29 (16) Грудня, вівторок. Св. прор. Аггея.
Утреня: по “Бог Господь”: тропар прор. (2), Сл., І нині: богород. відпустовий за гласом тропаря прор. Катизми чергові, сідальні Октоїха. Канон Октоїха та прор. По 9-ій пісні – світильний Октоїха, Сл.: світил. прор., І нині: богородичний. Стиховня Октоїха. По “Отче наш”: тропар прор., Сл., І нині: богород. за гласом тропаря прор. і за днем тижня.
Часи: на 1-му – тропар дня; на 6-му – храму; на 3-му та 9-му – прор.
Літургія: вся служба дня. Ап. – Євр. 333 зач.; 12, 25-26; 13, 22-25. Єв. – Мр. 43 зач.; 10, 2-12.
Вечірня: катизма чергова. На “Господи, візвав я” 6 стихир: 3 Октоїха; 3 прор., Сл.: прор., І нині: хрестобогород. за гласом «Слава». Прокімен дня. Стиховня Октоїха. По “Отче наш”: тропар прор., Сл., І нині: богород. відпустовий за гласом тропаря прор. і за днем тижня.
В цей день Церква Свята (східного обряду) віддає честь пам’яті святого пророка Аггея.
Святий пророк Аггей походив із коліна Левіна, народився в полоні вавилонському. Ще будучи в юнацькому віці, він повернувся з Вавилону до Єрусалиму і пророкував там зі святим пророком Захарією тридцять шість років. Обидва вони жили за 500 років до втілення Христового.
Святий Аггей був сучасником побудови Другого Єрусалимського храму, спорудженого на місці першого – Соломонового.
В цей час послав Господь до тієї частини старозавітнього вибраного народу, котра повернулася до Святої Землі, пророка Аггея з викриттям та застереженнями, а також і обіцянкою вищої – Небесної допомоги і славним пророцтвом про перевагу і велич Дугого храму перед першим.
Всіх промов пророка Аггея, що відносяться до спорудження храму, – чотири. У них пророк закликає і побуджує людей до побудови храму викриттям їх безпечності та недбальства щодо Божого дому та зазначенням безуспішності від сього в справах їх, безпліддя землі та інших попущень Божих.
Велично зображує пророк майбутню славу цього храму і затвердження непорушного Божого Царства на землі – Царства Христового: “Так говорить Господь Саваот: ще раз, і станеться це скоро, Я затрясу небо і землю, море і сушу, і потрясу всі народи, і прийде Бажаний усіма народами, і наповню цей дім славою, говорить Господь Саваот. Моє срібло й Моє золото, говорить Господь Саваот. Слава цього останнього дому буде більшою від першого, говорить Господь Саваот, і на цьому місці Я дам мир.” І якщо “досі ні виноградна лоза, ні смоковниця, ні гранатове дерево, ні маслина не давали [багато] плоду; а від цього дня Я благословлю їх” (Аг.2:6-9,19).
І ще було слово Господнє до пророка: “Скажи Зоровавелю, намісникові Юдиному, говорячи: Я затрясу небо та землю; і скину престоли царств, і повигублюю силу поганських царств, і поперевертаю колесниці та тих, що сидять на них, і попадають коні та їхні верхівці, один мечем одного. Того дня, говорить Господь Саваот, візьму Я тебе, Зоровавель, син Шеалтіїлів, Мій рабе, говорить Господь, і буду тримати тебе як печатку, бо Я вибрав тебе, говорить Господь Саваот” (Аг.2:21-24).
За кончини своєї святий Аггей з честю був похований біля священичих гробів, бо походив із священичого роду. Був він чоловіком, досконалим у чесноті, і, як славний і великий пророк Божий, був любленим і шанованим усіма.
* * *
У наш історичний час, тобто, в ці теперішні і, дуже схоже, вже“в останні роки” Історії спасіння, коли ось надзвичайно диявольська “темрява землю вкриває, а морок – народи”, добре бачимо, як Бог ґрунтовно “трясе небо і землю, море і сушу” та хитає і “скидає престоли царств” й потужні хвилі “знову потрясають всі народи”. У т. ч. – поряд з різним іншим – учергове значно загострилася кризова й дуже небезпечна ситуація на Близькому Сході та різко активізувалася підступна й зухвала агресія поганської імперії (горезвісного “русского мира”) “із крайньої півночі” (Єз.38:8,15; Іс.60:2). Сила якої, одначе, незабаром Господом неодмінно “повигубиться”. Тим паче, що вже, судячи з усього, невпинно зближається Другий прихід “Бажаного усіма народами” – Христа Спасителя. Й тому за заступництвом св. пророка Аггея настійно молімося до всемилостивого й милосердного Господа.
