Субота 26 тижня після П’ятдесятниці
Апостол дня. Гал. 3, 8–12
8 Тому й писання, бачивши наперед, що Бог оправдає поган вірою, дало Авраамові цю добру звістку: “У тобі будуть благословенні всі народи.”
9 Так, отже, ті, що вірують, благословляться з вірним Авраамом.
10 Усі бо, які покликаються на діла закону, – під прокляттям, бо написано: “Проклят усякий, хто не пильнує, щоб виконати все, що написано в книзі закону.”
11 А що ніхто законом не оправдується перед Богом, то це ясно, бо “праведний з віри буде жити.”
12 Закон же не від віри, бо каже: “Хто чинитиме його приписи, той буде ними жити”.
Роздуми владики Венедикта:Гал. 3, 8–12 «Праведний з віри буде жити»
Що є віра? Це уповання на Бога у будь-яких обставинах, довіра до Господа, що все Він допускає тільки для нашого добра. Наші життєві обставини завжди ставлять пробу нашій вірі, виявляють те, наскільки ми покладаємося на Бога у різноманітних обставинах.
Усе наше життя є пробою нашої віри, і що складніша ситуація, то легше виявити наскільки сильною є наша віра. Тому завжди дбаймо за свою віру, пильнуймо своє серце, щоб повсякчас уповало і покладалося на Господа.
Пригляньмося до нашого життя: скільки разів ця віра спрацювала і тоді дала свої результати. Наше життя дає нам досвід, що покладатися на Бога варто, та цю довіру до Бога треба в собі розвивати. Що більше будемо покладатися, вірити, то більше наша віра буде зростати. Йдімо крок за кроком, відтак малими кроками дійдемо до великої віри!
Євангеліє дня. Лк. 9, 57–62
57 А як вони подорожували, сказав хтось до нього: “Я піду за тобою, куди б ти не пішов.”
58 Ісус озвався до нього: “Лисиці мають нори й птиці небесні гнізда, Син же Чоловічий не має де голови приклонити.”
59 До другого сказав: “Іди за мною.” Та той відповів: “Господи, дозволь мені перше піти та поховати мого батька.”
60 “Залиши мертвим ховати своїх мертвих”, сказав Ісус до нього. “Ти ж іди, проповідуй Царство Боже.”
61 Інший сказав: “Я піду за тобою, Господи, але перше дозволь мені з домашніми моїми попрощатися.”
62 Ісус сказав до нього: “Ніхто, що поклав руку на плуг і озирається назад, не здатний до Царства Божого.”
Роздуми Венедикта:Лк. 9, 57–62 «Іди за мною!»
Християнство завжди очікує від людини радикалізму. Христос каже: «Кажіть: так-так, ні-ні», або вказує: «Не будьте літеплі: або гарячі, або холодні».
Ми часто привчаємося жити християнською культурою, молитися, ходити до церкви, ну і сповідатися, причащатися. І десь в серці ми ділимо своє життя на церковне і, як часто кажуть, на особисте. Але Бог очікує від нас, що ми будемо іти за ним у всіх обставинах свого життя. Не тільки в церкві під час Святої Літургії! Бог хоче, щоб ми були вірні Йому всюди, щоб ми йшли за Ним повсякчас, щоб виконували Його заповіді і жили за Євангелієм кожної миті нашого життя. Тому від християнства не можна взяти відпустки, поїхати на вихідні чи зробити перерву… Християнство у нашому житті або є, або його нема. Християнства не буває наполовину.