Середа 23 тижня після П’ятдесятниці
Апостол дня. 1Сол. 2, 1–8
1 Самі ж ви знаєте, брати, що наш прихід до вас не був даремний; 2 але хоч ми перед тим зазнали страждань та зневаг, як вам відомо, у Филиппах, Бог наш дав нам сміливість проповідувати вам Божу Євангелію з великою запопадливістю. 3 Бо наша заохота не має в собі ні облуда, ні нечистоти, ані підступу. 4 Але, як Бог, визнавши нас гідними, доручив нам Євангелію, так ми й говоримо, стараючись подобатися не людям, а Богові, який випробовує серця наші. 5 Та й не було в нас ніколи лестивого слова, як знаєте, ані таємної зажерливої думки. Бог тому свідок! 6 Ми не шукали від людей слави, ні від вас, ані від інших, 7, хоч і могли, як апостоли Христові, бути тягарем вам. Ми, навпаки, були лагідні між вами. Як годувальниця піклується про своїх дітей, 8 так і ми, з палкого до вас почуття, раді були передати вам не лише Божу Євангелію, а й власні душі; такими дорогими ви нам стали.
Роздуми владики Венедикта:1Сол. 2, 1–8 «Стараючись подобатися не людям, а Богові»
Часто ми дбаємо про те, щоб люди про нас говорили добре, дбаємо про те, щоб якнайкраще виглядати в очах своїх ближніх, особливо тих, яких ми цінуємо, які є важливі для нас. Часто буває так, що ми граємо роль, думаючи, як би краще виглядати в очах інших, замість того, щоб просто жити і бути собою. Це попереднє, не може бути двигуном всього життя, бо ми станемо роздвоєні та не встоїмося.
Що Бог би сказав, чи подобається наше життя Йому, як наші вчинки виглядають в Божих очах? Якщо у присутності поважних людей ми змінюємо свою поведінку, а забуваємо, що завжди є в присутності Божій, то кому ми тоді стараємось сподобатись?
Євангеліє дня. Лк. 11, 9–13
9 Отож кажу вам: Просіть, і вам дасться; шукайте, і знайдете; стукайте, і вам відчинять. 10 Кожний бо, хто просить, одержує; той, хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють. 11 Котрий із вас, батьків, коли син проситиме в нього хліба, дасть йому камінь? Або коли попросить риби, замість риби дасть йому гадюку? 12 Або коли яйце попросить, дасть йому скорпіона? 13 Отак коли ви, злими бувши, умієте давати дітям вашим дари добрі, оскільки більш Отець небесний дасть Святого Духа тим, що у нього просять!”
Роздуми Венедикта: Лк. 11, 9–13 «Коли ви, злими бувши, умієте давати дітям вашим дари добрі, оскільки більше Отець небесний дасть Святого Духа тим, що у нього просять!»
У житті буває так, що іноді люди, які оточують нас, наші близькі чи рідні, в одних випадках йдуть нам назустріч, допомагають, сприяють, підтримують нас, а в інших – навпаки, можливо, через якесь пережиття чи настрій, можуть нам відмовити або навіть завдати болю, відповісти різко чи категорично.
Господь же є Той, Який завжди і повсякчас людині прагне добра. Бог є сталий, тому не може міняти своїх позицій, бути під впливом чогось, наприклад, нашого гріха чи доброго вчинку. Бог завжди один і той самий. Як каже Євангеліє – Він є добрий. Тому маємо бути свідомі цієї Божої доброти, Божої любові, імусимо вірити, що все, що дає нам Бог в нашому житті, Він дає нам виключно для нашого добра, для нашої користі,для нашого освячення і спасіння!