Й, зокрема, аби у процесі очищення й відновлення в незалежній, соборній і демократичній Україні цього – вже (після св.-Володимирового хрещення), по суті, другого – величного і славного духовного Храму українського християнського народу, в якому запанує потужна “єдність духу в союзі миру” (Еф.4:3)і коли, відповідно, Бог благословить наш край, передусім, Своїм досконалим миром і доробутом, у нашій державі (поміж іншого), врешті-решт, постала й утвердилася – якісно й змістовно – нова владна еліта. Та, котра, внаслідок здійснення рішучої і послідовної трансформації і оздоровлення всього вітчизняного суспільства, прийде натомість дотеперішньої – беззаконної, всуціль прогнилої та аморальної корупційно-олігархічної системи.
Котра, насамперед, неодміндно буде “вибрана” Самим Господом й позначена Його “печаткою” і чиї “начальники страшні не для добрих діл, а для злих”.Тобто, така влада, в якій, згідно Божого задуму, всі та кожний її “начальник” і представник буде сумлінно, доброчесно й відповідально діяти “на [всезагальне] добро”, як правдивий “Божий слуга, месник на покарання того, хто робить зло”. Та неодмінно захищатиме й заохочуватиме будь-кого, хто порядний і законослухняний, причому “не тільки зі страху покарання, але й заради совісти”, та також “робить добро” (Рим.13:3-5). Й тому “тільки очима твоїми будеш дивитися, і помсту над [нечестивими і] беззаконними бачити” (Пс.90:8). Внутрішніми і зовнішніми. У т. ч. підступного й цинічного агресора і загарбника – “того, хто прийшов з півночі, віддалю від вас, і вижену в землю безводну і порожню… і піде від нього сморід, і підніметься від нього смердота, оскільки він багато наробив зла” (Іоїл 2:20). Амінь.
Як це, приміром – згідно оповіді Святого Письма, сталося ще в прадавній Мідо-Перській імперії за часів богопослушної цариці Естер. Себто, практично в ту ж історичну добу, коли жив та – натхненний Святим Духом – промовляв до співплемінників і пророк Аггей. Так от, коли тамтешній народ Божий, над яким тоді нависла надзвичайна небезпека тотального винищення, ревно постив й молився, щиро каючись у своїх гріхах та провинах і благаючи Бога про порятунок, відповідь від Господа не забарилася. Він – через відповідні дії чинного монарха Артаксеркса (Ахашвероша), який вчасно довідався всю правду про цей огидний людожерський задум, – зреалізував доволі швидкі й суттєві зміни в складі владних структур імперії: в столиці Сузах і численних провінціях. Звідки негайно були прибрані всі затяті й пихато-підступні безбожники і злочинці. Ті – очолювані придворним урядовцем Аманом люті поганські змовники, що безжально вирили могильну яму для інших, але, зрештою, вони самі потрапили до неї.
А от доброчесні й боговіддані громадяни (як-то смиренномудрий і благочестивий Мардохей тощо) були по заслугах винагороджені і залучені до управління державою. І страх Божий, тобто правдива віра в єдиного та істинного, справедливого й спасаючого Творця й Вседержителя всесвіту знайшла багатьох нових адептів-прозелітів з-поміж вихідців з різних етносів і племен, котрі в тогочасі й долучилися до спільноти старозавітнього вибраного народу на величезних обширах тієї імперії: від Індії до Ефіопії.
А ще за кілька століть по тому, коли вже наспіла належна повнота часу, на Святій Землі, у Віфлеємі, від побожної і праведної Діви Марії, що непорочно – чудодійно зачала від Святого Духа, народився – прийшов у цей світ, до всього грішного, занепалого людства, його люблячий, милосердний і всесильний Божествений Спаситель – Ісус з Назарету. Тобто, обіцяний св. Аггеєм (та, загалом, усіма Господніми пророками) Месія-Христос з царського дому (родоводу) Давидового.
Й, до речі, будь-що, аби не допустити цього, дуже прагнув сатана-Люцифер, котрий – зокрема, руками згаданих вище злочинних змовників – намагався фізично вигубити увесь тодішній Божий люд. Одначе з цього приводу Слово Господнє чітко зауважує: “заради цього і явився Син Божий, щоб зруйнувати [всі] діла диявола” (1 Ін.3:8). Або, як казав про головну мету Своєї місії, Свого служіння для всіх людей і народів світу Сам Ісус, “злодій закрадається тільки для того, щоб украсти, вбити й погубити. Я прийшов для того, щоб ви мали життя [вічне], і надто мали” , “і радість ваша була повна” (Ін.10:10; 15:11).