22 (9) Серпня. субота + Св. ап. Матія.
Ряд.: Апостол. – 1 Кор. 125 зач.; 1, 26-29.
26 Погляньте, брати, на звання ваше: не багато мудрих тілом, не багато сильних, не багато благородних; 27 але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і безсильне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильних, – 28. і незначне світу та погорджене Бог вибрав, і те, чого не було, щоб знівечити те, що було, 29. щоб жадне тіло не величалося перед Богом.
Євангеліє. Мт. 82 зач.; 20, 29-34.
29. Коли вони виходили з Єрихону, йшло за ним багато народу. 30 Отож два сліпці сиділи собі край дороги, а коли почули, що Ісус переходить мимо, закричали, кажучи: “Господи, Сину Давида, змилуйся над нами!” 31 Люди ж картали їх, щоб замовкли. А ті ще більше голосили: “Змилуйся над нами, Господи, Сину Давида!” 32 Ісус же зупинився, закликав їх і мовив: “Що бажаєте, щоб учинив я вам?” 33 Вони кажуть йому: “Господи, щоб очі нам відкрилися.” 34 Змилувався Ісус, доторкнувсь їхніх очей, і негайно же прозріли й пішли слідом за ним.
Апостол. – Ді. 2 зач.; 1, 12-17; 21-26.
12 Тоді вони повернулися в Єрусалим з гори, що зветься Оливною, що близько Єрусалиму – день ходи в суботу. 13 Увійшовши (в місто), зійшли на горницю, де вони перебували, а саме: Петро і Йоан, Яків і Андрій, Филип і Тома, Вартоломей і Матей, Яків Алфеїв і Симон Зилот та Юда, (син) Якова. 14 Всі вони пильно й однодушно перебували на молитві разом з жінками і Марією, матір’ю Ісуса, та з його братами. 15 І ставши тими днями Петро серед братів, – зібралось їх разом яких 120, – промовив: 16 «Мужі брати! Треба було, щоб збулося Писання, що Дух Святий прорік був устами Давида про Юду, який зробився проводирем тих, що схопили Ісуса. 17 Він же був прилічений до нас і прийняв частку служіння цього. 21 Треба, отже, щоб із цих мужів, що були в нашім товаристві за ввесь той час, коли Господь Ісус жив з нами, 22 почавши від хрищення Йоана аж до дня, коли він від нас вознісся, – щоб один з них був разом з нами свідком його воскресіння.» 23 І поставили двох: Йосифа, що зветься Варсавою, на прізвище Юст, і Матія. 24 І, помолившись, сказали: «Ти, Господи, всіх серцезнавче, вкажи, кого з цих двох ти вибрав, 25 щоб узяти місце тієї служби й апостольства, що від нього Юда відпав, щоб відійти на своє місце. 26 І кинули жереб, жереб же впав на Матія, і його зараховано до одинадцятьох апостолів.
Євангеліє.– Лк. 40 зач.; 9, 1-6.
1 Скликавши дванадцятьох, Ісус дав їм силу й владу над усіма бісами, й оздоровляти недуги, 2 і тоді послав їх проповідувати Царство Боже й недужих лікувати. 3 Він до них промовив: “Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, та й дві одежі не майте. 4 В яку б хату ви не вступили, там перебувайте до вашого відходу. 5 А як хто вас не прийме, то виходячи з того міста, обтрусіть порох з ніг ваших на свідоцтво проти них.” 6 І вийшли вони та, ходячи по селах, звіщали Добру Новину й оздоровляли всюди.
Утреня: по „Бог Господь”: тропар свята двічі, Слава: ап., І нині: ще раз святу. Катизми чергові з сідальними ап., Слава, І нині: свята. Полієлей з величаннями, також сідальний ап., Слава, І нині: свята. Степенна 4-го гласу, 1-й антифон. Все інше до канону – ап. Єв. – Ів. 67 зач.; 21: 15-25. Канонів 2: перший свята, другий ап. По 3-ій пісні – кондак-ікос свята, сідальні ап. і свята. По 6-ій – кондак-ікос ап. По 9-ій – світильний ап. Слава, І нині: світильний свята. Хвалитних стихир 6 – 3 свята і 3 ап., Слава: ап., І нині: свята. По великому славослов’ї – тропар ап., Слава, І нині: свята. Відпуст великий з поминанням свята і ап.
Часи: на всіх: тропар свята, Слава: ап.; кондаки – поперемінно, тобто на 1-му і 6-му – свята, на 3-му і 9-му ап.
