9 (27) лютого, Понеділок. Тиждень м’сопусний
+ Перенесення чесних мощів св. Йоана Золотоустого.
Апостол 1 Йо. 71 зач.; 2, 18-3, 10.
18 Дітоньки, остання це година! І як ви чули, що має прийти антихрист, а тепер багато антихристів постало, то з цього пізнаємо, що остання година настала. 19 З-поміж нас вийшли, але з-між нас не були, – бо коли б з-між нас були, були б зосталися з нами, – лише щоб виявилося, що не всі вони від нас. 20 Ви ж маєте помазання від Святого й усе знаєте. 21 Я вам писав не тому, що ви не знаєте правди, а тому, що ви її знаєте і що ніяка брехня не походить від правди. 22 Хто неправдомовець, як не той, хто перечить, що Ісус є Христос? Він – антихрист, що відрікається Отця і Сина. 23 Кожний, хто відрікається Сина, той і Отця не має. Хто ж визнає Сина, має й Отця. 24 Те, що ви чули спочатку, нехай у вас перебуває. Якщо у вас буде перебувати те, що ви спочатку чули, то й ви будете в Сині і в Отці перебувати. 25 Ось та обітниця, яку він сам обіцяв вам: життя вічне. 26 Це я вам написав про тих, що вводять вас в оману. 27 А помазання, що ви від нього прийняли, у вас перебуває, і ви не потребуєте, щоб хтось навчав вас, бо його помазання вас про все навчає. Воно і правдиве, і необманне. Так, як воно вас навчило, перебувайте в ньому. 28. Отож, дітоньки, перебувайте в ньому, щоб, як з’явиться, ми мали довір’я і не осоромилися перед ним під час його приходу. 29. Коли ви знаєте, що він праведний, то знайте теж, що всякий, хто чинить справедливість, від нього народився.
1 Дивіться, яку велику любов дарував нам Отець, щоб ми дітьми Божими звалися. Ми і є ними. І тому світ нас не знає, бо він його не спізнав. 2 Любі! Ми тепер – діти Божі, і ще не виявилося, чим будемо. Та знаємо, що коли виявиться, ми будемо до нього подібні, бо ми побачимо його, як є. 3 І кожен, хто має на нього цю надію, себе очищує, так само, як і він чистий. 4 Кожен, хто чинить гріх, чинить також беззаконня, бо гріх є беззаконня. 5 Ви ж знаєте, що він з’явився, щоб наші гріхи взяти, а гріха в ньому нема. 6 Кожен, хто в ньому перебуває, не грішить. Кожен, хто грішить, його не бачив і його не спізнав. 7 Дітоньки, ніхто нехай не вводить вас в оману. Хто чинить правду, той праведний, як і він – праведний. 8 Хто чинить гріх, той від диявола, бо диявол грішить від початку. На це з’явився Син Божий, щоб знищити діла диявола. 9 Кожен, хто народився від Бога, гріха не чинить, бо його насіння в ньому перебуває; і він не може грішити, бо він від Бога народився. 10 З того виявляються діти Божі й діти дияволові: кожен, хто не чинить справедливости, не є від Бога, а й той, хто не любить брата свого.
Апостол Євр. 318 зач.; 7, 26-8, 2.
26 Якраз і годилося, щоб ми мали такого первосвященика непорочного, відлученого від грішників і вищого за небеса, 27 який не має потреби, як архиереї, щодня приносити перше за власні гріхи жертви, а потім за гріхи народу, бо він зробив це раз, принісши себе самого в жертву. 28. Закон бо настановляє архиєреями людей, немочі підлеглих, а слово клятви, що було після закону, настановляє Сина, що навіки досконалий.
1 Головна ж річ нашої бесіди та, що ми маємо такого архиєрея, який возсів на небі по правиці престола Величі, 2 служителя святині й справжнього намету, що його Господь спорудив, не чоловік.
Євангеліє Мр. 49 зач.; 11, 1-11.
1 Коли вони зблизились до Єрусалиму, до Витфагії і Витанії, біля Оливної гори, посилає двох своїх учнів, 2 кажучи їм: Ідіть у село, що перед вами, і скоро ввійдете у нього, знайдете прив’язане осля, на яке ніхто з людей ще не сідав. Відв’яжіть і приведіть його. 3 А коли вам хтонебудь скаже: Що то ви робите? – відкажіть: Господь його потребує, – тож негайно відішле його назад сюди. 4 Пішли ті і знайшли осля, прив’язане коло дверей, знадвору, на роздоріжжі, – і відв’язали. 5 Деякі ж із тих, що там стояли, сказали їм: Що робите, що ото осля відв’язуєте? 6 Ті їм відповіли, як сказав Ісус, тож їх відпущено. 7 І приводять осля до Ісуса, кладуть на нього свою одежу, і всів він на нього. 8 А многота стелила свою одіж на дорозі, інші ж – віття, нарізане в полі. 9 Ті, що йшли попереду, і ті, що слідували ззаду, викликували: Осанна! 10 Благословен, хто приходить в ім’я Господнє! Благословенне грядуче царство батька нашого Давида. Осанна на висоті! 11 І ввійшов у Єрусалим, у храм, і оглянув усе, а що було вже пізно, то вийшов з дванадцятьма у Витанію.
