9 (27) червня , віторок. Загальниця. Св. свщмч. Терапонта.
Апостол. – Рим. 86 зач.; 4, 4-12.
4 Тому, хто виконує якусь роботу, заробіток рахується не як ласка, але як щось належне; 5 тому ж, хто не виконує, а вірує в того, який оправдує нечестивця, віра його рахується за оправдання. 6 Як то й Давид проголошує щасливим чоловіка, якому Бог зараховує оправдання без діл: 7 «Щасливі ті, яким відпущені беззаконня і яким гріхи прикриті. 8 Щаслива людина, якій Господь гріха не порахує.» 9 Чи ж оце щастя лише для обрізаних, а чи й для необрізаних? Бо ми говоримо: «Віра була зарахована Авраамові як оправдання.» 10 Як же зарахована? Як він уже був обрізаний, чи як ще необрізаний? Не як він був обрізаний, але як необрізаний. 11 І він прийняв ознаку обрізання, – печать оправдання, через віру, яку мав, бувши необрізаним, щоб бути батьком усіх тих, які вірять, не будучи обрізаними, щоб оправдання було їм теж пораховане; 12 і щоб він був батьком обрізання не лиш обрізаним, але й тим, що ходять слідами віри, яку ще перед обрізанням мав батько наш Авраам.
Євангеліє. Мт. 22 зач.; 7, 15-21.
15 Стережіться лжепророків, що приходять до вас в овечій одежі, а всередині – вовки хижі. 16 Ви пізнаєте їх за плодами їхніми; хіба збирають виноград з тернини або з будяків – смокви? 17 Так кожне добре дерево родить гарні плоди, а лихе дерево – плоди погані. 18 Не може добре дерево приносити плодів поганих, ані лихе дерево – плодів добрих. 19 Всяке дерево, що не родить доброго плоду, рубають і в вогонь кидають. 20 За їхніми плодами, отже, пізнаєте їх. 21 Не кожний, хто промовляє до мене: Господи, Господи! – ввійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі,
Утреня: по “Бог Господь”: тропар свщмч. (2), Сл., І нині: богород. відпустовий за гласом тропаря свщмч. Катизми черг., сідальні Октоїха. Пс. 50. Канон Октоїха та свщмч. По 9-ій пісні – світильний Октоїха, Сл.: світильний свщмч., І нині: його богород. Стиховня Октоїха. По “Отче наш”: тропар свщмч., Сл., І нині: богород. за гласом тропаря свщмч. і за днем тижня.
Часи: на 1-му – дня; на 6-му – храму; на 3-му та 9-му – свщмч.
Літургія: вся Служба дня. Ап. – Рим. 86 зач.; 4, 4-12. Єв. Мт. 22 зач.; 7, 15-21.
Вечірня: катизма чергова. На “Господи, візвав я” 6 стихир: 3 Октоїха; 3 прп., Сл.: прп., І нині: хрестобогород. за гласом «Слава». Прокімен дня. Стиховня Октоїха. По “Отче наш”: тропар прп., Сл., І нині: богород. відпустовий за гласом тропаря прп. і за днем тижня.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Вівторок 2-го тижня після П’ятдесятниці
Мт. 7, 15–21: «За їхніми плодами, отже, пізнаєте їх».
Ми завжди докладаємо великих зусиль, щоб виглядати в очах інших людей добре і гарно, щоб інші нас цінували, хвалили, щоб інші нас поважали, ми вчимося з часом грати роль досконалих якнайкраще. Але бачимо, що часто є такі ситуації, в яких ми самі, а ще краще це видно збоку, у поведінці інших, поводимось неадекватно, можемо зробити щось таке, чого самі від себе не сподівалися.
У народі кажуть, що шила в мішку не втаїш, тобто те, ким ми є, неминуче виявиться в критичних ситуаціях, як би ми цього не приховували. А тим більше це виявиться перед Богом, коли зустрінемось з Ним після смерті у вічності. Бог зніме з нас всі нашарування, наші маски і вуалі, усі наші уявлення про себе.
Мусимо більше старатися пізнавати себе справжніх, а це неможливо, якщо не будемо пізнавати нашого Бога. Тільки Він через Свого Святого Духа може відкрити нам правду про те, ким ми є насправді, показати дорогу до змін і провести нас нею. Тільки тоді ми зможемо принести Божі плоди, за якими пізнають нас, що ми Божі діти!
Рим. 4, 4–12 «Віра була зарахована Авраамові, як оправдання»
В Старому Заповіті вибраний народ часто займав різні постави до Господа, або була безперечна віра Богові, або невірність. Господь дає нам за приклад Авраама, показує плоди його довіри до Бога. Так само наше життя і наші стосунки будуються ні на чому іншому, як на вірі.
Усі ми знаємо про Бога, знаємо, що Бог навчає і завжди нас кличе, але завжди для нас лишається справою нашого вибору, наскільки ми вірою втілюємо це в наше життя, цим живемо. Пам’ятаймо, що віра, це не лише якийсь одноразовий акт, вибір віри постає кожної миті нашого життя. Бо щомиті показується, наскільки ми довіряємо і покладаємось на Господа. І ніщо інше, як наша віра, є твердим фундаментом і основою, що дає нам можливість пройти через будь-які життєві обставини.
+Венедикт