30 (17) квітня, четвер. Прп. Симеона, що в Персиді.
Прп. Акакія, єп. Мелитинського.
Апостол. – Ді. 20 зач.; 8, 26-39.
26 Ангел же Господній промовив до Филипа, кажучи: «Встань та піди на південь, на дорогу, що йде з Єрусалиму в Газу; вона безлюдна.» 27 І встав він і пішов. Аж ось, етіопський муж, скопець, вельможа Кандаки, етіопської цариці, що був над усім її скарбом та що прийшов був в Єрусалим на прощу, – 28. він повертався, сидячи на своїй колісниці й читаючи пророка Ісаю. 29. Сказав Дух до Филипа: «Підійди і пристань до цієї колісниці.» 30 Підбіг Филип і почув, що той читав пророка Ісаю, і сказав до нього: «Чи розумієш, що читаєш?» 31 А він відповів: «Та як можу, коли ніхто мене не наставить?» І попросив Филипа зійти й сісти біля нього. 32 Місце ж Писання, що той читав було це: «Його вели на заріз, мов овечку, мов те ягнятко перед тим, хто стриже його, безголосне; так він не відкриває рота свого. 33 В його приниженні відмовили йому суд. Рід його хто може оповісти? Життя бо його від землі вирвано.» 34 Озвався скопець і мовить до Филипа: «Скажи, будь ласка, про кого це пророк говорить? Про себе самого, чи про іншого кого?» 35 Тоді Филип відкрив уста свої і, почавши від цього Писання, благовістив Ісуса йому. 36 А коли вони їхали шляхом, прибули до води якоїсь, і скопець каже: «Он вода! Що забороняє мені охриститись?» 37 Сказав же Филип: «Коли віриш з усього серця, – можна.» Відповідаючи, сказав: «Вірю, що він є Син Божий.» 38 І повелів, щоб колісниця стала, і вони обидва – Филип та скопець – зійшли у воду і він охристив його. 39 А коли вони вийшли з води, Дух Господній пірвав Филипа, і скопець не бачив його більше; він їхав, радіючи, дорогою своєю.
Євангеліє. – Йо. 22 зач.; 6, 40-44.
40 Така бо воля мого Отця: щоб кожен, хто Сина бачить і вірує в нього, жив життям вічним і щоб я воскресив його останнього дня.» 41 І обурились юдеї на нього, що сказав був: «Я хліб, який з неба зійшов», 42 і говорили: «Чи то ж не Ісус, син Йосифів, що його батька-матір ми знаємо? Як же він тепер твердить: Я зійшов з неба?» 43 А Ісус їм у відповідь: «Не ремствуйте між собою. 44 Ніхто не спроможен прийти до мене, коли Отець, який послав мене, не приведе його, – і я воскрешу його останнього дня.
Утреня: по “Бог Господь”: тропар “Благообразний” та “Коли зійшов Ти”, Сл.: тр. прпп., І нині: «Мироносицям-жінкам», катизми черг., 1-й сідал. Октоїха; 2-й сідал. свята. “Воскресіння Христове” (1). Пс. 50. Канонів 2: свята і прпп. Катавасія по 3-ій, 6-ій, 8-ій та 9-ій – ірмос канону прпп. По 3-ій – конд.-ікос і сідал. прпп., по 6-ій – конд.-ікос свята, по 9-ій – світил. прпп. (2), Сл., І нині: світил. свята. Хвалитні і Стиховня свята. По “Отче наш”: тропарі співаються так, як по “Бог Господь”.
Часи: на 1-му: тропар “Благообразний”, кондак свята; на 3-му: тропар “Коли зійшов Ти” і Сл.: тропар прпп., кондак прпп.; на 6-му: тропар і кондак свята; на 9-му: тропар “Благообразний” і Сл.: тропар прпп., кондак свщмч.
Літургія: антифони воскресні. Тропар “Благообразний”, “Коли зійшов Ти” та “Ангел при гробі”, Сл.: кондак свята, І нині: кондак Пасхи. Прокімен, алилуя свята. Ап. – Ді. 20 зач.; 8, 26-39. Єв. – Йо. 22 зач.; 6, 40-44. Замість «Достойно» – «Ангел сповіщав». Причасний «Тіло Христове прийміть».
Вечірня: катизма чергова. На “Господи, візвав я” 6 стихир: 3 свята і 3 прп., Сл.: прп., І нині: свята. Прокімен дня. Стиховня Октоїха, Сл., І нині: свята. По “Отче наш”: тропар “Благообразний”, Сл.: тропар прп., І нині: «Мироносицям-жінкам». Відпуст середній з помин. свята і прп.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Четвер 3-го тижня після Воскресіння
Йо. 6, 40–44: «Ніхто не спроможен прийти до мене, коли Отець, Який послав мене, не приведе його».
Звичайно, ми, християни, стараємося жити досконалим християнським життям, виконувати заповіді, втілювати Євангеліє у своє життя. І нам це більше чи менше вдається.
Однак мали б бути свідомі, що жодне наше зусилля та праця самі по собі не дадуть нічого. Не лише покладатися на свої знання, здібності, силу, але уповати на Божу благодать, Божу силу, завдяки якій ми є, ми живемо, ми можемо і маємо все в своєму житті.
Не варто захоплюватися тим, що нам вдається, бо завтра може не вдатись – можемо помилитися, впасти. В той же час – ніколи не маємо знеохочуватись, коли нам щось не вдається, бо в Бозі немає речей неможливих. Каже нам Господь: «Все можливе для того, хто вірує». Тож віруймо, що з Богом і в Бозі все є можливе для кожного з нас!
Ді. 8, 26 – 39
«Ангел же Господній промовив до Филипа»
У Діяннях Апостолів не раз можемо зауважити, як послідовно діє Бог кожній ситуації в житті апостолів: він не просто відкриває їм Свою волю, а завжди дає силу її виконувати. Знаємо, що Бог завжди Той Самий: Дух Святий як промовляв до апостолів колись, так і промовляє до нас зараз, але питання в тім, наскільки ми відкриті і готові робити те, що Він нам каже.
Маємо не забувати, що у стосунках з Богом перешкоди є лише з нашого боку – Бог завжди готовий нам відкривати Себе і Свою волю. Якщо ми переборемо свій страх і будемо йти за голосом Духа Святого, то Бог буде нас вірно вести через усі ситуації. Будьмо ж і ми такими відкритими і вірними, як Він!
+Венедикт