5 (23) Серпень, середа.

Свв. мчч. Трофима, Теофіла і тих, що з ними.

Апостол. – 1 Кор. 165 зач. 16, 4-12.

4 Коли ж буде потрібно піти й мені самому, то вони підуть зо мною. 5 Прийду ж до вас, як Македонію перейду, бо я крізь Македонію переходжу. 6 А у вас, може, зупинюсь або й перезимую, щоб ви мене провели, куди я піду. 7 Я вас не хочу бачити тепер лиш у переході; надіюсь бо деякий час у вас перебути, коли те Господь дозволить. 8 В Ефесі я перебуду до П’ятидесятниці, 9 великі бо й широкі двері мені там відчинились, і супротивників багато. 10 Як прийде Тимотей до вас, глядіть, щоб почувавсь у вас безпечно, бо він, як і я, робить діло Господнє. 11 Нехай, отже, ніхто ним не легковажить; і відпровадьте його в мирі, щоб прийшов до мене, бо я з братами на нього чекаю. 12 А щодо брата Аполлоса, то я дуже його просив, щоб він пішов до вас із братами, та він не мав ніякої охоти тепер прибути; прийде, як буде догідний час.

Євангеліє. – Мт. 86 зач.; 21, 28-32.

28 Як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Звернувшись до першого, він мовив: Піди, дитино, нині працювати у винограднику. 29. Той озвався: Піду, Господи, – і не пішов. 30 Звернувшися до другого, сказав так само. А цей відповів: Не хочу. Але, потім розкаявшись, пішов. 31 Котрий з двох учинив волю батька?” – “Останній”, відповіли ті. Тоді Ісус їм: “Істинно кажу вам, що митарі й блудниці вас випереджують у Царстві Божім. 32 Прийшов бо був до вас Йоан дорогою правди, та ви не повірили йому; митарі і блудниці повірили йому, а ви, бачивши це, навіть потім не розкаялися, щоб повірити йому.

Утреня: по “Бог Господь”: тропар мчч. (2), Сл., І нині: богород. відпустовий за гласом тропаря мчч. Катизми чергові, сідальні Октоїха. Канон Октоїха та мчч. По 9-ій пісні – світильний Октоїха, Сл.: світил. мчч., І нині: хрестобогородичний. Стиховня Октоїха. По “Отче наш”: тропар мчч., Сл., І нині: богород. за гласом тропаря мчч. і за днем тижня.

Часи: на 1-му – тропар дня; на 6-му – храму; на 3-му та 9-му – мчч.

Літургія: вся служба дня. Ап. – 1 Кор. 165 зач. 16, 4-12. Єв. – Мт. 86 зач.; 21, 28-32.

Вечірня: „Блажен муж”. На „Господи, взиваю” стихир – 8  мчч. Слава: мчч., І нині: богородичний-догмат за гласом Сл. Прокімен дня і три читання мчч.: Іс. 43:9-14, Муд. 3:1-9, Муд. 5:15-6:3. Стиховня ціла мчч., зі своїми приспівами. До наславника мчч. добирається богородичний з недільної стиховні за гласом наславника. Тропар мчч., Слава, І нині: богородичний з недільних за гласом тропаря мчч. Відпуст великий з поминанням тільки служби мчч.

Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Мт. 21, 28-32

Дивними для нас можуть видаватися слова нашого Спасителя, що «митарі й блудниці вас випереджують у Царстві Божім». Коли людина робить гріх і зло, однак має відвагу собі в цьому признатися, це вже є добра основа до перемін.

Христос каже, що Він прийшов не до праведників, а до грішників.  Чому так? Тому що Бог прагне допомогти кожній людині, бо любить кожну людину, а це – однаково праведника і грішника. Але ця Божа поміч може прийти лише туди, де хтось відчуває в цьому потребу. Людина, коли вона усвідомлює свої гріхи, слабості, немочі  може отримати від Бога допомогу. Це подібно до того, як є з хворобою… лікарі ж не бігають за людьми, намагаючись кожного вилікувати. Людина, яка усвідомлює себе хворою, приходить до лікаря і він її лікує. Так само і людина, яка відчуває, що має потребу в помочі Божій, приходить до Господа і Господь допомагає їй.

Саме тому Господь каже, що митарі й блудниці випередять у Царстві Небесному, значить ті, які усвідомили свій стан гріховності. Не ті, які чинять гріх, випередять, а ті, які свідомі свого гріха і свідомі свого стану, але потребують цієї Божої помочі.

Бог є Той, Який завжди прагне нам допомогти, але Він може допомогти лише коли ми будемо відчувати потребу Його помочі. 

1 Кор. 16, 4–12 «Надіюсь бо деякий час у вас перебувати, коли те Господь дозволить»

Який гарний приклад подає нам апостол Павло. Він мав дуже різні плани, наміри, багато проповідував, багато подорожував, мало затримувався на місці. Для того, щоб це все робити, мусів складати плани, мати певні задуми. Але поруч з цим він завжди шукав Божої волі. Він, певно, пропонував Господові свої плани, але завжди вибирав те, чого від нього чекав Бог. Це було для нього найбільшим добром.

І так само для нас пізнавати і чинити Божу волю є правдивим і найбільшим добром. Ще ніхто ніколи не був засоромлений, якщо хотів подобатися Богові. Бо хоч і на землі така людина, яка живе для Бога і Його Царства, може не завжди отримати своєї нагороди, то точно отримає її у Вічності.

+Венедикт