5 (22) липня, Неділя 5-та по Зісланні Святого Духа. Глас 4. Єв. 5.
Св. свщмч. Євсевія, єп. Самосатського.
Апостол. – Рим. 103 зач.; 10, 1-10.
1 Брати, бажання мого серця і моя молитва до Бога за них, щоб вони спаслися. 2 Я бо їм свідчу, що вони мають ревність Божу, та вона не розумна. 3 Не розуміючи Божої справедливости й шукаючи установити свою власну, вони не покорилися справедливості Божій. 4 Бо мета закону – Христос, на оправдання кожного, хто вірує. 5 Мойсей про праведність, що від закону, пише: «Той, хто його виконує, буде ним жити.» 6 А справедливість, що від віри, так говорить: «Не кажи у твоїм серці: Хто зійде на небо?» – тобто: Христа звести додолу; 7 або: «Хто зійде в безодню?» – тобто: щоб вивести Христа з мертвих. 8 Що, отже, вона каже? «Близько тебе слово: в твоїх устах і в твоїм серці», тобто, слово віри, що його проповідуємо. 9 Бо коли ти твоїми устами визнаватимеш Господа Ісуса і віруватимеш у твоїм серці, що Бог воскресив його з мертвих, то спасешся, 10 бо серцем вірується на оправдання, а устами визнається на спасіння.
Євангеліє. – Мт. 28 зач.; 8, 28-9, 1.
28 Коли ж він прибув на той бік, у край гадаринський, зустріли його два біснуваті, що вийшли з гробниць, але такі люті, що ніхто не міг перейти тією дорогою. 29. І почали кричати: “Що нам і тобі, Сину Божий? Прийшов єси сюди, щоб нас мучити перед часом?” 30 Оподаль же від них паслося велике стадо свиней. 31 Біси попросили його: “Як ти нас виганяєш, пошли нас в оте стадо свиней.” 32 “Ідіть” – сказав їм. І вийшли з них, і ввійшли у свиней. Тоді то все стадо кинулося з кручі в море й утопилося в хвилях. 33 А пастухи повтікали й, прибігши в місто, все розповіли, а й про біснуватих. 34 Тоді все місто вийшло Ісусові назустріч і, побачивши його, попросили, щоб відійшов з їхніх околиць. 1 Сівши у човен, він переплив назад і прибув у своє місто.
Утреня: по “Бог Господь” тропар воскресний (2), Сл.: свщмч., І нині: богородичний з неділ. за гласом Сл. Катизми черг., сідал. неділ., “Ангельський собор”, іпакой, степенна та прокімен гласу. Єв. Лк. зач. 113; 24, 12-35. “Воскресіння Христове”. Пс. 50. Стихира неділ. Канони воскресний, хрестовоскресний, Богородиці і свщмч. По 3-ій пісні – кондак і сідальний свщмч. По 6-ій – кондак-ікос воскресний. На 9-ій пісні – “Чеснішу від херувимів”. По 9-ій – «Свят Господь Бог наш» і світильний воскресний, Сл.:, І нині: богородичний воскресного світильного. Хвалитних стихир – 8 воскресних, Сл.: стихира євангельська, І нині: “Преблагословенна”. Відпуст великий з поминанням служби воскресної і свщмч.
Часи: на всіх тропар воскресний, Слава: на 3-му і 9-му – тропар свщмч., на 6-му – храму. Кондаки: на 1-му – воскресний, на 3-му і 9-му – свщмч., на 6-му храму.
Літургія: антифони воскресні або зображальні. Тропар воскресний, Сл.: кондак воскресний, І нині: богородичний з неділ. за гласом Сл. Прокімен воскресний. Ап. – Рим. 103 зач.; 10, 1-10. Єв. – Мт. 28 зач.; 8, 28-9, 1. Причасний «Хваліте».
Вечірня: катизми нема. На “Господи, візвав я” 6 стихир: 3 Октоїха; 3 мчц., Сл.: мчц., І нині: богород. за гласом «Слава». Прокімен дня. Стиховня Октоїха. По “Отче наш”: тропар мчц., Сл., І нині: богород. відпустовий за гласом тропаря мчц. і за днем тижня.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Неділя 5-та після П’ятдесятниці
Мт. 8, 28–9, 1 «І почали кричати:”Що нам і тобі, Сину Божий? Прийшов єси сюди, щоб нас мучити перед часом?”»
Христос ходив Гадаринським краєм і не зачіпав нікого, хто не потребував Його. А тут двоє біснуватих самі дають про себе знати, самі виявляють себе і свій стан. Це показує дуже важливу річ для кожного з нас. Христос був Богом, отже, був святим. І ця Його святість не давала злим духам комфортно почуватися, тому вони виявляли себе.
Так само і в нашому житті: що більше ми будемо змагати до досконалості і ставати святими, то більше будемо перемінювати світ, впливати на ті чи інших людей, їхні недоліки, вади. Як також на ситуації чи проблеми, які є навколо нас. Дуже важливою є праця над собою, переміна себе, зростання в досконалості, у святості. Тоді ми навіть нехотячи будемо навертати, преображувати, зцілювати інших. Отже праця над собою важлива річ не лише для нашого власного спасіння, а для спасіння цілого світу!
Рим. 10, 1–10 «Моя молитва до Бога за них, щоб вони спаслися»
Є певні особи, які дорогі нашому серцю, ми за них турбуємось, дбаємо, переживаємо, щоб вони були щасливі, здорові, що б все добре у них було в житті. Але життя, яким би воно не було – чи більше труднощів, чи менше, чи більше вигод, чи менше – воно закінчиться, і перед нами буде вічність. Тому важливо найперше дбати про освячення і спасіння кожної людини.
На силу ми не можемо когось спасати і освячувати. Але важливий для нас є інструмент, на який сьогодні вказує апостол, це – молитва. Маємо пам’ятати в молитві тих людей, яких Бог поставив на нашій життєвій дорозі, взивати до Бога, щоб вони провадили життя досконале, щоб вони ішли дорогою спасіння.
+Венедикт