Літургія: антифони перших два – з самого свята, третій – загальний з приспівом свята, також і „Прийдіте, поклонімся” з приспівом свята. Тропар свята і ап., Слава: кондак ап., І нині: кондак свята. Прокімен, алилуя і причасний – свята і ап.; апостол і євангелія – дня: Ряд.: Ап. – 1 Кор. 125 зач.; 1, 26-29. Єв. Мт. 82 зач.; 20, 29-34. Ап. – Ді. 2 зач.; 1, 12-17; 21-26. Єв. – Лк. 40 зач.; 9, 1-6. Замість „Достойно” – приспів і ірмос свята.
Вечірня: „Блажен муж”. На „Господи, взиваю” – 10 стихир: октоїха – 4, свята – 3 і мч. – 3. Слава: свята, І нині: богородичний-догмат 3-го гласу. На стиховні: недільні стихири октоїха, Слава, І нині: свята. Тропар воскресний, Слава: мч., І нині: свята. Відпуст великий з поминанням недільним і мч.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Мт.20, 29-34 «А коли почули, що Ісус переходить мимо, закричали, кажучи: “Господи,Сину Давидів, змилуйся над нами!“»
Дуже часто зі своїх дитячих чи юнацьких років ми звикли, що молитва – це промовляння чи відчитування тих чи інших текстів або, як ми кажемо, тих чи інших молитов. Ми досить рідко свідомі того, що молитва – це зустріч двох осіб: мене і Господа. І тому важливо розуміти, що в молитві я зустрічаюся з Богом. І коли я промовляю до Бога, як до особи, це подібно до того, коли спілкуємося з кимось із ближніх.
Але сьогоднішній епізод показує ще більшу річ: сліпці не тільки промовляли, а кричали, волали. Коли їх зупинили, вони ще більше почали кричати, бо усвідомили, що потребують Божої допомоги. Сліпці «заробляли» собі на життя тим, що просили, але почувши, що йде Христос, Який може дати їм щось інше, боялися упустити свій шанс, тому кричали перед Богом у своїй потребі.
Дуже важливо для нас так само не боятися, може, не лише “кричати” вголос, а волати всередині свого серця, і Бог завжди почує. Тож запитаймо себе коли ми молимося перед Богом: чи дійсно стоїмо перед Ним, як перед особою, і чи дійсно ми з усього “волання” і крику душі виражаємо Богові те, чого потребуємо? Євангеліє показує, що сліпці були почуті. Так само і ми, якщо заволаємо, то завжди будемо почуті Господом.
1Кор. 1, 26–29 «Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і безсильне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильних»
Погляньмо на наше життя. Скільки разів в різних обставинах і ситуаціях ми чуємось безсильними, слабкими і немічними. Апостол також каже про це, що дух сильний, а тіло немічне. Часто наше тіло, наша психофізична частина буття дає нам це почуття неможливості щось змінити в собі чи навколо себе. Але якщо пам’ятаємо, що ще перед нашим народженням Господь віддав своє життя за нас, бо вірив, що ми можемо зробити багато доброго і багато великого.
Тому не справа в тому, як ми почуваємось, в тому, що в Бозі в якому все є можливо. Маємо все більше довіряти Богові. Бог вірить в нас, Він знає про наші здатності та спроможності. Лиш ми маємо все більше рости в цій довірі та покладатися на Господа.
+Венедикт
22 серпня – Святого апостола Матія
Святий апостол Матій народився у Вифлеємі. Ще у ранньому дитинстві він почав вивчати священні книги і Закон Божий під керівництвом Симеона Богоприємця. Саме завдяки йому Матій жив строго по Заповідях Божих.
Пройшло 30 років з того часу, коли Господь Ісус Христос народився від Діви Марії. Настав час і Він охрестився від Івана Хрестителя і явивив Себе світу, зібрав учнів – майбутніх апостолів і проповідував про наближення Царства Небесного, творячи безліч чудес. Святий Матій, почувши Його науку, покинув світські турботи і приєднався до Його учнів і послідовників і всюди слідував за Господом, насолоджуючись тим, що бачить Бога. Ісус, знаючи всі порухи людської душі, бачив чистоту Матія і вибрав його до 70-ти апостолів. Після страждань, воскресіння і вознесіння Господа, його взяли до 12-ти святих апостолів, на місце Юди-зрадника. І вже при зісланні Святого Духа на апостолів, Матій був з ними. Після цього апостоли кидали жереба, кому в якій країна проповідувати Слово Боже.
