29 (16) Серпня, субота.
Св. мч. Діомида.
Ряд.: Апостол. – 1 Кор. 126 зач.; 2, 6-9.
6 Ми ж говоримо про мудрість між досконалими, – не про мудрість цього віку, ані про мудрість князів цього віку, що загибають; 7 але говоримо про мудрість Божу в тайні, закриту, що її Бог призначив перед віками нам на славу; 8 її ніхто з князів цього віку не спізнав, бо коли б спізнали, то не розп’яли б Господа Слави, 9 але, як написано: «Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що його люблять.»
Євангеліє. – Мт. 90 зач.; 22, 15-22.
15 Тоді фарисеї пішли й радили раду, як би його впіймати на слові. 16 І вислали до нього своїх учнів разом з іродіянами. “Учителю”, –кажуть ті, – “ми знаємо, що ти щиросердий і що дороги Божої навчаєш по правді й не вважаєш ні на кого, бо не дивишся людям на обличчя. 17 Скажи нам, як тобі здається: Чи дозволено давати кесареві податок, чи ні?” 18 Ісус же, знаючи їхнє лукавство, озвався: “Чого мене спокушаєте, лицеміри? 19 Покажіть мені гріш податковий.” Ті принесли йому динарій. 20 Він спитав їх: “Чий це образ і напис?” 21 Відповідають йому: “Кесарів.” Тоді він до них каже: “Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.” 22 Почувши це, ті здивувались і, полишивши його, відійшли.
Образа:Апостол.– Кол. 250 зач.; 1, 15-17.
15 Він – образ невидимого Бога, первородний усякого створіння, 16 бо в ньому все було створене, що на небі і що на землі, видиме й невидиме: чи то престоли, чи господьства, чи начала, чи власті, все було ним і для нього створене. 17 Він раніш усього, і все існує в ньому.
Євангеліє.– Лк. 48 зач. (від половини); 9, 41-46.
41 Ісус відповів: “О невірний та розпусний роде! Доки я буду з вами та терпітиму вас? Приведи сюди твого сина!” 42 Ще тільки наближався хлопець, як демон кинув його об землю і сильно стряс; але Ісус погрозив нечистому духові, оздоровив юнака й віддав його батькові. 43 Всі були захоплені величчю Божою. І як усі дивувалися всьому, що Ісус чинив, він сказав до своїх учнів: 44 “Затямте собі добре ці слова: Син Чоловічий має бути виданий у руки людям.” 45 Однак, вони не розуміли цього слова; воно було від них закрите, так що вони його не додумались і боялися його спитати про це слово. 46 Одне спало їм на думку: Хто з них буде найбільший?
Утреня: по „Бог Господь”: тропар Образа двічі, Слава, І нині: свята. Катизми чергові. Сідальний Образа, Слава, І нині: свята. Псалом 50. Канонів 2: перший свята, другий Образа. По 3-ій пісні – конак-ікос свята, сідальні Образа і свята. По 6-ій – кондак-ікос Образа. По 9-ій пісні – світильний Образа, Слава, І нині: світильний свята. Стиховня – 4 стихири Образа, Слава: Образа, І нині: свята. Після великого славослов’я – тропар Образа, Слава, І нині: свята. Відпуст великий з поминанням свята і Образа.
Часи: тропар Образа, Слава: Успення. Кондаки: на 1-му і 6-му – Образа, на 3-му і 9-му – Успення.
Літургія: Тропар Образа й Успіння; Слава: кондак Образа, І нині: Успіння. Прокімен, алилуя і причасний – тільки Образа, апостол і євангелія – Образа і дня: Ряд.: Ап. – 1 Кор. 126 зач.; 2, 6-9. Єв. – Мт. 90 зач.; 22, 15-22. Образа: Ап. – Кол. 250 зач.; 1, 15-17. Єв. – Лк. 48 зач. (від половини); 41-46. Замість „Достойно” – приспів і ірмос свята.
Вечірня: „Блажен муж”. На „Господи, взиваю” – 10 стихир: октоїха – 4, свята – 3 і мч. – 3. Слава: свята, І нині: богородичний-догмат 3-го гласу. На стиховні: недільні стихири октоїха, Слава, І нині: свята. Тропар воскресний, Слава: мч., І нині: свята. Відпуст великий з поминанням недільним і мч.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Мт. 22,15-22 «Віддайте ж кесареве – кесареві, а Боже – Богові»
У більшості випадків, коли ми цитуємо цей стих: «Віддайте ж кесареве – кесареві», часто говоримо, що маємо мати пошану до законів, які існують в суспільстві, до тих чи інших державних підходів, але дуже мало звертаємо увагу на другу половину цього стиха: «…а Боже – Богові».
Господь дарував нам життя, яке триває десятки років. У ньому багато не тільки років, але й місяців, а ще більше годин, а секунд – неймовірна кількість. І коли ми придивимося до нашого буденного дня, то можемо зауважити, що дуже багато часу віддаємо саме кесареві, віддаємо собі, тим чи іншим людським справам, клопотам, обов’язкам та дуже мало часу посеред дня, посеред тижня ми віддаємо Богові.
Як нам трудно молитися наші ранішні, вечірні молитви, як нам трудно віддати Боже Богові. Цей день дарував нам Бог, але нам трудно щодня читати Божественне Писання, книги тих чи інших духовних авторів.
Бог дарував нам це життя. Чи ми хоч якусь маленьку частину його дня можемо посвятити Богові? Бо остаточно життя й так належить Богові. Тому варто віддати Богові те, що йому належить – частинку нашого життя, бути з Господом.
1 Кор. 2,6–9 «Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спадало, те приготував Бог тим, що його люблять»
Мусимо признати собі щиро і чесно, що нам, як християнам, також подобається жити в цьому світі з його певними вигодами і принадами. Але Господь каже, що Він приготовив нам щось більше, ніж краса цього світу. Тому завжди цінуючи і дякуючи Богові за ті добра, які він дає в цьому світі, пам’ятаймо, що на нас чекає щось більше, вміймо не зупиняти наш погляд на тому, що маємо, будьмо свідомими, що головне нас чекає у Вічності.
Лиш тоді, коли ми не будемо приліплюватись до вигод цього світу, коли ми не будемо перейматися проблемами і турботами цього світу, а будемо розуміти, що нас чекає щось більше, станемо свобідними від радостей цього світу. Так, як людина готова понести різні подвиги, труди, щоби осягнути щось більше, готова понести всякі незручності, щоби осягнути собі земне щастя, так треба прагнути осягнути спасіння.Тож завжди пам’ятаймо що нам приготував Господь у Вічності, що нас чекає в майбутньому.
+Венедикт