8 (26) червня , Тиждень 2-ий по Зісланні Святого Духа. Початок Петрового посту.
Св. ап. Карпа, одного з сімдесятьох.
Апостол. – Рим. 83 зач.; 2, 28-3, 18.
28. бо не той юдей, що є ним назовні, і не те обрізання, що назовні, на тілі, 29. а той, хто юдей у скритості, і те обрізання серця – за духом, не за буквою; такому похвала не від людей, але від Бога. 1 В чому вищість юдея? Або яка користь з обрізання? 2 Велика з кожного погляду: їм бо, насамперед, були довірені пророцтва Божі. 3 Що ж бо, коли деякі не повірили? Хіба ж їхня невірність знищить вірність Божу? 4 Ясно, що ні! Треба визнати радше, що Бог правдомовний, а кожний чоловік брехливий, як написано: «Щоб ти оправдався у твоїх словах і переміг, коли будуть тебе судити.» 5 Коли ж наша неправедність виявляє Божу праведність, то що скажемо? Чи ж Бог є несправедливий – по-людському говорю! – коли наводить гнів свій? 6 Зовсім ні! Бож як би Бог мав світ судити? 7 Та коли Божа правда моєю неправдою більше сяє, йому на славу, то нащо мене ще як грішника судити? 8 Чому ж тоді деякі нас очорнюють і деякі говорять, нібито ми кажемо: «Робімо зло, щоб із нього вийшло добро»? На таких суд справедливий. 9 То що ж? Маємо перевагу? Зовсім ні! Бож ми перед тим обвинуватили юдеїв і греків, що вони всі під гріхом, 10 як написано: «Немає справедливого, ані одного! 11 Немає тямущого, немає, хто шукав би Бога. 12 Усі з дороги збилися, зробилися нікчемні! Немає, хто добро творив би, ані одного! 13 Їхнє горло – гріб відкритий, до обману язик їх схильний, отрута гадюча у них під губами. 14 Уста у них прокльонів повні і гіркоти. 15 Щоб проливати кров, швидкі їхні ноги. 16 На їхніх дорогах злидні і руїна. 17 Вони не відають дороги миру. 18 Немає Божого остраху у них перед очима.»
Євангеліє. – Мт. 19 зач.; 6, 31-34; 7, 9-11.
31 Отож не турбуйтеся, промовлявши: Що будемо їсти, що пити й у що зодягнемося? 32 Про все те побиваються погани. Отець же ваш небесний знає, що вам усе це потрібне. 33 Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться. 34 Не журіться, отже, завтрішнім днем; завтрішній день турбуватиметься сам про себе. Доволі дневі його лиха.” 9 Чи ж є між вами хтось такий, що, коли син попросить у нього хліба, дасть йому камінь? 10 Або коли попросить рибу, дасть йому гадюку? 11 Тож коли ви, злі бувши, вмієте давати дітям вашим добрі дари, оскільки більш Отець ваш, що на небі, дасть дари тим, які його просять.
Утреня: по “Бог Господь”: тропар ап. (2), Сл., І нині: богород. відпустовий за гласом тропаря ап. Катизми черг., сідальні Октоїха. Пс. 50. Канон Октоїха та ап. По 9-ій пісні – світильний Октоїха, Сл.: світильний ап., І нині: його богород. Стиховня Октоїха. По “Отче наш”: тропар ап., Сл., І нині: богород. за гласом тропаря ап. і за днем тижня.
Часи: на 1-му – дня; на 6-му – храму; на 3-му та 9-му – ап.
Літургія: вся Служба дня. Ап. – Рим. 83 зач.; 2, 28-3, 18. Єв. – Мт. 19 зач.; 6, 31-34; 7, 9-11.
Вечірня: катизма чергова. На “Господи, візвав я” 6 стихир: 3 Октоїха; 3 свщмч., Сл.: свщмч., І нині: богород. за гласом «Слава». Прокімен дня. Стиховня Октоїха. По “Отче наш”: тропар свщмч., Сл., І нині: богород. відпустовий за гласом тропаря свщмч. і за днем тижня.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Понеділок 2-го тижня після П’ятдесятниці
Мт.18, 10 – 20 «Коли хтось має сто овець і одна з них заблудить, – чи він не кине дев’ятдесят дев’ять у горах і не піде шукати ту, що заблукала?»
На перший погляд нам може видатись, що для Господа не є так важливі 99 овець, як та одна вівця. Однак для Бога немає більш важливих чи менш важливих людей, для Бога всі однаково важливі, всі цінні. Але ця розповідь з Євангеліє, ця притча показує іншу річ. Богу важлива кожна людина, для Бога важливе навернення кожної людини, отже, Богу важливий кожен з нас. Можливо зі сторони людей ми не чуємо своєї важливості, уваги, цінності, але не так є зі сторони Бога. Люди нас забувають, не звертають на нас уваги, але для Бога ми завжди цінні і цінні навіть тоді, коли робимо зло чи гріх. А ще більш цінні , коли навертаємось, усвідомлюємо свій стан. Тож подумаймо, яку важливість і цінність ми маємо в очах Господа.
Рим. 2, 28–3, 18 «Не той юдей, що є ним назовні, і не те обрізання, що назовні, на тілі, а той, хто юдей у скритості, і те обрізання серця – за духом»
Апостол Павло вказує на дуже важливу річ. Найґрунтовніше те, ким ми є в нутрі. Ззовні ми можемо вивчити правила етикету, культуру поведінки, можемо навчитись, як поводитись в тих чи інших обставинах. А коли обставини складуться непередбачувані, трудні для нас, все це зовнішнє дуже швидко розлетиться і ми будемо керовані не тим, що навчилися, а тим, що в нас в нутрі.
У народі кажуть, що шила в мішку не втаїш. Якщо ми повні любові, милосердя, те в життєвих обставинах, трудних виявляється відповідними вчинками любові і милосердя. І так само, якщо ми в нутрі є хитрі, несправедливі, злі, то це також в трудних життєвих обставинах виявляється. Маємо дбати про зовнішню нашу поведінку стосовно інших, але ще більше маємо дбати про наш внутрішній стан, наближатися до тих почувань і думок, що були в Христі Ісусі.
+Венедикт