21 (8) Серпня, п’ятниця . Св. Еміліяна, ісп., єп. Кизицького.
Апостол – 2 Кор. 184 зач.; 7,10-16.
10 Бо смуток задля Бога чинить спасенне каяття, якого жалувати не треба; а смуток цього світу – смерть спричинює. 11 Ось бо той смуток задля Бога – яку то він спричинив у вас старанність, яке ж виправдання, яке обурення, а який страх, яке палке бажання, яку горливість, яку відплату! Ви в усьому показали свою невинність у цій справі. 12 А коли й написав вам, то не задля того, хто образив, ані ображеного, але щоб виявилася між вами перед Богом ваша про нас дбайливість. 13 Тому ми втішилися. Та, крім цієї особистої втіхи, зраділи ми куди більше радістю Тита, що ви всі заспокоїли його дух. 14 А коли я був перед ним трохи похвалився вами, то я не зазнав сорому. Але, як ми завжди говорили вам правду, так і хвала наша перед Титом виявилась правдивою. 15 Серце його стає до вас ще прихильніше, коли він згадує послух усіх вас і як ви прийняли його з острахом та тремтінням. 16 Радію, що можу на вас покластись у всьому.
Євангеліє. – Мр. 9 зач.; 2, 18-22.
18 Учні ж Йоана й фарисеї постили; і приходять до Ісуса та й кажуть: Чого учні Йоанові та учні фарисеїв постять, а твої не постять? 19 Ісус відповів їм: Чи ж можуть постити весільні гості, доки жених з ними? Доки жених з ними, вони не можуть постити. 20 Але настане час, коли в них візьмуть жениха, й тоді вони поститимуть за тих днів. 21 Ніхто не пришиває латки з сукна сирового до старої одежини, бо інакше нова латка відірветься від старої одежини, і діра стане більша. 22 Ніхто й не наливає нового вина у старі бурдюки, бо інакше вино прорве бурдюки, і пропаде вино, а й бурдюки, лише нове вино – у нові бурдюки!
Утреня: по „Бог Господь”: тропар свята двічі, Слава: ісп., І нині: свята. Катизми чергові і сідальний свята. Псалом 50. Канонів 2: перший свята, другий ісп. По 9-ій – світильний ісп. Слава, І нині: світильний свята. Стиховня – вся свята. Тропар ісп., Слава, І нині: свята.
Часи: тропар свята, також на 3-му і 9-му ще Слава: ісп., кондаки – поперемінно, тобто: на 1-му і 6-му – свята, на 3-му і 9-му – ісп.
Літургія: Антифони перших два – з самого свята, третій – загальний з приспівом свята, також і „Прийдіте, поклонімся” з приспівом свята. Тропар свята, Слава, І нині: кондак свята і трисвяте. Прокімен, алилуя і причасний – свята, апостол і євангелія – дня. Ап. – 2 Кор. 184 зач.; 7,10-16. Єв. – Мр. 9 зач.; 2, 18-22. Замість „Достойно” – ірмос 9-ої пісні канону свята з його приспівом. Відпуст з поминанням свята і ісп.
Вечірня: „Блажен муж”. На „Господи, взиваю” – 8 стихир: свята – 3 і ап. – 5, Слава: ап. І нині: богородичний-догмат 2-го гласу. Три читання: Ді. 1:15-26. 1 Ів. 3:21-4:6. 1 Ів. 4:11-17. Стиховня свята, Слава: ап., І нині: свята. Тропар ап., Слава, І нині: свята. Відпуст великий з поминанням свята і ап.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Мр. 2,18-22 «Настане час, коли в них візьмуть жениха, й тоді вони поститимуть за тих днів»
Кожен з нас має різноманітні прив’язання, ті чи інші речі, яким приділяє багато зусиль, часу. І маючи до того чи іншого прив’язання, ми стаємо певною мірою залежними від тих речей. Ми не раз кажемо про узалежнення від наркотиків, від алкоголю, від куріння. Коли признатись собі, то всі ми є рабами того чи іншого.
Піст є доброю нагодою, щоби людина пробувала ставати незалежною. Коли ми говоримо про піст у певні дні в році, коли в один день це можна їсти, а в інший день – це гріх, це для того, щоб людина навчилася плекати свою свободу, щоб ті чи інші страви не керували нею, щоби людина вміла бути свобідною, бо лише тоді може прийти до Бога.
Щоби віддати себе Богові, маємо бути вільними. І тому піст в церковній традиції є важливим саме для здобуття цієї свободи. Для нас піст у сутності це не лише питання їсти чи не їсти щось, але вміти відмовитися від тих чи інших речей, від яких відчуваємо залежність і без яких ми не можемо прожити. Саме тоді станемо свобідними й зможемо набагато легше і простіше зустрічатися з Господом.
2 Кор. 7, 10–16 «Бо смуток задля Бога чинить спасенне каяття, якого жалувати не треба; а смуток цього світу – смерть спричинює»
Що це є за смуток задля Бога і смуток, який чинить світ? Смуток задля Бога – це те, що когось кого ми любимо, дорогій для нас людині, ми образили і завдали біль. Це нас завжди засмучує, як ми могли так покривдити її, так відповісти на її любов до нас. Смуток задля світу це те, що людина засмучується, що не є кимось важним в цьому світі, або зазнає утисків, і це приносить їй знеохоту, часто паніку і депресію.
Завжди вміймо ці два смутки між собою розрізняти і розуміти, хоч вони зовні можуть виглядати одинакові, подібні, але коріння вони мають інакші. Тож завжди засмучуймось, коли ми причинили Богові кривду і образу. Але ніколи до серця не допускаймо той смуток, знеохоту, депресію, яка походить від світу. Бо пам’ятаймо, що Бог нас повсякчас любить і вірить в нас.
+Венедикт