6 (24) лютого, п’ятниця. + Прп. Ксенії Римлянки.
Апостол 1 Йо. 70 зач.; 2, 7-17.
7 Любі! Не нову заповідь вам пишу, але давню, що ви одержали спочатку. Ця давня заповідь – слово, що ви чули. 8 Проте, нову заповідь пишу, – це правдиве в вас і в ньому, – бо темрява проминає, і правдиве світло вже світить. 9 Хто каже, що він у світлі, а ненавидить брата свого, той у темряві й досі. 10 Хто ж любить брата свого, той у світлі перебуває, і в ньому нема причини до падіння. 11 Хто ж ненавидить брата свого, той у темряві, і в темряві він ходить, і куди йде, не знає, бо темрява у нього засліпила очі. 12 Пишу вам, дітоньки, бо ваші гріхи відпущені вам із-за його імени. 13 Пишу вам, батьки, бо ви спізнали того, хто споконвіку. Пишу вам, юнаки, бо ви перемогли лукавого. 14 Писав вам, дітоньки, бо ви Отця спізнали. Писав вам, батьки, бо ви спізнали того, хто споконвіку. Писав вам, юнаки, бо ви сильні, і слово Боже у вас перебуває, і ви перемогли лукавого. 15 Не любіть світу, ні того, що у світі. Коли хтось любить світ, в того немає любови Отця; 16 бо все, що у світі, – пожадливість тіла, пожадливість очей і гординя життя, – не від Отця, а від світу. 17 А світ проминає, і його пожадливість; той же, хто чинить волю Божу, перебуває повіки.
Євангеліє Мр. 63 зач.; 14, 3-9
3 І як був у Витанії, в домі Симона прокаженого, і коли він був за столом, то підійшла жінка з алябастровою посудиною щирого дорогоцінного нарду й, розбивши ту посудину, вилила йому на голову. 4 Деякі обурилися між собою: Навіщо, мовляв, така втрата мира! 5 Таж її можна було продати більш, ніж за триста динаріїв, а гроші бідним дати! І вони ремствували на неї. 6 Але Ісус сказав: Лишіть її. Чого її бентежите? Вона зробила супроти мене добрий вчинок. 7 Бідних бо ви завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро чинити; мене ж не завжди маєте. 8 Що могла, те зробила; вона заздалегідь намастила моє тіло на похорон. 9 Істинно кажу вам: По цілім світі, скрізь, де тільки буде проповідувана ця Євангелія, оповідатимуть і те, що вона зробила, на пам’ятку про неї.
Утреня: по «Бог Господь»: тропар прп. (2), Сл., І нині: богород. відпустовий за гласом тропаря прп. Катизми чергові, сідальні Октоїха. Канон Октоїха та прп. По 9-ій пісні – світильний Октоїха, Сл.: світильний прп., І нині: хрестобогородичний. Стиховня Октоїха. По “Отче наш”: тропар прп., Сл., І нині: богород. за гласом тропаря прп. і за днем тижня.
Часи: на 1-му – дня; на 6-му – храму; на 3-му та 9-му – прп.
Літургія: вся служба дня. Ап. – 1 Йо. 70 зач.; 2, 7-17. Єв. – Мр. 63 зач.; 14, 3-9.
Вечірня: “Блажен муж”. На “Господи, візвав я” 6 стихир св., Сл.: св., І нині: догмат 1-го гласу. Сл. Прокімен дня. Три читання св.: Прип. 10, 6-8; 8, 6-21; Муд. 4, 7-15; Муд. 8, 17-9, 14. Стиховня св., тільки І нині: богород. з неділ. стиховні за гласом Сл. По “Отче наш”: тропар св., Сл., І нині: богород. з неділ. за гласом тропаря св. Відпуст великий з помин. св.
Роздумування мої.
“Навіщо, мовляв, така втрата мира! Таж її можна було продати більш, ніж за триста динаріїв, а гроші бідним дати!”
Як часто ми думаємо так само. Дивимося в чужу кишеню і нарікаємо, що вони такі погані бо не допомагають іншим. А самі в цей час чим займаємося?
“її можна було продати”. А чому б не звернутися до того, хто б міг її купити “за триста динаріїв” і не попросити його ці “гроші бідним дати?” Певно тому, що на цьому хтось хотів заробити і гроші поставити собі в кишеню.
“Хто каже, що він у світлі, а ненавидить брата свого, той у темряві й досі.” Так дуже часто наші слова не співпадають з нашими вчинками. Кажемо, що ми “білі і пухнасті” а чинемо як … не хочу казати як – кожен про себе знає… “і гріх мій завжди передо мною”
Задумайтесь над словами апостола Івана “Не любіть світу, ні того, що у світі. Коли хтось любить світ, в того немає любови Отця; 16 бо все, що у світі, – пожадливість тіла, пожадливість очей і гординя життя, – не від Отця, а від світу. 17 А світ проминає, і його пожадливість; той же, хто чинить волю Божу, перебуває повіки.”