11 (29) Вересня, п’ятниця.
+ Усікновення чесної голови чесного і славного пророка, предтечі і Хрестителя Йоана. Піст.
Апостол. – Ді. 33 зач.; 13:25-33.
25 Сповнивши шлях свій, Йоан мовив: Я не той, за кого ви мене вважаєте, та он іде за мною, якому я не гідний взуття розв’язати. 26 Мужі брати, сини роду Авраама, і ті між вами, що бояться Бога! Вам послане оте слово спасіння. 27 Та мешканці Єрусалиму і князі їхні не визнали його, а засудивши його, сповнили слова пророків, які читаються щосуботи. 28. І хоча й не знайшли ніякої смертельної вини на ньому, вимагали у Пилата вбити його. 29. А коли виконали все, що було про нього написане, знявши його з хреста, поклали до гробу. 30 Та Бог воскресив його з мертвих, 31 і він багато днів являвся тим, що прийшли з ним з Галилеї в Єрусалим, які й тепер свідками його перед народом. 32 І ми звіщаємо вам ту обітницю, що була зроблена батькам нашим. 33 Бог її здійснив нам, їхнім дітям, воскресивши Ісуса, як написано у другому псалмі: Ти – мій син; я сьогодні зродив тебе.
Євангеліє. – Мр. 24 зач.; 6:14-30.
14 І зачув цар Ірод, – бо ім’я його стало явним, – і казав, що Йоан Христитель воскрес із мертвих, тим то й чуда діються з-за нього. 15 Інші ж твердили: То – Ілля! – а ще інші: То пророк – один із пророків! 16 Зачувши про те Ірод, мовив: То Йоан, якому голову я стяв; він устав із мертвих. 17 Бо той Ірод послав був схопити Йоана і зв’язав його в темниці з-за Іродіяди, жінки Филипа, свого брата, – бо оженився був з нею. 18 Йоан же казав Іродові: Не личить тобі мати жінку брата твого. 19 Іродіяда ж лютилась на нього й убити його бажала, та не могла, 20 бо Ірод боявся Йоана, знаючи, що чоловік він був справедливий і святий, тож і беріг його. Слухаючи його, непокоївся він дуже, однак слухав його охоче. 21 Як же настав сприятливий день, коли то Ірод на день своїх народин споряджав бенкет для своїх вельмож, тисячників та знатних галилейських, 22 увійшла дочка тієї Іродіяди, танцювала й догодила Іродові та гостям. Цар сказав дівчині: Проси в мене чого бажаєш, – я дам тобі! 23 Ще й присягнув їй: Чого б ти тільки в мене просила, – дам тобі, хоч би й половину мого царства. 24 Вийшла вона та й до своєї матері каже: Чого маю просити? Вона ж відповіла: Голову Йоана Христителя! 25 І негайно, увійшовши притьмом до царя, попросила дівчина: Хочу, щоб ти мені дав зараз же на полумиску голову Йоана Христителя. 26 Вельми засмутився цар, та з-за присяги та з огляду на гостей не хотів їй відмовити. 27 Тож послав цар відразу прибічника, наказавши йому принести голову Йоана. Пішов той, стяв його у в’язниці, 28 приніс його голову на полумиску й подав її дівчині, а дівчина дала її матері своїй. 29. Учні ж його, довідавшись про те, прийшли й узяли його тіло та поклали його у гробі. 30 Апостоли ж зійшлися до Ісуса й розповіли йому про все, що робили й чого навчали.
Утреня: по „Бог Господь”: тропар прор. двічі, Слава, І нині: богородичний з недільних, за гласом тропаря прор. Катизми чергові з сідальними прор., також полієлей з величаннями і пополієлейний сідальний прор. Степенна 4-го гласу, перший антифон. Прокімен, Єв. Мт. 57 зач.; 14:1-13. Пс. 50, і стихира прор. Канонів 2: прор. Під час канону відбувається мирування. По 3-ій пісні – сідальний прор. По 6-ій – кондак-ікос прор. По 9-ій – світильний прор. Хвалитні стихири прор. – 4. Слава: прор., І нині: богородичний, за гласом наславника. По великому славослов’ї з трисвятим – тропар прор., Слава, І нині: богородичний з недільних за гласом тропаря прор. Відпуст великий з поминанням тільки служби прор.
Часи: тропар і кондак прор.
Літургія: все – тільки прор. Ап. – Ді. 33 зач.; 13:25-33. Єв. – Мр. 24 зач.; 6:14-30.
Вечірня: (з огляду на значимість свята Усікновення співаємо також службу Предтечі за уставом посвяття) катизма чергова. На “Господи, візвав я” 6 стихир: 3 Предт., 3 свв., Сл.: Предт., І нині: догмат 5-го гласу, що віддається. Стиховня Октоїха, Сл.: Предт., І нині: богородичний зі стиховні за гласом Слави і днем тижня. По “Отче наш”: тропар Предт., Сл.: свв., І нині: богородичний воскресний за гласом тропаря свв. Відпуст великий з поминанням Предт. і свв.
+ Усікновення чесної голови чесного і славного пророка, предтечі і Хрестителя Йоана. Піст.
Після того, як Святий Іван Предтеча охрестив Господа, цар Ірод Антипа, правитель Галілеї, посадив його у темницю. Про його мученицьку кончину оповідають Євангелія від Матфея (Мф. 14, 1-12) і Марка (Мк. 6, 14-29).
