6 (24) Серпень, четвер.  

Свв. мчч. Бориса і Гліба, у хрещенні Романа і Давида., Св. влкмчц. Христини.

Ряд.:Апостол – 2 Кор. 167 зач.; 1, 1-7.

1 Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, і брат Тимотей, Церкві Божій, що в Корінті, з усіма святими в усій Ахаї: 2 благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа. 3 Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець усякого милосердя і Бог усякої втіхи, 4 що втішає нас у всім нашім горі, щоб ми могли втішити тих, які у всяких скорботах, тією втіхою, якою Бог самих нас утішає. 5 Бо як маємо в нас надмір Христових страждань, так є в нас через Христа й надмір утішення. 6 Отже, чи то ми терпимо скорботи, то на вашу втіху та спасіння; чи втішаємось, то теж на вашу втіху, що дає вам силу переносити терпеливо ті самі страждання, які й ми терпимо. 7 Наша на вас надія тверда, бо знаємо, що так само, як ви берете участь у стражданнях, так візьмете й у радощах.

Євангеліє. – Мт. 88 зач.; 21, 43-46.

43 Тому кажу вам: Відніметься від вас Царство Боже й дасться народові, що буде приносити плоди його. 44 Хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого він упаде, того роздушить.” – 45 Почувши ці притчі, первосвященики й фарисеї зрозуміли, що він про них говорить. 46 І намагалися схопити його, та боялися людей, бо ті мали його за пророка.

Мчч.:Апостол. – Рим. 99 зач.; 8, 28-39.

28. Ми знаємо, що тим, які люблять Бога, – покликаним за його постановою, усе співдіє на добро. 29. Бо яких він передбачив, тих наперед призначив, щоб були подібні до образу Сина його, щоб він був первородний між багатьма братами; 30 яких же наперед призначив, тих і покликав; а яких покликав, тих оправдав; яких же оправдав, тих і прославив. 31 Що скажемо на це? Коли Бог за нас, хто проти нас? 32 Він власного Сина свого не пощадив, а видав його за всіх нас, – як же разом із ним не подарує нам усього? 33 Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог – той, що оправдує; 34 хто ж той, що засудить? Христос Ісус, який умер, ба й воскрес, що по правиці Божій, – він заступається за нас. 35 Хто нас відлучить від Христової любови? Горе чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? 36 Як написано: «За тебе нас увесь день убивають, уважають нас за овець (призначених) на заріз.» 37 Але в усьому цьому ми маємо повну перемогу завдяки тому, хто полюбив нас. 38 Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні князівства, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, 39 ні висота, ні глибина, ані інше якесь створіння не зможе нас відлучити від Божої любови, що в Христі Ісусі, Господі нашім.

Євангеліє. – Йо. 52 зач.; 15, 17-16, 2.

17 Ось, що вам заповідаю: щоб ви любили один одного! 18 Ненавидить вас світ – то знайте: мене він ще перед вами зненавидів. 19 Були б ви від світу, то світ би своє любив. А що ви не від світу, бо я вибрав вас від світу, ось тому й ненавидить вас світ. 20 Згадайте слово, що його був я вам вирік: Слуга не більший від пана свого. Переслідували мене – переслідуватимуть і вас. А слово моє зберігали – зберігатимуть і ваше. 21 Та все те робитимуть вам за моє ім’я, не знають бо того, хто послав мене. 22 Якби я не прийшов і не говорив до них, гріха не мали б вони. Та нині нема їм пробачення за їхній гріх! 23 Хто ненавидить мене, той і Отця мого ненавидить. 24 Був би я не вчинив серед них діл, що їх ніхто інший не вчинив, – гріха не мали б вони. А так – ось бачили, і зненавиділи: і мене, і Отця мого. 25 Але щоб здійснилося слово, яке в законі їхньому записано: Зненавиділи вони мене без причини! 26 Як прийде Утішитель, якого зішлю вам від Отця, Дух істини, який від Отця походить, то він і свідчитиме за мене. 27 Та й ви свідчитимете: ви бо зо мною від початку.» 1 «Повідав я вам те, щоб ви не зневірилися. 2 Виключать вас із синагог. А й година настане, коли то всяк, хто вас убиватиме, буде гадати, що служить тим Богові.

Утреня: по „Бог Господь”: тропар мчч. двічі, Слава, І нині: богородичний з недільних, за гласом тропаря мчч. Катизми чергові зі сідальними мчч., також полієлей з величаннями. Степенна 4-го гласу, перший антифон. Прокімен, Єв. Лк. 106 зач.; 21:12-19. Пс. 50, і стихира мчч. Канонів 2: перший Богородиці, другий мчч. По 3-ій пісні – сідальний мчч. По 6-ій – кондак-ікос мчч. По 9-ій – світильний мчч. Хвалитні стихири мчч. – 4. Слава: мчч., І нині: богородичний, за гласом наславника. По великому славослов’ї з трисвятим – тропар мчч., Слава, І нині: богородичний з недільних за гласом тропаря мчч. Відпуст великий з поминанням тільки служби мчч.

Часи: тропар і кондак мчч.

Літургія: все – тільки мчч. Апостол і євангелія спочатку – Ряд.: Ряд.: Ап. – 2 Кор. 167 зач.; 1, 1-7. Єв. – Мт. 88 зач.; 21, 43-46. Мчч.: Ап. – Рим. 99 зач.; 8, 28-39. Єв. – Йо. 52 зач.; 15, 17-16, 2.

Вечірня: „Блажен муж”. На „Господи, взиваю” стихир – 6 всі св. Анни, Слава, І нині: св. Анни. Прокімен дня, читань нема. Стиховня ціла св. Анни, зі своїми приспівами. Слава, І нині: св. Анни. Тропар св. Анни (без богородичного). Відпуст великий з поминанням тільки служби св. Анни.

Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Мт. 21,43-46

Щиро кажучи, ми ніколи не усвідомлюємо, що маємо в своєму житті якусь особливу місію, покликання, завдання. Як не прикро, але так з нами є. Однак кожна людина мала б принести плоди в своєму житті. Тому Господь каже, що відніметься Царство Боже і дасться народові, що буде приносити плоди його.

Кожен з нас спосібний принести плоди в своєму житті. І дуже важливо для кожного з нас бути свідомим того, що я здатний, що я спроможний, що я маю всі можливості приносити плоди, що я маю для цього все.

І кожна життєва ситуація, кожна подія, кожні обставини: милі чи не милі, трудні чи не трудні, легкі чи проблематичні –  є нагодою приносити плоди. І тому ми або приносимо плоди, або  їх не приносимо. Не буває ситуацій нейтральних, як ми себе дуже часто тішимо. У кожній життєвій ситуації Бог очікує і сподівається, щоб ми приносили плоди.

2 Кор. 1, 1–7 «Бо як маємо в нас надмір Христових страждань, так є в нас через Христа й надмір утішення»

Дуже важливо бачити за всім, що діється в нашому житті, Бога. Звичайно, в нашому житті ми хочемо, щоб було якомога більше гарних миттєвостей, шукаємо тих чи інших приємних ситуацій, подій. А зворотно, коли приходять труднощі і проблеми і клопоти, ми їх уникаємо, хочемо, щоб це якомога швидше пройшло. Але одне і друге є дане Богом.

Що б не відбувалося в нашому житті, будемо бачитись і зустрічатись завжди з Богом. Що би не ставалося в житті, ми будемо розуміти, що це дає мені Господь, що через це і в цьому приходить до мене Бог. Тоді ми навчимося приймати Бога в радості та в горі!

+Венедикт