Матію випала Юдея. Там він і трудився, відвідуючи всі міста і села, аби поширити звістку про спасіння світу через Ісуса Христа. Не боявся він проповідувати і язичникам. Святе Передання говорить, що Матій проповідував і в Ефіопії, де дуже постраждав: його тягнули по землі, били, стругали тіло залізними кігтями, палили вогнем. Але Дух Святий підтримував його і він з радістю терпів усі муки.
Згідно з деякими джерелами, Матій також проповідував у Македонії, де нечестиві греки вирішили випробувати силу його віри. Вони схопили його і змусили випити отруту, від якої люди ставали сліпими. Коли ж Матій її випив, він не осліп і, поклавши руки на постраждалих від цього зілля, Іменем Христовим зцілив більше 250 людей.
Диявол не міг стерпіти такої зневаги. Він явився язичникам і наказав вбити того, хто знищує поклоніння бісам. Коли ж вони хотіли схопити святого, то три дні безуспішно шукали його, адже апостол став для них невидимим. Пізніше він сам прийшов до них і віддався в їхні руки. Вони схопили його і кинули до темниці. Там Матію явилися біси, що злісно скреготіли зубами. Наступної ночі йому явився Господь, звільнив його від кайданів і відкривши двері темниці, випустив на волю. Коли настав день, апостол ще з більшою завзятістю і абсолютно безстрашно почав проповідувати народу. Серед натовпу були дуже жорстокі люди, що не вірили святому і розлютилися та вирішили вбити його. Коли вони наблизились до нього, земля поглинула їх. Всі хто бачили це, вжахнулися та прийняли Хрещення.
Тоді апостол повернувся в Юдею і багатьох синів Ізраїлевих навернув до Христа, звіщаючи їм Слово Боже, підкріплене явними Господніми чудесами: Іменем Христовим Матій повертав зір сліпим, слух глухим, кривих випростовував, помираючих до життя повертав, виганяв бісів, прокажених очищав. Матій називав Мойсея святим і закликав дотримувати Закон, що він приніс людям від Бога на скрижалях. В той же час він навчав вірувати в Христа, що на Нього вказував Мойсей, Якого передрікали пророки, що Його послав Отець заради спасіння світу через воплочення від Непорочної Діви Марії.
В той час первосвящеником в Юдеї був Анан, що ненавидів Христа і хулив Його Ім’я, переслідував християн. Саме він наказав скинути з покрівлі церкви святого апостола і брата Ісусового Якова, від чого він і помер. І ось коли Матій проповідував Слово Боже в Галилейських синагогах, засліплені злобою фарисеї схопили апостола і привели його до Анана. Первосвященик зібрав синедріон, наказав привести апостола і звернувся до розлюченого натовпу, називаючи Ісуса Христа найбільшим єретиком в історії, бо Він насмілився назвати Себе Сином Божим, що було нечувано, Він проповідував Сам від Себе, соромив фарисеїв та книжників, називав їх лицемірами і за це Він і постраждав. Правитель закликав Матія покоритися закону Мойсея, якщо ж він і надалі називатиметься християнином, його стратять.
Матій промовив, що називатися християнином – велика честь для нього. Він запропонував суду і людям послухати, чому його проповіді – істина.
Правитель погодився. Апостол почав тлумачити Старозавітні прообрази і пророцтва про Ісуса Христа, як Господь пообіцяв Аврааму, Ісааку і Якову з роду їхнього вивести такого Мужа, Який благословить всі земні племена, про що і Давид звіщав у своїх псалмах, про Якого пророки Ісая та Мойсей передрікали. Але такі пояснення розлютили Анана і він звинуватив Матія в посяганні на закон.
Він наказав розгорнути книгу Закону і вголос прочитати: «Хто буде лихословити на Бога свого, той матиме гріх тяжкий і має бути укаменований, тож не шкодуйте його і так викоріните зло з Ізраїля» (пор. Лев.24:15-16). Коли ж завершили читати, первосвященик присудив укаменувати Матія.
Коли ж святого повели на страту, Матій промовив до своїх убивць: «Лицеміри! Правдиво говорив про вас пророк Давид, що натовп накинувся на душу праведника і судять кров невинну». Після таких його слів, згідно із законом, два свідки поклали руки свої на його голову і засвідчили, що він хулив на Бога, Закон Його Мойсея. Вони ж і перші кинули в нього каміння і святий просив, аби його поховали з цими двома каменями – свідченням його мук за Христа. Потім й інші кидали в нього каміння, а святий піднявши руки, віддав духа. Беззаконним фарисеям було мало цих знущань, тому вони вже після смерті мученика відрубали йому голову. Так святий закінчив свій земний шлях. Побожні ж християни взяли тіло його і з почестями поховали, славлячи Бога.