей, бо ті мали його за пророка.
Роздуми Венедикта: Мт. 21,43-46
Щиро кажучи, ми ніколи не усвідомлюємо, що маємо в своєму житті якусь особливу місію, покликання, завдання. Як не прикро, але так з нами є. Однак кожна людина мала б принести плоди в своєму житті. Тому Господь каже, що відніметься Царство Боже і дасться народові, що буде приносити плоди його.
Кожен з нас спосібний принести плоди в своєму житті. І дуже важливо для кожного з нас бути свідомим того, що я здатний, що я спроможний, що я маю всі можливості приносити плоди, що я маю для цього все.
І кожна життєва ситуація, кожна подія, кожні обставини: милі чи не милі, трудні чи не трудні, легкі чи проблематичні – є нагодою приносити плоди. І тому ми або приносимо плоди, або їх не приносимо. Не буває ситуацій нейтральних, як ми себе дуже часто тішимо. У кожній життєвій ситуації Бог очікує і сподівається, щоб ми приносили плоди.