Понеділок 10 тижня після П’ятдесятниці
Апостол дня. 1 Кор. 15,12–19
12 Коли ж про Христа проповідується, що він воскрес із мертвих, як же ж деякі між вами кажуть, що нема воскресіння мертвих? 13 Коли ж нема воскресіння мертвих, то і Христос не воскрес. 14 А коли Христос не воскрес, то марна проповідь наша, то марна й віра ваша. 15 І ми являємося неправдивими свідками Бога, бо свідчили проти Бога, що воскресив Христа, якого він не воскресив, якщо не воскреснуть мертві. 16 Бо як не воскреснуть мертві, то і Христос не воскрес. 17 А як Христос не воскрес, то марна віра ваша, – ви ще у гріхах ваших; 18 отже, ті, що й померли у Христі, загинули. 19 Коли ми надіємося на Христа лише в цьому житті, то ми – найнещасніші з усіх людей.
Роздуми владики Венедикта:1 Кор. 15,12–19 «А коли Христос не воскрес, то марна проповідь наша, то марна й віра ваша»
Апостол звертає фундаментальну й принципову увагу на подію воскресіння Христового. Саме ця подія є каменем християнства. Для нас Воскресіння є настільки важливим саме через те, що ми отримали надію вічного буття. І через свою смерть і воскресіння Господь робить нас учасниками життя вічного.
Основною ціллю в християнстві є вказати людині на життя вічне, якого вона стала учасником через смерть і воскресіння Ісуса. Але чи ми свідомі цього і на скільки від цього змінюється наше життя. Чи ми вповні використовуємо цю нагоду прилучитися до вічності?
Євангеліє дня. Мт. 21, 18-22
18 Уранці, повертаючись до міста, він зголоднів. 19 Побачивши одну смоковницю край дороги, він підійшов до неї, та не знайшов на ній нічого, крім самого листя, тож сказав до неї: “Нехай повік не буде з тебе плоду!” І негайно же смоковниця всохла. 20 Побачивши це, учні здивувались і говорили: “Як це смоковниця в одну мить засохла?” 21 Ісус у відповідь сказав їм: “Істинно кажу вам, що коли матимете віру й не завагаєтесь, ви зробите не тільки таке з смоковницею, але й коли горі цій скажете: Двигнись і кинься в море! – воно станеться. 22 І все, чого проситимете в молитві з вірою, одержите.”
Роздуми Венедикта: Мт. 21, 18-22
Практично всі чуда, про які ми читаємо в Євангелії, відбуваються лише тоді, коли в людей є віра. І бачимо, що за Христом ходили тисячі людей, натовпи, однак, тільки одиниці зцілялися через віру. Так як діялось тоді, так діється і тепер – віра для нас є тим знаряддям, яке забезпечує наш зв’язок з Богом.
«Бог смертю смерть подолав і дарував нам життя вічне». І наша віра допомагає нам це життя в Бозі приймати. Апостол Павло каже, що все можливо для того, хто вірує. У Бога немає речей неможливих і, образно кажучи, Бог узалежнюється саме від нашої віри, адже лише тоді Бог може діяти в нашому житті. А коли придивитися до нашого життя і нашої молитви, то дуже часто знаходимо Богові оправдання, чому Він нам не дає того чи іншого; Бог не дає, бо я недостойний, бо я грішний. Бог не потребує нашого оправдання, Бог потребує нашої віри.