У царя була законна дружина, дочка аравійського царя Арефи. Ірод залишив її і жив разом з Іродіадою, дружиною свого брата. Пророк Іван неодноразово викривав його, але цар не посмів заподіяти йому зла, позаяк шанував Івана Хрестителя як пророка і боявся народного гніву.
У день свого народження Ірод влаштував пишний бенкет, на якому перед гостями танцювала Саломія, дочка Іродіади. Вона так догодила цим Іроду, що він поклявся перед гостями дати їй все, чого б вона не попросила. Саломія пішла до матері за порадою. Іродіада навчила дочку просити голову св. Івана Хрестителя на таці. Ірод засмутився: він боявся гніву Божого за вбивство пророка, але не міг порушити необережну клятву.
Св. Івану Хрестителю відсікли голову і віддали Саломії. За переказами, голова продовжувала викривати Ірода і Іродіаду. Злісна Іродіада попроколювала язик пророка шпилькою і закопала голову в нечистому місці. Але Іванна, дружина царського урядника Хузи, таємно взяла святу голову, поклала в посудину і поховала її на Єлеонській горі, в одному з маєтків Ірода. Тіло св. Івана Хрестителя взяли його учні і погребли його.
Божий гнів обрушився на тих, хто зважився погубити пророка. Саломія переходила взимку річку Сікоріс і провалилася під лід. Голову її, відрізану гострою крижиною, принесли Іродові та Іродіаді, як колись принесли їм голову св. Івана Предтечі, а тіло її так і не знайшли. Аравійський цар Арефа вислав свої війська проти Ірода і завдав йому поразки. Римський імператор в гніві заслав Ірода разом з Іродіадою до Іспанії, де вони загинули.
Через багато років після страти св. Івана Хрестителя, земля, в якій була захоронена посудина зі святою главою Предтечі, перейшла у власність благочестивому вельможі Інокентію, цю посудину був знайдено при будівництві церкви. Але перед своєю смертю, боячись, щоб святиня не була зневажена іновірцями, Інокентій знову приховав її в тому ж місці.
Минуло багато років, церква, побудована Інокентієм, прийшла в запустіння. У дні імп. Костянтина двом ченцям, які прийшли на поклоніння до Єрусалиму, двічі з’явився св. Іван Хреститель і вказав місце знаходження своєї чесної голови. Відкопавши святиню, ченці поклали її в мішок з верблюжої шерсті і вирушили додому, але по дорозі зустріли незнайомого гончара, якому довірили нести дорогоцінну ношу. Тоді гончару з’явився сам Предтеча і велів бігти від недбайливих ченців разом з ношею. У сім’ї гончара чесна глава зберігалася і передавалася з покоління в покоління в запечатаній посудині, поки нею не заволодів священик Євстафій, уражений єрессю аріанства. Користуючись чудодійною силою, що виходила від глави, він спокусив безліч людей в єресь. Коли ж його блюзнірство відкрилося, він біг, закопавши святиню в печері поблизу Емесси, сподіваючись згодом знову забрати її. Але Бог цього не допустив. У печері оселилися благочестиві ченці, і на цьому місці виник монастир.
У 452 р. архімандриту монастиря Маркелл св. Іван вказав у видінні місце поховання своєї голови, і вона була знову знайдена. Святиню перенесли в Емессу, а потім до Константинополя. Свято першого і другого чудесного набуття глави Івана Хрестителя відзначається Церквою 24 лютого (9.03).
Близько 850 р., коли в Константинополі виникли заворушення, пов’язані з посиланням св. Івана Златоуста, глава св. Івана Хрестителя була віднесена в Емессу, а звідти, під час набігу сарацинів, – в Коман, де була захована пізніше, за часів іконоборчих гонінь. Після відновлення іконошанування Патріарху Ігнатію вночі на молитві було вказано місце, де зберігалася чесна глава. Святиня знову була знайдена і перенесена в придворну церкву; частина її зберігається на Афоні. Свято третього віднайдення голови св. Івана Предтечі – 25 травня (7.VI).
На згадку усікновення голови святого Івана Хрестителя Церквою встановлене свято і строгий піст як вираз скорботи християн про насильницьку смерть великого Пророка.
У цей день – за заступництвом св. Господнього Предтечі – молімо й благаймо милостивого Бога, щоби Він потужно відродив і обдарував Свою Христову Церкву цим благословенним духом, силою та практично-послідовним служінням пророка Іллі та Івана Хрестителя. Аби натхненні й проваджені Святим Духом християни різних традицій, деномінацій та юрисдикцій “щоб усі були єдине”, “щоб вони були звершені в єдності” (Ін.17:21,23). Задля того, аби, зокрема, рішуче, неспростовно й успішно викриватии і протистоятии в суспільстві всякому ідолопоклонству, збоченню й беззаконню, несправедливості і неправді та “щоб навернути серця батьків до дітей [та дітей – до батьків], і непокірних – до мудрості праведників, щоб приготувати Господеві народ звершений” (Лк.1:17). Цього разу – вже для грядущого Його Другого, у всій величі і славі, приходу на землю й, відповідно, “перед настанням дня Господнього, великого і страшного” (Мал.4:5).