Євангеліє Йо. 36 зач.; 10, 9-16
9 Я – двері. Хто ввійде крізь мене – спасеться. Увійде він, вийде -і знайде пасовисько! 10 Не приходить злодій, хіба щоб красти, вбивати, вигублювати. Я прийшов, щоб мали життя – щоб достоту мали. 11 Я – добрий пастир. Добрий пастир життя своє за овець покладе. 12 Наймит, що не є пастир, якому вівці не належать, – бачить вовка, що надходить, та й полишає вівці і біжить геть. А вовк хапає їх і розполохує. 13 Бо він – наймит і не турбується вівцями. 14 Я ж – добрий пастир і знаю своїх, а мої мене знають. 15 Як Отець мій мене знає, і я знаю Отця, і життя своє кладу я за моїх овець. 16 Ще й інші вівці я маю, що не з цієї кошари. Я і їх мушу привести, і вчують вони мій голос, – і буде одне стадо й один пастир!
Утреня: На „Бог Господь”: тропар свят. двічі, Слава, І нині: богородичний з недільних, за гласом тропаря свят. Катизми чергові з сідальними свят., також полієлей з величаннями і пополієлейний сідальний свят. Степенна 4-го гласу, перший антифон. Прокімен, Єв. Ів. 35 зач.; 10:1-9. Пс. 50, і стихира свят. Канонів 2: перший Богородиці, один з двох звичайних („Немокрими ногами”, глас 2-й недільної утрені, або „Море перейшовши”, глас 8-й повечір’я у вівторок) з ірмосом, другий свят. Катавасія по кожній пісні – „Сушу”. По 3-ій пісні – сідальний свят., по 6-ій – кондак-ікос свят., по 9-ій – світильний свят. Хвалитні стихири свят. – 4. Слава: свят., І нині: богородичний, за гласом наславника. По великому славослов’ї з трисвятим – тропар свят., Слава, І нині: богородичний з недільних за гласом тропаря свят. Відпуст великий з поминанням тільки служби свят.
Часи: На всіх часах: тропар і кондак свят.
Літургія: Все – тільки свят. Апостол і євангелія спочатку – дня: Ряд.: Ап. – 1 Йо. 71 зач.; 2, 18-3, 10. Єв. – Мр. 49 зач.; 11, 1-11. Св.:Ап. – Євр. 318 зач.; 7, 26-8, 2. Єв. – Йо. 36 зач.; 10, 9-16.
Вечірня: катизми чергова. На “Господи, візвав я” 6 стихир: 3 Октоїха; 3 прп., Сл.: прп., І нині: богород. за гласом «Слава». Прокімен дня. Стиховня Октоїха. По “Отче наш”: тропар прп., Сл., І нині: богород. відпустовий за гласом тропаря прп. і за днем тижня.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Євангеліє
Мр. 11, 1–11
«Осанна! Благословен, Хто приходить в ім’я Господнє!»
Якщо проаналізувати те, як ми молимось, то, крім щоденних молитов, побачимо, що найбільше ми звертаємось до Бога, коли в нас є якісь потреби, коли маємо якусь біду, коли шукаємо в Бога допомоги. Дуже рідко ми пам’ятаємо про те, щоб прийти до Нього з подячною молитвою, молитвою прослави.
Сьогоднішнє Євангеліє вказує на прославу Бога, яка потрібна не Богові, а нам, адже прославляючи Його ми згадуємо, ким Він є і що Він зробив для тих, які Йому вірили, отже – й самі зростаємо у вірі. Навчімося починати нашу молитву з прослави Бога за те, що він зробив в житті людства, в житті мого народу, в моєму житті, благословляти Бога за те, що Він діяв і діє, що завжди присутній. А лише тоді з вірою у Його всемогутність, справедливість і велику любов до нас можемо приступати з проханнями.
Апостол
1 Ів. 2, 18–3, 10
«Ви ж маєте помазання від Святого й все знаєте»
Коли ми читаємо Святе Письмо, певні слова ми пропускаємо повз вуха, але якби ми були уважні, то могли б відкрити багато речей, які ставлять перед нами важливі питання. До прикладу тут, Господь каже, що ми все знаємо. Можемо здивуватись, адже є багато обставин, де ми не готові знайти правильне рішення, відповідь, робимо недобрі кроки. Це – правда, але все відбувається лише тому, що ми є під впливом своїх емоцій, пережиттів, думок, пристрастей.
Коли б ми були з Господом і Господь перебував з нами, то ми завжди приймали б правильні рішення. Наше перебування без Господа, створює ситуацію, що ми зважуємось на хибні, грішні рішення. Тому дуже важливо завжди пам ‘ятати ці слова, що відповідь ми завжди маємо в собі. Лише потрібно через свою молитву, через своє бажання шукати її, тоді обов ‘язково ми її знайдемо – Бог нам її відкриє.
+Венедикт