Четвер 29 тижня після П’ятдесятниці
Апостол дня. Євр. 7, 1–16
1 Оцей Мелхиседек, цар Салему, священик Всевишнього Бога, який зустрів Авраама, коли він повертався після поразки царів, і який благословив його;
2 якому Авраам відділив десятину з усього, і якого ім’я означає спершу «цар справедливости», а потім цар Салему, тобто «цар миру»;
3 без батька, без матері, без родоводу, який не має ні початку днів, ні кінця життя, уподібнений до Божого Сина, – зостається священиком повіки.
4 Дивіться, отже, який великий той, якому патріярх Авраам дав десятину з найліпшої добичі!
5 Також і ті з синів Леві, що мають сан священства, мають за законом наказ брати десятину з народу, тобто з своїх братів, дарма що вони вийшли з бедер Авраама.
6 Той же, який не походить з їхнього роду, взяв десятину з Авраама і благословив того, що мав обітниці.
7 Тим часом і сумніву не може бути, що нижчий благословляється вищим.
8 Ба більше, тут беруть десятину люди, що вмирають; а там – той, про кого свідчать, що живе.
9 І, так би мовити, і Леві, який тепер збирає десятини, дав був десятину через Авраама,
10 бо він ще був у бедрах свого прабатька, коли Мелхиседек вийшов йому назустріч.
11 Якби, отже, досконалість була через левітське священство, під яким народ одержав закон, то яка була б іще потреба з’являтись іншому священикові, за чином Мелхиседека, священикові, що не звався б за чином Арона?
12 Бо як міняється священство, конче міняється і закон.
13 Бо той, про кого це говориться, був з іншого коліна, з якого ніхто не служив при жертовнику.
14 Відомо бо, що наш Господь походить від Юди, про покоління якого Мойсей нічого не згадав як про священиків.
15 Це стає ще яснішим, коли на подобу Мелхиседека постає інший священик;
16 він став ним не за законом тілесної заповіді, а за силою життя нетлінного,
Роздуми владики Венедикта:Євр. 7, 1–16 «Той же, який не походить з їхнього роду, взяв десятину з Авраама і благословив того, що мав обітниці»
У Старому Заповіті люди дуже пильнували родоводу, пам’ятали звідки вони походять, хто їхні батьки, і це було важливо для формування свідомості тогочасного люду. Але бачимо, що в історію вибраного народу входить Мелхиседек, цар Салему, який не походив з вибраного народу і роду якого не знали.
Але він вийшов, щоб поблагословити Авраама, це значить, що той, хто благословляє, вищий над тим, кого благословляє. Це вказує дуже важливу для нас річ – приписи і традиції важливі, але Бог в нашому житті часто діє всупереч будь-яким обставинам. Тому важливо бути відкритим на Господа, щоб Він благословляв і діяв в нашому житті повсякчас.
Вміймо пізнати і відкрити для себе Бога не лише в традиційних обставинах свого життя, але учімося досвідчувати Його через тих, від кого не сподіваємось щось почути про Бога!
Євангеліє дня. Лк, 21, 28–33
28 Як це почне збуватись, випростайтесь і підніміть ваші голови вгору, бо ваше визволення близьке.”
29. І він сказав їм притчу: “Погляньте на смоковницю і всякі (інші) дерева.
30 Коли вони розпукаються вже, ви, дивлячись, розумієте самі від себе, що вже близько літо.
31 Отак і ви, коли побачите, що це збувається, знайте, що Царство Боже близько.
32 Істинно кажу вам: Рід цей не пройде, аж поки все не станеться.
33 Небо й земля проминуть, слова ж мої не пройдуть.
Роздуми Венедикта:Лк, 21, 28–33 «Випростайтесь і підніміть ваші голови вгору, бо ваше визволення близьке»
Деколи у сучасному світі християни виглядають досить непевними. Світ тепер є агресивний, настирливий, накидає свої цінності, свої поняття, своє розуміння, свою ідеологію… І ми, християни, нерідко маємо страх і сумніви, що нам робити як Церкві, як парафії, як вірним, як священнослужителям.
Однак маємо розуміти, що Христос, є наш Спаситель. Той, Який вже смертю смерть подолав, Той, Який нам дарував вічне життя. Значить, ми вже отримали цю перемогу і, незважаючи на труднощі, в Його перемозі ми вже маємо цю радість.
Коли в інших релігіях людина шукає Бога, прагне спасіння, щасливого життя чи життя вічного – і різних релігіях по-різному це може бути – то в християнстві Бог Сам дає людині це спасіння, щастя, визволення, Добру Новину. Щоб не мати страху і непевності, пригадаймо, що ми, християни, вже маємо! Що нам вже Господь дав! І піднімімо наші голови вгору!