6 (23) липня, Тиждень 6-ий по Зісланні Святого Духа.
Апостол. – Рим. 121 зач.; 16, 17-24.
17 Благаю вас, брати, остерігайтеся тих, що ширять незгоди та зневіру проти науки, якої ви навчились, і уникайте їх; 18 бо такі служать не Господові нашому Христові, а власному череву і милими та піднесеними словами зводять серця простодушних. 19 Ваша слухняність дійшла до всіх. Ви – моя радість, але я хочу, щоб ви були мудрі в доброму і від зла чисті. 20 Бог же миру роздавить незабаром сатану під вашими ногами. Благодать Господа нашого; Ісуса Христа (хай буде) з вами. 21 Вітає вас мій співробітник Тимотей, як також Лукій, Ясон та Сосипатр, мої родичі. 22 Вітаю вас у Господі я, Терцій, що написав цього листа. 23 Вітає вас Ґай, гостинний для мене і всієї Церкви. 24 Вітає вас Ераст, скарбник міський, і брат Кварт.
Євангеліє. – Мт. 51 зач.; 13, 10-23
10 І приступили його учні й сказали до нього: “Чому ти притчами до них говориш?” 11 А він у відповідь сказав їм: “Тому, бо вам дано знати тайни Небесного Царства, а он тим не дано. 12 Бо хто має, тому дасться, і він надто буде мати; а в того, хто не має, заберуть і те, що має. 13 Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і слухаючи, не чують і не розуміють. 14 На них збувається пророцтво Ісаї, що каже: Слухом почуєте, та не зрозумієте, і дивлячись, не побачите, – 15 бо серце в цього народу затовстіло. Вони на вуха тяжко чують і зажмурили свої очі, щоб не бачити очима, і вухами не чути, і не зрозуміти серцем, та не навернутись, –щоб я зцілив їх. 16 Ваші ж очі щасливі, бо бачать; та й ваші вуха, – бо чують. 17 Істинно кажу вам: Багато пророків і праведних хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули. 18 Слухайте, отже, притчу про сіяча. 19 До кожного, хто чує слово Царства і його не розуміє, приходить лукавий і викрадає те, що посіяне в його серці. Це той, хто був сприйняв насіння край дороги. 20 А той, хто був сприйняв його на кам’янистім ґрунті, це той, що чує слово і зараз же з радістю його сприймає, 21 але він коріння в собі не має, непостійний, і коли настане яка скрута чи переслідування задля Слова, він швидко зневірюється. 22 А той, хто прийняв його між тернину, це той, хто слухає слово, але турботи цього світу та омана багатства заглушують те слово, і воно не приносить плоду. 23 Той же, нарешті, хто сприйняв його на добрій землі, – це той, хто слухає і розуміє слово, і плід приносить; і видає один у сто разів, інший у шістдесят, ще інший у тридцять.”
Утреня: по “Бог Господь”: тропар мчц. (2), Сл., І нині: богород. відпустовий за гласом тропаря мчц. Катизми чергові, сідальні Октоїха. Канон Октоїха та мчц. По 9-ій пісні – світильний Октоїха, Сл.: світил. мчц., І нині: богородичний. Стиховня Октоїха. По “Отче наш”: тропар мчц., Сл., І нині: богород. за гласом тропаря мчц. і за днем тижня.
Часи: на 1-му – тропар дня; на 6-му – храму; на 3-му та 9-му – мчц.
Літургія: вся служба дня. Ап. – Рим. 121 зач.; 16, 17-24. Єв. – Мт. 51 зач.; 13, 10-23.
Вечірня: „Блажен муж”. На „Господи, візвав я я” стихир – 8 всі прор. Слава: Предтечі, І нині: Предтечі. Прокімен дня і три читання прор.: Бт. 17:15-19; 18:11-14; 21:1-8. Суд. 13:2-19. Іс. 40:1-3.9; 41:17-18; 45:8; 48:20-21. Стихири на литії прор. Стиховня прор., зі своїми приспівами. На благословенні хлібів: Тропар прор., двічі і „Богородице Діво” раз. Відпуст великий з поминанням тільки служби Предтечі.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Понеділок 6 тижня після П’ятдесятниці
Мт. 13, 10–23 «Слухом почуєте, та не зрозумієте, і дивлячись, не побачите, − бо серце в цього народу затовстіло»
Бачимо часто у житті, що різні люди мають ніби різні сумління: хтось дуже сумлінний, вслухається в своє сумління, а хтось може робити речі дуже злі, недобрі, великі гріхи і, здається, сумління йому не закидає цього. Звичайно, це не так.
До кожного Бог промовляє через його сумління. Але це сумління ми можемо або розвивати в собі, і воно стає чутливе до голосу Божого, або зворотно − через наші гріхи сумління перестає бути тою струною, на якій Господь може легко грати і промовляти, тоді стає нечутливе.
Маємо розуміти, що коли ми йдемо за голосом свого сумлінням, коли робимо добрі діла, то ми змінюємось в позитивну сторону, стаємо ще більше чутливими до Господа і до того, щоб чинити Божу волю. А кожен наш гріх віддаляє нас від Бога. І не тільки віддаляє, але й робить нас зачерствілими, не дає пізнавати Божу волю в майбутньому. Тому кожна ситуація або наближає нас до Господа, а відповідно потім це ще більше наблизить, або віддаляє і в майбутньому це ще більше віддалить від Бога.Пам’ятаймо про це і стараймося з усіх сил завжди йти за голосом сумління, і це все більше і більше наближатиме нас до нашого Господа!
Рим. 16, 17–24
«Ваша слухняність дійшла до всіх»
Бачимо, що апостол Павло висловлює визнання і подяку до римлян за їхні поступування, віру, за їхнє життя, вказує на те, що їхня слухняність стала знана іншим людям. Апостол виділяє слухняність тому, що в нашому житті ми часто буваємо неслухняні Божому слову. Причиною цього може бути наша неуважність. На Літургії ми багато разів чуємо: «Будьмо уважні».
Ми неуважні до того, хто говорить, не уважні до того, що діється, не уважні до того, як диявол нам підкидає різні спокуси. Коли ми стаємо уважні, то все більше починаємо зауважувати і спостерігати Бога, який діє в нашому житті. Коли ми уважні, то в будь-яких обставинах нашого життя ми зуміємо пізнати і зустрітись з Господом. А це передумова того, щоб слухатися Бога – бути уважним і побачити Його у своєму житті!
+Венедикт